11 Могильник в Красові
риc. 11.1: Розташування могильника в Красові на фоні інших курганних некрополів
риc. 11.2: Розташування могильника в Красові - відео
11.1 Характеристика навколишнього природного середовища
Могильник в Красові розташований на правому березі ріки Зубри, яка, у свою чергу, є лівою притокою Дністра. Зубра та її меші притоки, а також притоки Дністра на цій ділянці мають меридіональну течію. Вони розчленовують плоскогір’я на видовжені пагорби і хребти з меридіональним простяганням. Кургани насипали вздовж Зубри на висотах від 331 до 398 м н.p.м. Відносні перевищення між найвищими ділянками пагорбів і днищами долин становлять 100–120 м. Ріки протікають глибокими ярами. Про це свідчать нахили схилів, які у приповерхневих ділянках становлять 0,55°, а на схилах річкових долин до 15°.
З точки зору геоморфологічного районування ділянка, на якій розташовані кургани, належить до Опілля, яке є південно-західною частиною Подільської височини. Геологічно Поділля утворене кристалічними породами (гранітами, гнейсами), вкритими палеозойськими і мезозойськими відкладами, зокрема верхньоюрськими і крейдовими. На Подільській рівнині велике значення мають неогенові товщі, потужність яких на досліджуваній території становить 100–200 м. В них переважають піски, пісковики і вапняки, характерні для мілкого моря, але в них також присутні гіпси і мули. Над неогеновими відкладами залягають лесові товщі значної потужності, в які глибоко врізаються річкові долини (Czeppe et al. 1969). Характерною особливістю Опілля є значне розчленування річковими долинами. Найвищі висоти сягають 413 м н.p.м. В літературі описується краса цього регіону та його краєвиди, схожі на гірські. Особливо мальовничою є так звана Роздільська Швейцарія (Rąkowski 2007). Цей регіон був вийнятковим для будівничих курганів. Могили утворюють ряди, які простягяються в меридіональному напрямку відповідно до положення хребтів пагорбів. Значні довжини цих лінійних скупчень виникають через згадану геоморфологічну специфіку регіону, яку було використано в процесі планування локалізації курганів. Бічні відгалуження від головної курганної спричинені густою мережею менших потоків, які розчленовують пагорби на менші одиниці – гряди.
11.2 Ситуаційний план могильника
Найбільше скупчення курганів серед всіх проаналізованих пам’яток знаходиться в Красові. На території з дуже різноманітним рельєфом зафіксовано близько 230 насипів, які розташовуються в межах кільканадцяти більших і менших груп (риc. 11.3, риc. 11.4). Вони простягаються рядами по кілька – кількадесять насипів, вздовж вирівняних найвищих ділянок пагорбів, недалеко від річок. Курганний ряд орієнтований по осі північний захід – південний схід, розтягується на відрізку 13,5 км. Кургани утворюють також коротші паралельні лінії («бічні відроги»), які нараховують у своєму складі по кільканадцять – кілька десятків насипів у смугах довжиною 1,5–3 км, розташованих вздовж вищих вирівняних ділянок піднять. Лише три насипи знаходяться на нижчих ділянках рельєфу, поза основними рядами (скупченнями) курганів. Найдовші смуги курганів простягаються на кілька кілометрів, найкоротші – на кілька сотень метрів. Ідеально вписуються в морфологію навколишніх піднять. Деякі кургани у північній частині пам’ятки, які були досліджені методом розкопок, свідчать про використання більш ранніх насипів з пізнього неоліту для спорудження курганів середньої епохи бронзи.
риc. 11.3: Красів. Цифрова модель рельєфу могильника (ліворуч). Красів. Цифрова модель рельєфу могильника з нумерацією курганів (нумерація лише на досліджуваній частині могильника) (праворуч)
риc. 11.4: Красів. Локалізація могильника на супутниковому знімку (Yandex)
У випадку могильника в Красові, описано лише його найвіддаленішу на північний захід групу з дев’яти курганів, яка пов’язана із дослідженнями «комарівських» курганів у 30-х роках ХХ століття. Група займає плато й західний схил підняття і простягається на ділянці довжиною близько 400 м, утворюючи на плані лінійну форму («синусоїду»), загалом орієнтовану по осі захід – схід (риc. 11.5).
риc. 11.5: Красів. Цифрова модель рельєфу могильника з нумерацією курганів (досліджувана частина могильника)
11.3 Характеристика курганів
Kурган 131 (риc. 11.6, риc. 11.7) задокументовано у північно-західній частині могильника, на висоті 400 м н.p.м., в межах групи з дев’яти насипів, на її західному краю, близько 30 м на схід від кургану 133. Географічні координати: N – 49°36’443’’; E – 024°04’260’’. Круглої форми, діаметр 27 м, висота 0,5 м.
риc. 11.6: Kурган 131. Вигляд з півдня
риc. 11.7: Kурган 131. Ситуаційно-орографічний план і профіль
Kурган 132 (риc. 11.8) знаходиться у північно-західній частині могильника, на висоті 396,5 м н.p.м., у західній частині групи з дев’яти насипів, 65 м нa південний схід від кургану 139, зі сходу прилягає до насипу 133. Географічні координати: N – 49°36’442’’; E – 024°04’227’’. Круглої форми, діаметр 14 м, висота 1 м. На кургані встановлений тріангуляційний пункт.
риc. 11.8: Kурган 132. Вигляд з півдня
Kурган 133 (риc. 11.9) – досліджуваний у 30-х роках ХХ століття, зафіксований у північно-західній частині могильника, на висоті 396,5 м н.p.м., на південно-західному краю групи з дев’яти курганів. Насипаний за 30 м нa захід від насипу 134, зі сходу прилягає до кургану 132. Географічні координати: N – 49°36’443’’; E – 024°04’233’’. Діаметр вкопу становить близько 6 м.
риc. 11.9: Kурган 133. Вигляд з південного сходу
Kурган 134 (риc. 11.10) задокументований у північно-західній частині могильника, на висоті 403 м н.p.м., у південно-західній частині групи з дев’яти насипів, близько 30 м нa схід від кургану 133, 50 м нa південний захід від насипу 135. Географічні координати: N – 49°36’453’’; E – 024°04’300’’. Круглої форми, діаметр 17 м, висота 0,5 м.
риc. 11.10: Kурган 134. Вигляд з півдня
Kурган 135 (риc. 11.11, риc. 11.12) афіксований у північно-західній частині могильника, на висоті 402,5 м н.p.м., у центрі групи з дев’яти насипів, 50 м нa північний схід від кургану 134. Географічні координати: N – 49°36’483’’; E – 024°04’340’’. Круглої форми, діаметр 14 м, висота 0,5 м. Проведено магнітометричні дослідження насипу.
риc. 11.11: Kурган 135. Вигляд зі сходу
риc. 11.12: Kурган 135. Ситуаційно-орографічний план і профіль
Kурган 136 (риc. 11.13, риc. 11.14) насипаний у північно-західній частині могильника, на висоті 400 м н.p.м., у центрально-східній частині групи з дев’яти насипів, 50 м нa північний схід від кургану 135 i 60 м нa захід від кургану 137. Географічні координати: N – 49°36’503’’; E – 024°04’386’’. Круглої форми, діаметр 1 м, висота 0,8 м. Курган досліджений магнітометричним методом.
риc. 11.13: Kурган 136. Вигляд з півдня
риc. 11.14: Kурган 136. Ситуаційно-орографічний план і профіль
Kурган 137 (риc. 11.15, риc. 11.16) знаходиться у північно-західній частині могильника, на висоті 402 м н.p.м., у західній частині групи з дев’яти курганів, 60 м нa схід від кургану 136, 35 м нa захід від крайнього у групі насипу 138. Географічні координати: N – 49°36’511’’; E – 024°04’443’’. Круглої форми, діаметр 23 м, висота 1 м.
риc. 11.15: Kурган 137. Вигляд з північного заходу
риc. 11.16: Kурган 137. Ситуаційно-орографічний план і профіль
Kурган 138 (риc. 11.17) локалізований у північно-західній частині могильникa, на висоті 401 м н.p.м., нa західному краю групи з дев’яти насипів, 35 м нa схід від кургану 137. Географічні координати: N – 49°36’510’’; E – 024°04’476’’. Круглої форми, діаметр 21 м, висота 1 м.
риc. 11.17: Kурган 137. Вигляд з північного заходу
Kурган 139 (риc. 11.18) зафіксований у північно-західній частині могильника, на висоті 393 м н.p.м., на західному краю групи з дев’яти курганів, 65 м нa північний захід від насипу 132. Географічні координати: N – 49°36’464’’; E – 024°04’177’’. Круглої форми, діаметр 9 м, висота 1 м. З південного боку зруйнований дорогою.
риc. 11.18: Kурган 139. Вигляд з заходу
11.4 Геомагнітні дослідження
Серед великої кількості курганів на пам’ятці в Красові досліджено два – вибрані на підставі проведеного раніше тахеометричного знімання, доступності території, яка переважно густо заліснена і розчленована крутими схилами (риc. 11.19). Вибрані об’єкти належали до групи невеликих насипів, завдяки цьому кожен з них можна було охопити в рамках двох ґрідів розмірами 10 × 10 м. Загалом досліджена ділянка має площу лише 0,04 гa. Невелика густота рослинності на курганах дозволила застосувати 0,5-метрові вимірювальні профілі, що в контексті невеликих розмірів курганів мало полегшити їх аналіз.
риc. 11.19: Красів. Локалізація ділянки геомагнітних досліджень (курган № 135)
Згідно з отриманими результатами, перший з досліджених курганів (№ 136) не можна вважати праісторичним поховальним об’єктом. Фактичні показники, отримані в ході вимірювань, на значній поверхні мали крайні найвищі і найнижчі величини, які були зафіксовані магнітометром (-3000 / 3000 nT). Такі показники під час досліджень праісторичних об’єктів трапляються поодиноко – лише коли на пам’ятці залягають сучасні металеві предмети, а їх скупчення трапляються надзвичайно рідко і можуть виникати лише через навмисну акумуляцію феромагнетиків у даному місці. Навіть у випадку порушення такого археологічного об’єкту як курган, напр., у результаті розкопок, не фіксується широкоповерхневого поширення намагніченості території понад 50 nT. Для візуалізації контрасту цих аномалій з фоном фактичні показники представлені у сірій шкалі в діапазоні -50 / 50 nT (риc. 11.20).
риc. 11.20: Магнітометричне зображення кургану 136 на пам’ятці Красів (магнітометр Bartington Fluxgate Grad 601-1; вимірювальний полігон 10,0 × 10,0 м; щільність вимірювань на віддаль між трансектами: 0,25 × 0,5 м, інтерпольована до 0,25 × 0,25 м; фактичні показники магнітної індукції у сірій шкалі звужені до діапазону -5 / +5 nT)
Магнітометричне зображення отриманих результатів для об’єкту № 136 ілюструє скупчення багатьох анормально поляризованих аномалій у формі овалу, витягнутого по осі захід – схід. Ймовірно, маємо справу зі складуванням у цьому місці багатьох об’єктів із залишковою намагніченістю, які спрямовані додатними і від’ємними полюсами у різних напрямках. Такий характер та інтенсивність намагніченості неможливий у випадку праісторичних об’єктів. Це означає – об’єкт № 136 не можна надалі вважати курганом.
Результати геофізичних досліджень не дали протипоказань для того, щоб трактувати об’єкт № 135 на пам’ятці в Красові як праісторичний курган. Хоча сумніви щодо цього можуть викликати аналогічна овальна форма та невеликі розміри цієї могили схожі до насипу № 136. Для покращення якості досліджень вимірювальні профілі звужено до одного трансекту на 0,5 м. Однак, описуваний об’єкт жодним чином не читається на отриманому зображенні(риc. 11.21). Кілька сильних анормально поляризованих аномалій вказують на наявність на цій ділянці металевих предметів, але вони не утворюють скупчення, як це було на об’єкті № 136. Показники, зафіксовані над насипом, особливо не відрізняються рівнем намагніченості від оточення. Отже, у цьому випадку далекосяжна інтерпретація об’єкту неможлива.
риc. 11.21: Магнітометричне зображення кургану 135 на пам’ятці Красів (магнітометр Bartington Fluxgate Grad 601-1; вимірювальний полігон 10,0 × 10,0 м; щільність вимірювань на віддаль між трансектами: 0,25 × 0,5 м, інтерпольована до 0,25 × 0,25 м; фактичні показники магнітної індукції у сірій шкалі звужені до діапазону -50 / +50 nT).
11.5 Архівні відомості
Красів, повіт Львів (за Sulimirski 1968:142–143) (сьогодні – Миколаївський район Львівської області – прим. Г.П.)
У лісі біля села Мідяки (сьогодні – село Поляна – прим. Г.П.) знаходиться група з шести курганів (риc. 11.22; Sulimirski 1968, Plan 5:2). Вони розташовані на вершині пагорба, в один ряд по осі захід – схід на відрізку 360 м. Всі були досліджені мною у 1935–1936 рр. Матеріал зберігається в Інституті Праісторії Львівського університету.
риc. 11.22: Схематичний план могильника в Красові (Sulimirski 1968, Plan 5:2). Кургани III–VI – комарівська культура
Kурган I (Sulimirski 1968, Plan 33:2). Був розташований на західному краю групи, мав 18 м в діаметрі та 1,2 м висоти. У центрі (A) на глибині 80–90 см виявлено ділянку, форма якої наближена до квадрату з довжиною сторін 3 м; вона була вкопана на 30 см в стародавній горизонт і орієнтована по осі південний захід – північний схід. ЇЇ східний кут був вкритий товстим шаром деревного вугілля (h), розмірами 1,1 м нa 50 см, яке лежало по осі південь – північ. Дрібні фрагменти і грудки деревного вугілля були розкидані по всій поверхні ділянки, але найбільше вздовж її меж (e, j, f, l). Близько і перпендикулярно до шару деревного вугілля, у південному напрямку і назовні головного розкопу, лежала велика плита пісковику, довжиною 1 м, розмірами 40 × 40 см, з випаленою поверхнею (a). Біля північного кута шурфу знайдено кілька кальцинованих кісток (b). Фрагменти знищеної туринської амфори були розкидані по всій поверхні шурфу (c, d, g, k, n). Також виявлено дві малі посудини: у центрі – ребристий горщик (p) (Sulimirski 1968, Fig 9:3), а біля південного кута – малий зовсім розчавлений кубок (i). Також у центрі лежала сокира, виконана з кремнистого сланцю (m) (Sulimirski 1968, Fig. 9:4).
Згадана сокира мала 11 см довжини і майже круглий поперечний переріз. Горщик (p) (Sulimirski 1968, Fig. 9:3) майже повністю вкритий поперечними реберцями, 19,5 см висоти і 13 см в діаметрі; був дуже крихкий, виконаний з глини зі значною домішкою піску, на зламі – темного кольору, а його стінки вкриті тонким шаром коричневого ангобу. Амфора бл. 31 см висоти, 32 см в діаметрі (Sulimirski 1968, Fig. 9:1), орнаментована рядом прокреслених трикутників нижче місця залому шийки і тулуба та кількома повторюваними вертикальними лініями, які складаються з чотирьох паралельних рівчаків і з’єднують ряди нарізів. Зберігся десяток фрагментів амфори, які були розкидані в різних місцях гробу та на його дні. Малий горщик (i) із заокругленим дном, не був випалений і його не можна було добути.
Kурган II (Sulimirski 1968, Plan 33:3). Розташований за 40 м на захід від попереднього, мав 16 м в діаметрі, 60 см висоти. Його переріз схожий до попереднього: під лісовим гумусом потужністю 25 см був зафіксований пухкіший насип, темного попелястого кольору. Стародавній горизонт з’явився на глибині бл. 55 см. Він представлений твердим утрамбованим ґрунтом, зверху – чорним, нижні шари якого поступово переходили у темно-коричневий колір, а потім – в материк. Досліджений до глибини 1,2 м, доки ґрунт все ще мав чорний відтінок.
У південному напрямку від центру, у насипі на глибині 40 см, виявлено обтесаний крем’яний наконечник (a) та невизначений фрагмент посудини (b). У малій неглибокій ямі, вкопаній у ґрунт на 15–20 см, за 2 м на захід від центру кургану, знайдено знищену туринську амфору (e) (Sulimirski 1968, Plate 4:5), фрагменти якої були розпорошені аж на метр східніше (c); сама амфора знаходилася на глибині 70 см. Біля амфори знайдено невелику добре відполіровану крем’яну сокиру (f) (Sulimirski 1968, Fig. 16:22), довжиною 7,1 см; 50 см західніше від посудини (g) лежав крем’яний ніж, довжиною 10 см, добре виконаний, з загостреними краями (Sulimirski 1968, Fig. 17:9). Амфора мала 22,5 см висоти, 24 см в діаметрі i була оздоблена характерними надрізами, типовими для цього посуду. Не вдалося зафіксувати межі ями. Без сумніву, амфора знаходилася в її західній частині, а ніж, без сумніву, лежав на стегні скелету, який розклався. На схід від центру насипу, на стародавньому горизонті знаходилася грудка деревного вугілля (d).
Kурган III (риc. 11.23; Sulimirski 1968, Plan 33:1). Розташовувався на західному краю всієї групи, мав 16 м в діаметрі і 40 см висоти. Поховальна яма (C), з якої залишилися лише сліди, знаходилася в центрі насипу. Її розміри: 2,8 м на 1,8 м, вкопана в ґрунт на 30 см і орієнтована по осі захід – схід. Всередині, біля східного краю, на глибині 60 см від вершини насипу зафіксовано кубок (b) (риc. 11.24; Sulimirski 1968, Plate 19:11). Він мав 9,5 см висоти, 9,8 см в діаметрі і був неорнаментований.
риc. 11.23: Красів. Оцифрований план кургану III (Sulimirski 1968, Plan 33:1)
риc. 11.24: Кубок типу K22, неорнаментований. Вінця заокруглені, дно не виділене, ручка стрічкоподібна. Домішка кам’яної і крем’яної жорстви. H – 10,5 см, R1 – 10,5 см, R3 – 12,3 см, R4 – 5 см
У південно-східному куті насипу, на стародавньому горизонті, знаходилися дві миски і мала чарка (A) (Sulimirski 1968, Plate 19:9). Одна миска (A-1) (риc. 11.25; Sulimirski 1968, Plate 20:10) мала 12 см висоти, 17,5 см в діаметрі, завужені вінця, довкола шийки орнаментована чотирма паралельними жолобками, досить добре виділене дно. Розміри другої миски (A-2) (риc. 11.26; Sulimirski 1968, Plate 20:8) 10,3 см висоти, 17 см в діаметрі і коротка шийка з завуженими вінцями й шістьма симетричними випуклостями на тулубі, які були витиснуті зсередини. Чарка (A-3) (риc. 11.27; Sulimirski 1968, Plate 19:9) мала 3,7 см висоти, 6,3 см в діаметрі з гладкими розширеними догори стінками. Слідів скелету не виявлено.
риc. 11.25: Ваза типу W11, довкола шийки орнаментована чотирма горизонтальними врізними лініями. Вінця заокруглені, дно виділене. Домішка кам’яної і крем’яної жорстви. H – 11,5 см, R1 – 13,3 см, R2 – 14 см, R3 – 16,2 см, R4 – 6 см
риc. 11.26: Миска типу M21, під вінцями орнаментована горизонтальним пластичним ребром і шістьма вузлами, сформованими на цьому ребрі. Вінця заокруглені, дно виділене. Домішка кам’яної і крем’яної жорстви. H – 11см, R1 – 16,2 см, R3 – 18 см, R4 – 8,5 см
риc. 11.27: Миска типу M22, неорнаментована. Вінця заокруглені, дно слабо виділене. Домішка кам’яної і крем’яної жорстви. H – 3,9 см, R1 – 6,3 см, R4 – 4 см
Kурган IV (риc. 11.28; Sulimirski 1968, Plan 34:2). Розташовувався 92 м на схід від попереднього. Мав 16 м в діаметрі і 50 см висоти. Безпосередньо у лісовому гумусі у північній частині насипу знайдено ручку від римської амфори (a), поруч виявлено велику кількість фрагментів цієї ж амфори (b). У центрі кургану, на глибині 40–50 см відкрито овал розмірами 5 × 3,5 м, орієнтований по осі північ – південь. Там знайдено невеликі шматки деревного вугілля, які не утворювали єдиного шару. Яма діаметром 1 м (f), вкопана у стародавній горизонт на 40 см, або 85–90 см від вершини кургану, з’явилася у північній частині цієї ділянки, бл. 2 м від центру. На дні цієї ями зафіксовано слабокальциновані людські кістки, змішані з деревним вугіллям, майже повністю прикриті розкладеними колодами. На схід від цієї ями відкрито дві менші ямки (діаметр кожної становив 20 см), у яких вертикально стояли колоди (d) (на момент виявлення були повністю обвуглені). Близько 1 м на південний захід, у південно-західному куті описуваної ділянки, зафіксовано овальну яму (g), довжиною 1 м, вкопану у стародавній горизонт на 20 см. У центрі ями знаходилася велика миска, поставлена догори дном (g-2) (риc. 11.29; Sulimirski 1968, Plate 19:13), під якою виявлено бронзову шпильку (g-4). Біля миски стояла повністю знищена і досить крихка мала червона посудина; її не вдалося видобути (g-1). Брусок або молоток без отвору, виконаний з пісковику (g-3) (Sulimirski 1968, Fig. 35:16), довжиною 10 см знаходився з іншого боку. Один бік молотка був плоский і мав сліди полірування. Бронзова шпилька (g-4), довжиною 9 см, виконана з круглого дроту діаметром 2,5 см, головка мала форму спірального щитка діаметром 16 мм; була цілком патинована і знищена. Велика миска (g-2) (Sulimirski 1968, Plate 19:13) мала 15 см висоти, 26 см в діаметрі, довкола обведена вісьмома паралельними врізними рівчиками і похилими жолобками з широкими відступами, верхня частина була оздоблена групами врізних жолобків між ними і паралельно до них.
риc. 11.28: Красів. Оцифрований план кургану IV (Sulimirski 1968, Plan 34:2)
риc. 11.29: Ваза типу W21, довкола шийки орнаментована вісьмома горизонтальними врізними лініями, нижче – група з шести діагональних жолобків, які сполучаються верхом з іншою такою групою; таке розташування повторюється тричі. Домішка кам’яної і крем’яної жорстви. H – 15 см, R1 –23,5 см, R2 – 19,3 см, R3 – 22,5 см, R4 – 7 см
Kурган V (риc. 11.30; Sulimirski 1968, Plan 34:11). Знаходився за 62 м на схід – північний схід від попереднього, мав 14 м в діаметрі, 30 см висоти. У стародавньому горизонті на глибині 30–35 см, у центрі і південніше від центру, на ділянці діаметром бл. 4–5 м (d) зафіксовано багато розкиданих грудок деревного вугілля. Уламки кераміки локалізовані на південному краю, бл. 3 м від центру на ділянці довжиною 1,5 м. Це – фрагменти великої посудини, ймовірно миски (b). Ще два фрагменти цієї ж посудини (b) знайдено у східній частині цієї ж ділянки. Вони були з домішкою піску, покриті тоненьким ангобом. Кубок висотою 7 см і діаметром 9,3 см з ручкою, трохи вищою над вінцями, з чотирма паралельними рівчиками довкола, виявлено у північно-східній частині цієї ділянки, за 2 м від центру (c) (риc. 11.31). Великий дзбан (a-1) (риc. 11.32; Sulimirski 1968, Fig. 30:8) i мала чарка (a-2) стояли в центрі кургану. Дзбан мав 20 см висоти, 23 см в діаметрі, верхня частина циліндричної форми, нижня – увігнута. На тулубі – сліди широких жолобків, ручка чотирикутна в перерізі з піднятими краями. Поверхня посудини злегка ангобована. Чарка розпалася на порох. Обидві посудини були обплетені корінням дерева, яке росло на насипі над ними. Слідів скелету не виявлено.
риc. 11.30: Красів. Оцифрований план кургану V (Sulimirski 1968, Plan 34:1)
риc. 11.31: Кубок типу K22. На шийці орнаментований чотирма горизонтальними врізними лініями. Вінця заокруглені. Дно слабо виділене. Домішка кам’яної і крем’яної жорстви. H – 8 см (без ручки), 8,7 см (з ручкою), R1 – 10,2 см, R2 – 9,4 см, R3 – 11 см, R4 – 5,5 см
риc. 11.32: Дзбан типу D21, довкола тулуба орнаментований діагональними жолобками. Вінця заокруглені, дно виділене. Домішка кам’яної і крем’яної жорстви. Ручка виступає над вінцями. H – 20 см, R1 – 16,5 см, R2 – 16 см, R3 – 23 см, R4 – 7,8 см
Kурган VI. Знаходився за 55 м на північний схід від попереднього i 155 м на захід від кургану II, мав 24 м в діаметрі i 1 м висоти. Зафіксовані сліди попередніх археологічних досліджень – траншею довжиною 6 м, шириною 1,2 м, орієнтованої по осі захід – схід. Відразу під траншеєю за 2 м на захід від центру, виявлений шар перепалених дубових колод довжиною 50 см і шириною 60 см, орієнтованих по осі захід – схід, на глибині 60–70 см.