20 Могильник у Вікторові
риc. 20.1: Розташування могильника у Вікторові на фоні інших курганних могильників
20.1 Характеристика навколишнього природного середовища (Комарів, Крилос, Вікторів, Мединя)
Курганні могильники в Комарові, Крилосі, Вікторові і Медині розташовані на Прилуквинській височині. Вона займає територію між Лімницею на заході й Бистрицею Солотвинською на сході. Ця територія сформувалася з одного боку під впливом висхідних тектонічних рухів, а з іншого – денудаційних процесів, які мали місце у пліоцені й плейстоцені й спричинили її зниження. Саме вони призвели до перекриття значної частини височини продуктами вивітрювання гірських порід: глинистими й мулистими відкладами жовто-сірого кольору (міоцен, пліоцен) або гравієм (плейстоцен). На підставі значних відмінностей між більш нахиленою передкарпатською частиною височини і більш плоскою – придністерською, цю територію було поділено на дві менші одиниці: Красненську височину (від вершини Красна – 589 м н.p.м.) на півдні та Галицько-Угринівську височину на півночі. На Красненській височині знаходиться найвищий морфологічний рівень, від якого височина отримала свою назву – рівень Красної (наступна за висотою вершина – гора Зелений Яр – 515 м н.p.м.). Перевищення цієї ділянки над річковими долинами становить 160–180 м (Кравчук 1999). Однак найбільшу площу на височині займає рівень Лоєвої (тераса VI). Перевищення висот над річковими долинами становлять 140–150 м. У долині Лімниці можна виділити V i IV терасові рівні.
Галицько-Угринівська височина загалом нижча, вкрита переважно продуктами вивітрювання гірських порід. Абсолютні висоти сягають тут до 300–450 м н.p.м., a відносні становлять 50–100 м. Вона має характер структурного порогу, перекритого глинами і мулами. У глинисті відклади ерозійно врізаються Лімниця, Луква, Луквиця і їх притоки. Особливо розчленовують височинний хребет ліві притоки Лукви (Кравчук 1999).
Регіон, на якому знаходяться великі курганні поля, має абсолютні висоти від 222 до 337 м н.p.м. Кургани в околицях Комарова зафіксовані вздовж осі структурного порогу височини. Абсолютні висоти височини в місці локалізації курганів зростають з півночі на південь від 300 до 369 м н.p.м. Більшість курганів знаходяться на хребті височини. Окремі з них локалізовані на схилі височини, який знижується в бік Лукви, або навіть на надзаплавній терасі (невелика група курганів між Крилосом і Комаровом). Дві інші пам’ятки – Крилос і Вікторів – розташовані на правих берегах Лукви і Луквиці. Кургани знаходяться на найвищих ділянках гряд, утворених внаслідок розчленування височинних пагорбів невеликими долинами. Найнижче, на висоті 307 м н.p.м., розташована пам’ятка Крилос-Глинна. Інші, більші групи курганів, – це Крилос, розташований на висоті 316–317 м н.p.м. та Вікторів. У випадку останнього, абсолютні висоти локалізації курганів становлять 330 м н.p.м. Спільною рисою курганів на правому березі Лукви є відсутність чіткого лінійного розташування. Вони утворюють більш-менш компактні скупчення. Причиною цього може бути відсутність довгих вододільних ліній і розчленування височини на менші форми. Щодо пам’ятки Комарів, то видається, що особливі геоморфологічні умови, наприклад, відносно вузька і довга височинна смуга структурного походження, не трапляються в іншому місці на Передкарпатті. Ця особлива форма рельєфу, між глибоко врізаними долинами Лімниці і Лукви, вийнятково сприяла обрядовості курганних культур (культури шнурової кераміки і комарівської культури).
20.2 Ситуаційний план могильника і характеристика курганів
Могильник у Вікторові знаходиться у північній частині плато, розташованого паралельно до долини Лукви і Луквиці, орієнтованого по осі північний схід – південний захід, на віддалі близько 1,9 км від русла другої річки (риc. 20.2, риc. 20.3). На плато задокументовано 11 курганів, розташованих лінійно-груповими скупченнями. Вісім насипів (№№ 26, 27, 41, 43–46, 47) утворювали пасмо, орієнтоване по осі північний схід – південний захід, довжиною 85 м (риc. 20.4). Три наступні насипи (№№ 42, 47, 49) знаходяться за 25 м нa на схід від південної частини згаданого пасма, розташовані на плані у формі трикутника.
риc. 20.2: Вікторів. Цифрова модель рельєфу могильників (ліворуч). Вікторів. Цифрова модель рельєфу могильників з нумерацією курганів (праворуч)
риc. 20.3: Вікторів. Локалізація могильника на супутниковому знімку (Yandex)
риc. 20.4: Вікторів. Центральна частина могильника
Kурган 26 (риc. 20.5) зафіксовано на південно-західному краю пасма курганів, на висоті 337,5 м н.р.м., за 10 м нa південний захід від насипу 27. Географічні координати: N – 49°03’143’’; E – 024°40’520’’. Круглої форми, діаметр 25 м, висота 1,3 м. Проведені магнітометричні дослідження кургану.
риc. 20.5: Курган 26. Вигляд з півночі
Kурган 27 (риc. 20.6) насипаний на південно-західному краю курганного пасма, на висоті 338 м н.р.м., за 10 м нa північний схід від насипу 26. Географічні координати: N – 49°03’178’’; E – 024°40’556’’. Круглої форми, діаметр 12 м, висота 0,4 м.
риc. 20.6: Курган 27. Вигляд з південного сходу
Kурган 41 (риc. 20.7, риc. 20.8) зареєстровано у південніій частині згаданого пасма курганів, на висоті 338 м н.р.м., за 15 м нa північ від кургану 27. Географічні координати: N – 49°03’147’’; E – 024°40’531’’. Круглої форми, діаметр 10,5 м, висота 0,3 м. На кургані проведені магнітометричні дослідження.
риc. 20.7: Курган 41. Вигляд з північного сходу
риc. 20.8: Курган 41. Ситуаційно-орографічний план і профіль
Kурган 42 (риc. 20.9) знаходиться на південному краю могильника, нa схід від головного пасма з восьми курганів, за 337,5 м н.р.м., на віддалі 10 м нa південний захід від насипу 49. Географічні координати: N – 49°03’143’’; E – 024°40’520’’. Круглої форми, діаметр 14 м, висота 0,5 м.
риc. 20.9: Курган 42. Вигляд з заходу
Kурган 43 (риc. 20.10, риc. 20.11) зафіксований у центральній частині пасма з восьми курганів, на висоті 338 м н.р.м., за 18 м нa захід від насипу 41 i 21 м нa північний захід від кургану 46. Географічні координати: N – 49°03’158’’; E – 024°40’529’’. Круглої форми, діаметр 10,5 м, висота 1,2 м.
риc. 20.10: Курган 43. Вигляд з південного сходу
риc. 20.11: Курган 43. Ситуаційно-орографічний план і профіль
Kурган 44 (риc. 20.12, риc. 20.13) у центральній частині курганного пасма, на висоті 338,5 м н.р.м., за 5 м нa південний захід від насипу 45 та 18 м нa північ від кургану 41. Географічні координати: N – 49°03’166’’; E – 024°40’538’’. Круглої форми, діаметр 12 м, висота 0,6 м (первинна бл. 2 м). Помітні грабіжницькі вкопи.
риc. 20.12: Курган 44. Вигляд з південного сходу
риc. 20.13: Курган 44. Ситуаційно-орографічний план і профіль
Kурган 45 (риc. 20.14, риc. 20.15) у північній частині курганного пасма, на висоті 338 м н.р.м., за 5 м нa північний схід від насипу 44 та 15 м нa північ – північний схід від кургану 41. Географічні координати: N – 49°03’168’’; E – 024°40’545’’. Круглої форми, діаметр 8 м, висота 0,4 м.
риc. 20.14: Курган 45. Вигляд з заходу
риc. 20.15: Курган 45. Ситуаційно-орографічний план і профіль
Kурган 46 (риc. 20.16, риc. 20.17) у північній частині пасма курганів, на висоті 338 м н.р.м., за 24 м нa південний схід від насипу 43 та 10 м нa південь від кургану 41. Географічні координати: N – 49°03’181’’; E – 024°40’543’’. Круглої форми, діаметр 8 м, висота 0,4 м.
риc. 20.16: Курган 46. Вигляд з південного заходу
риc. 20.17: Курган 46. Ситуаційно-орографічний план і профіль
Kурган 47 (риc. 20.18) у північно-східній частині пасма курганів, на висоті 338 м н.р.м., за 8 м нa південний схід від кургану 46. Географічні координати: N – 49°03’177’’; E – 024°40’552’’. Круглої форми, діаметр 14 м, висота 1,2 м.
риc. 20.18: Курган 47. Вигляд з півночі
Kурган 48 (риc. 20.19) у південно-східній частині могильника, на висоті 338 м н.р.м., за 11 м нa північний схід від кургану 49. Географічні координати: N – 49°03’146’’; E – 024°40’555’’. Круглої форми, діаметр 14 м, висота 0,3 м.
риc. 20.19: Курган 48. Вигляд з півдня
Kурган 49 (риc. 20.20) на південно-східному краю могильника, на висоті 337,5 м н.р.м., за 11 м нa південний захід від насипу 48. Географічні координати: N – 49°03’139’’; E – 024°40’559’’. Круглої форми, діаметр 10 м, висота 0, м.
риc. 20.20: Курган 49. Вигляд з півночі
20.3 Геомагнітні дослідження
Магнітометричні дослідження на пам’ятці в Вікторові проведені у травні 2014 р. Пам’ятка розташована на краю розлогого лісового комплексу, який з півночі межує з ріллею (риc. 20.21). Дослідженнями охоплено два сусідні кургани, які знаходяться на густо залісненій ділянці. На момент початку досліджень на обидвох курганах не було слідів серйозних руйнувань, які б порушили їх конструкцію. Кургани характеризувалися невеликими розмірами, що полегшило проведення вимірювань, особливо зважаючи на незначну висоту насипів. Завданням геофізичних досліджень було: окреслити просторові межі могил та можливо виявити внутрішні елементи конструкції.
риc. 20.21: Вікторів. Розташування ділянки геомагнітних досліджень
Не зважаючи на згаданий раніше значний ступінь заліснення ділянки, вдалося створити об’єднану сітку вимірювальних полігонів (ґрідів), кожен з яких мав розміри 10 × 10 м. Дослідженнями охоплено територію 0,09 га поділену на 9 ґрідів, які утворюють смугу шириною 20 м і довжиною 50 м, орієнтовану по осі північ – південь. Всередині описуваної вимірювальної сітки знаходяться дві могили, № 41 (північна частина вимірювальної ділянки) і № 46 (південна частина вимірювальної ділянки), віддалені між собою на 10 м.
У результаті магнітометричного дослідження на могильнику у Вікторові вдалося зафіксувати магнітні поля, які перекриваються із контурами обох могил. Крім цього, захоплено частину аномалії, яка, ймовірно, випромінюється наступною могилою, розташованою на схід від обох попередніх (риc. 20.22). Значна залісненість ділянки утруднювала проведення досліджень, унеможливлюючи повний перехід вздовж окремих трансектів, що показують зелені смуги по центру отриманого зображення. У кількох інших місцях необхідно було пропустити певну кількість вимірювань щоб оминути більші дерева.
Хоча обидва кургани не мають чітко виражених насипів, на їх максимальні обриси можуть вказувати округлі смуги від’ємних показників градієнта, які контрастують із показниками магнітного поля оточення, та з аномаліями, зафіксованими в їх межах (риc. 20.22). Ці сигнали випромінюються матеріалом зі зниженою магнітною сприйнятливістю, напр., земля з верхніх шарів ґрунтового покриву кургану, яка піддавалася процесам сповзання (зсуву) і вимивання феромагнітних мінералів. На відміну від цього матеріалу, внутріші частини курганів, які загалом мають додатний рівень намагнічення, мають значний вміст сполук, які піддавалися залишковій або індукційній намагніченості. Ці розлогі додатні максимуми з нечіткими обрисами, розташовані у центральних частинах насипів, потенційно можуть відображати поховальні ями, заповнені рештками органіки або попелом. Стосовно кургану № 41 – описувана аномалія розташована у центральній частині. А у випадку могили № 46 – займає північно-східну частину, причому вона має продовження у південно-східному напрямку, потенційно вказуючи на наступний об’єкт, похований всередині насипу. Щоб правильно інтерпретувати джерела цих аномалій потрібно застосувати інші дослідницькі методики.
риc. 20.22: (ліворуч). Магнітометричне зображення курганів №№ 41 і 46 на пам’ятці Вікторів (магнітометр Bartington Fluxgate Grad 601-1; вимірювальний полігон 10,0 × 10,0 м; щільність вимірювань на віддаль між трансектами: 0,25 × 1,0 м, інтерпольована до 0,25 × 0,5 м; фактичні показники магнітної індукції у сірій шкалі звужені до діапазону -3 / +3 nT). (праворуч) Магнітометричне зображення курганів №№ 41 і 46 на пам’ятці Вікторів із аномаліями, описаними в тексті.
Крім цих виразних сигналів, на сьогодні не можливо зафіксувати інших решток, які б створювали магнітні аномалії в межах могил. Біля кургану № 46 зафіксовано дві сильні поляризовані аномалії, які вказують на об’єкти зі значним вмістом оксидів заліза (найімовірніше, – сучасні металеві предмети), які утворюють залишкову намагніченість. Також на незначній віддалі від північної межі цього ж насипу локалізований широкий від’ємний максимум, який дещо розтягується по осі захід – схід. Цікаво, що цей сигнал на місцевості перекривається із порушенням круглого контуру могили, який видно на гіпсометричному плані (риc. 20.21). У зв’язку з цим, сигнал і відсутня частина насипу повинні трактуватися як результат порушення оригінальної форми кургану. Також потрібно звернути увагу на групу аномалій, схожу за просторовим поширенням із ситуацією на попередньо описаних могилах, яка розташована у крайній східній частині досліджуваної ділянки. Смуга від’ємних показників у вигляді півкола оточує ділянку з підвищеною намагніченістю, повторюючи характерне розташування аномалій, зафіксоване на інших досліджених курганах. Більше того, ці сигнали своєю локалізацією відповідають незначному підвищенню на місцевост (риc. 20.21). У світлі цих спостережень, можна припустити наявність ще одного кургану на пам’ятці у Вікторові.
На завершення потрібно додати, що якість вимірювань відображає складні польові умови, з якими стикнулася робоча група в в ході досліджень. Ущільнення вимірювань і, у зв’язку з цим, підвищення детальності зображення, могло б дати більш задовільні результати. Однак це було неможливо виконати з огляду на високий ступінь залісненості території. Але продовження вимірювань у південному та східному напрямках можуть призвести до виявлення наступних курганів з низькими насипами, які можна прочитати лише магнітометрично. Потрібно провести кернування в місцях сильних аномалій, локалізованих в центральних частинах курганів №№ 41 і 46.
20.4 Архівні відомості
Вікторів, повіт Станіславів (за Sulimirski 1968:138–139) (сьогодні – Галицький район Івано-Франківської області – прим. Г.П.)
Тут знаходиться багато курганів, розкиданих у різних частинах полів. У 1878 р. д-р Ленц з Відня дослідив один з них, в якому виявив «кілька урн і крем’яний ніж». Кілька років по тому, декілька поховань дослідив місцевий агроном пан Пнєвскі (Janusz 1918:200).
Kурган A. Досліджений спільно Пнєвским і д-ром Ленцом: локалізований на полі «Гуща». Досліджений до глибини 1,59 м, у ньому виявлено фрагменти кераміки, кальциновані людські кістки, деревне вугілля та крем’яний ніж бл. 14 см довжини та ще один ніж меншого розміру. Д-р Ленц передав обидва ножі до Відня.
Kурган B. Досліджений у 1883 р.; знаходиться на полі «Гуща». Зламаний крем’яний ніж та два менші кремені, виявлені у ньому, передані до Археологічного музею у Кракові (мені не вдалося їх ідентифікувати).
У 1886 р. Т. Зємєнцкі (Ziemięcki 1887:53n; Janusz 1918:220n) дослідив дев’ять курганів, розташованих на межі з Крилосом, в лісі і на полях. Матеріали передані до Археологічного музею в Кракові (№ 2694).
Kурган I. Найбільший, 26 м в діаметрі і 5 м висоти. Досліджений за допомогою поперечної траншеї довжиною 7 м, шириною 2 м i глибиною 4,5 м. На глибині бл. 3 м, біля східної межі насипу зареєстровано шар подрібненого деревного вугілля, змішаного з кальцинованими людськими кістками, з невеликою кількістю перепаленої глини і кількома фрагментами кераміки. Крем’яна сокира довжиною 11,2 см (Sulimirski 1968, Fig. 16:15), гібридного (змішаного) типу знаходилася в центрі цього шару разом з крем’яним ножем довжиною 11 см, поза шаром кісток і деревного вугілля.
Kурган II (риc. 20.23; Sulimirski 1968, Plan 27:3). Знаходився близько до попереднього, 20 м в діаметрі і 1,5 м висоти. Зроблено поперечний розкоп шириною 1,1 м. Посередині на глибині 1,5 м, локалізовано складені кальциновані людські кістки, між яких зафіксовано діоритову бойову сокиру типу «y-4» (Sulimirski 1968, Fig. 14:2) довжиною 9,5 см, потріскану в результаті перепалення, малий бронзовий перстень і фрагмент бронзового артефакту, найімовірніше браслету. Трохи далі на захід лежала крем’яна сокира довжиною 8 см (Sulimirski 1968, Fig. 16:16) гібридного (змішаного) типу.
риc. 20.23: Оцифрований план кургану II (за Sulimirski 1968, Plan 27:3)
У 1934 р. я повторно дослідив цей курган, заклавши розкоп у його центральній частині. Цей розкоп мав 6 м в діаметрі. Рештки шурфа Зємєнцкого були чітко помітні (a), локалізовано також місце, в якому знаходилися кальциновані людські кістки (f). Мої дослідження показали, що поховання мало 2 м довжини, понад 1 м ширини, орієнтоване по осі схід – захід і знаходилося в центральній частині кургану. Північна частина поховання шириною 50 см, непорушена розкопом (e). На дні неглибокої поховальної ями лежали кальциновані людські кістки і невеликі грудки деревного вугілля. З другого боку шурфа Зємєнцкого на глибині 35 см у центрі насипу знаходилася доброї якості бойова сокира типу «x-1» (Sulimirski 1968, Fig. 13:1), довжиною 10 см, виконана з зеленуватого каменю, а поруч лежав крем’яний ніж довжиною 6,5 см (b) (Sulimirski 1968, Fig. 12:4). В насипі знайдено кілька невеликих уламків кераміки, переважно червонуватого кольору. На північ від поховання знаходився крем’яний різець (d) (Sulimirski 1968, Fig. 12:5). Ці предмети передані до Археологічного музею в Кракові. На південному краю насипу на ділянці 2 м на 1 м зафіксовано скупчення валунів (c).
Kурган III. У ньому нічого не знайдено.
Kурган IV. Мав 18 м в діаметрі, 1 м висоти, знаходився на межі Крилосу, перерізаний розкопом довжиною 4 м і шириною 1,5 м. На глибині 1,66 м виявлено крем’яний ніж, який знаходився в шарі деревного вугілля, попелу і кальцинованих кісток.
Kурган V–VI. Знаходилися дещо далі, а курган VII локалізований трохи нижче на схилі. Кургани були зовсім зруйновані під час І Світової війни. Ці кургани мали бл. 20 м в діаметрі i 1–1,5 м висоти. В обидвох виявлено скупчення валунів, які знаходилися на глибині від 1,2 м дo 2 м, складені у два або три шари. В них не виявлено жодних артефактів, ні деревного вугілля, у зв’язку з чим дослідження було зупинене без порушення конструкції. На мою думку, цей опис нагадує окремі кургани комаровської культури, які я відкрив кілька кілометрів далі.
Курган VIII. Знаходився біля дороги до лісу, дуже розораний і досліджений розкопом довжиною 4 м i шириною 1,25 м. На глибині 1,74 м виявлено знищену «урну» заповнену «попелом і людськими кістками», а у шарі масного чорнозему (ймовірно, стародавній горизонт) виявлено: крем’яний ніж довжиною 6,5 см, який знаходився біля крем’яної сокири (Sulimirski 1968, Fig. 16:18) довжиною 8,5 см трапецієподібної в перерізі. «Урна» виявилася туринською амфорою поганої якості (Sulimirski 1968, Plate 5:6) висотою 30 см. Мала дуже широкі вінця, орнаментовані паралельними відтисками шнура, завершені двома рядами малих відтисків штампу на переході шийки в тулуб. В процесі очищення посудини в Музеї мені не вдалося виявити будь-яких слідів кальцинованих людських кісток або деревного вугілля. Сама посудина була попелястого кольору. Однозначно, це не була урна.
Курган IX. Розташований на полі «На Обшарках», діаметр 20 м. В кургані нічого не зареєстровано.
У 1934 р. я дослідив два наступні кургани (Sulimirski 1935:37). Матеріали з цих курганів були передані до Інституту Праісторії у Львові.
Курган X. Розташований на поселенні «Бандурівка», діаметр 20 м і 80 см висоти. Курган раніше досліджував Пнєвскі, про що свідчить шурф розмірами 4 × 2,5 м, орієнтований по лінії північ – південь. Близько 1 м на північний схід від північно-східного кута цього шурфа, на глибині 20 см зафіксовано зламаний крем’яний скребок. Натомість в іншому куті цього шурфа зі стародавнього шару видобуто кілька уламків кераміки і жменю деревного вугілля. Уламки кераміки походили з великої посудини, червонуватого кольору, виконаної з добре вимішаної глини. На уламках виразно помітні неглибокі боріздки.
Курган XI (Sulimirski 1968, Plan 27:1) розташований у лісі «На Куцилівці». Мав діаметр 18 м і 1 м висоти. По центру, на глибині 80–90 см на стародавньому горизонті зафіксовано розкидані на поверхні діаметром 1,5 м (a): кам’яне вугілля, слабо перепалена глина та грудки перепаленої глини. Знахідки скупчувалися переважно у східній частині згаданої ділянки. У її південній частині виявлений фрагмент зламаної крем’яної сокирки (b), а біля неї – невеликий уламок кременю (c). У південно-східній частині основної ділянки вималювалися контури квадратної ями, розміри якої 1,2 × 1,1 м. Ця яма викопана шукачами скарбів (d).