6 Могильники в околицях Буківни: Вільшаниця, Милування

(риc. 5.3, риc. 5.4, риc. 5.5)

В околицях Буківни – на півдні, південному заході і північному заході, зафіксовано низку курганних груп. Вони знаходилися на пагорбах, поруч з тими, на яких були локалізовані насипи з Буківни, але адміністративно лежали в межах сусідніх сіл, на захід від долини Дністра.

6.1 Околиці Вільшаниці

На віддалі близько 2 км на південний захід від II i III курганних груп в Буківні, у південно-східній частині розлогого підвищення, орієнтованого по осі північний схід – південний захід, розташованого на вододілі між двома притоками Дністра, зафіксовано чотири насипи (№№ 232–235), які утворювали злегка вигнуту лінію довжиною 420 м, орієнтовану по осі південний схід – північний захід.

Курган 232 (риc. 6.1) розташований на південно-східному краю групи, на віддалі 125 м на південний схід від насипу 233, на висоті 319,5 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°56’777’’, E – 24°56’259’’. Порослий деревами і густими чагарниками. Круглої форми, діаметр 13 м, висота 2 м.

риc. 6.1: Курган 232. Вигляд з заходу

Курган 233 (риc. 6.2) знаходиться у південно-східній частині групи, 125 м нa північний захід від могили 232, на висоті 327 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°56’823’’, E – 24°56’180’’. Порослий деревами. Круглої форми, діаметр 10 м, висота 0,3 м.

риc. 6.2: Курган 233. Вигляд з південного сходу

Курган 234 (риc. 6.3) задокументований у північно-західній частині групи, на віддалі 120 м нa південний захід від насипу 235 i 160 м нa північний захід від кургану 233, на висоті 334,5 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°56’869’’, E – 24°56’067’’. Круглої форми, діаметр 9 м, висота 0,3 м.

риc. 6.3: Курган 234. Вигляд з півночі

Курган 235 (риc. 6.4) насипаний на північно-західному краю групи, за 120 м нa північний захід від могили 234, на висоті 337,5 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°56’882’’, E – 24°55’961’’. Круглої форми, діаметр 14 м, висота 1 м.

риc. 6.4: Курган 235. Вигляд з заходу

На відстані близько 1 км нa північний схід від групи з чотирьох насипів зафіксовано два кургани (№№ 236 i 237). Вони розташовані на гребені пагорба, приблизно посередині між згаданою групою і ІІ курганною групою в Буківні.

Курган 236 (риc. 6.5) задокументовано на віддалі 370 м нa захід від могили 237, на висоті 348 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°57’371’’, E – 24°56’342’’. Густо порослий деревами і чагарниками. Круглої форми, діаметр 14 м, висота 0,7 м.

риc. 6.5: Курган 236. Вигляд з півдня

Курган 237 (риc. 6.6) зареєстрований на віддалі 370 м нa схід від насипу 236, на висоті 347 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°57’390’’, E – 24°56’633’’. Густо порослий чагарниками. Круглої форми, діаметр 11 м, висота 0,3 м.

риc. 6.6: Курган 237. Вигляд з південного заходу

На відстані близько 2 км на південний захід від згаданої групи з чотирьох насипів, у північно-західній частині розлогого підвищення орієнтованого по осі північний захід – південний схід, на згаданому раніше вододілі, виявлено групу з семи курганів, a за 450 м нa південний захід від неї – наступну групу з 5 насипів.

Перша зі згаданих груп складалася з чотирьох курганів (№№ 238, 239, 248 i 249), розташованих у лінію довжиною 160 м, орієнтовану по осі північний схід – південний захід, та трьох інших насипів (№№ 245, 246 i 247), які утворюють у плані трикутник і локалізовані за 70–100 м нa схід від вищезгаданої лінії курганів.

Курган 238 (риc. 6.7) знаходиться у північній частині лінії з чотирьох курганів, на віддалі 55 м нa південний захід від розташованого на периферії насипу 248 та 50 м нa північний схід від могили 249, на висоті 366 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°56’514’’, E – 24°54’263’’. Порослий деревами. Круглої форми, діаметр 22 м, висота 0,8 м.

риc. 6.7: Курган 238. Вигляд з півдня

Курган 239 (риc. 6.8) розміщений на південно-західному краю лінії з чотирьох насипів, на віддалі 46 м нa південний захід від могили 249, на висоті 362 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°56’465’’, E – 24°54’222’’. Порослий деревами. Круглої форми, діаметр 18 м, висота 0,3 м.

риc. 6.8: Курган 239. Вигляд з півночі

Курган 245 (риc. 6.9) локалізований у південно-східній частині групи з семи насипів i нa південному краю скупчення з трьох курганів, на віддалі 18 м нa південний захід від могили 247, на висоті 365 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°56’478’’, E – 24°54’321’’. Густо порослий чагарниками. Круглої форми, діаметр 17 м, висота 0,5 м.

риc. 6.9: Курган 245. Вигляд з півночі

Курган 246 (риc. 6.10) зафіксований у східній частині згаданої курганної групи i нa північному краю трикутного скупчення, на віддалі 46 м нa північний захід від насипу 247 i 70 м нa схід – південний схід від кургану 238 (з лінії утвореної чотирма могилами), на висоті 366 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°56’508’’, E – 24°54’319’’. Густо порослий чагарниками. Круглої форми, діаметр 11 м, висота 0,3 м.

риc. 6.10: Курган 246. Вигляд з півночі

Курган 247 (риc. 6.11) найсхідніший насип з описуваної групи, знаходиться на східному краю трикутного скупчення, на віддалі 46 м нa південний схід від могили 246 i 18 м нa північний схід від кургану 245, на висоті 366 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°56’487’’, E – 24°54’336’’. Густо порослий чагарниками. Круглої форми, діаметр 15 м, висота 0,4 м.

риc. 6.11: Курган 247. Вигляд з півночі

На цьому ж підвищенні, де розташоване описане вище скупчення курганів, знаходиться наступна група насипів, яка займає найвищі ділянки та південно-західний схил пагорба. Могили розташовані в лінію довжиною 210 м, орієнтовану приблизно по осі північ – південь. Чотири з них (№№ 240–243) насипані поруч одна біля одної на відрізку довжиною 80 м, а п’ята могила (№ 244) зафіксована на віддалі 130 м на південь від них.

Курган 240 (риc. 6.12 знаходиться на північному краю описуваної групи курганів, на віддалі 25 м нa північ – північний схід від насипу 241 i 450 м нa південний схід від кургану 239 – крайньої могили у північному скупченні. Зафіксований на висоті 351 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°56’260’’, E – 24°54’021’’. Порослий чагарниками. Круглої форми, діаметр 26 м, висота 2,3 м.

риc. 6.12: Курган 240. Вигляд з півночі

Курган 241 (риc. 6.13) насипаний на північному краю згаданої курганної групи, на віддалі 25 м нa південь – південний захід від кургану 240 i 25 м нa південь – південний схід від насипу 242, на висоті 351 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°56’246’’, E – 24°54’222’’. Порослий чагарниками. Круглої форми, діаметр 15 м, висота 0,4 м.

риc. 6.13: Курган 241. Вигляд з півночі

Курган 242 (риc. 6.14 задокументований по центру лінії з п’яти насипів, на віддалі 25 м нa південний захід від могили 241 i 30 м нa північ – північний захід від кургану 243, на висоті 350,5 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°56’232’’, E – 24°54’008’’. Порослий чагарниками. Круглої форми, діаметр 16 м, висота 0,2 м.

риc. 6.14: Курган 242. Вигляд з півдня

Курган 243 (риc. 6.15) зафіксований у південній частині групи з п’яти насипів, на віддалі 30 м нa південь – південний захід від могили 242 i на висоті 349,5 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°56’232’’, E – 24°54’008’’. Густо порослий деревами і кущами. Круглої форми, діаметр 13 м, висота 0,3 м.

риc. 6.15: Курган 243. Вигляд з півночі

Курган 244 (риc. 6.16) найпівденніший насип в межах групи з п’яти курганів. Зафіксований на віддалі 130 м нa південь – південний схід від могили 243, на висоті 344,5 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°56’149’’, E – 24°54’052’’. Порослий чагарниками. Круглої форми, діаметр 23 м, висота 0,7 м.

риc. 6.16: Курган 244. Вигляд з півночі

6.2 Околиці Милування

На захід і північний захід від курганних груп в Буківні задокументовано численні скупчення курганів, розташовані на підвищеннях (хребтах), які простягаються на відрізку бл. 3 км паралельно до долини (і русла) Дністра. Вони утворювали найвищі точки вододілу між двома потоками – притоками Дністра.

Основне скупчення (риc. 6.17)

Одне з більших скупчень, яке складалося з 30 курганів (№№ 251–279 та 301), знаходиться за бл. 2 км на північний захід від I курганної групи. Ця група займає найвищі ділянки і західний схил підвищення. Кургани утворюють лінійно-групове скупчення з кількома концентраціями, найбільша з яких знаходиться на півночі, нараховує 23 насипи, які зосереджені на ділянці розмірами (W–E/N–S): 280 × 190 м. На південь від неї локалізовані менші курганні групи, які нараховують три та двічі по два насипи. Група з трьох могил розташована за 100 м південніше від крайнього кургану з великої північної групи. Наступні – на відстані 270 м нa південний захід від скупчення з трьох курганів, а остання група – на віддалі 220 м далі на південний схід.

риc. 6.17: Центральна частина основної курганної групи в Милуванні

Курган 251 (риc. 6.18) насипано у південній частині згаданого скупчення курганів, нa південь від основної групи, на віддалі 40 м нa північ від насипу 252, з яким утворює групу з двох могил, на висоті 343,5 м н.p.м. Знаходиться на зрубі. Географічні координати: N – 48°58’782’’, E – 24°55’641’’. Круглої форми, діаметр 18 м, висота 0,25 м.

риc. 6.18: Курган 251. Вигляд з півдня

Курган 252 (риc. 6.19) насипаний на південному краю описуваного скупчення курганів, південніше від основної групи, на віддалі 40 м нa південь від насипу 251, з яким у парі утворює групу, на висоті 343,5 м н.p.м. Знаходиться на зрубі. Географічні координати: N – 48°58’761’’, E – 24°55’648’’. Круглої форми, діаметр 10 м, висота 0,2 м. У центрі насипу помітний грабіжницький вкоп.

риc. 6.19: Курган 251. Вигляд зі сходу

Курган 253 (риc. 6.20) знаходиться у південній частині описуваного скупчення курганів, нa південний захід від основної групи, у верхній частині пологого схилу пагорба, на віддалі 53 м нa північний схід від могили 254, з якою у парі утворює групу, 280 м нa південний захід від насипу 255, на висоті 338,5 м н.p.м. Курган порослий деревами. Географічні координати: N – 48°58’883’’, E – 24°55’501’’. Круглої форми, діаметр 18 м, висота 0,2 м.

риc. 6.20: Курган 253. Вигляд з південного сходу

Курган 254 (риc. 6.21) зареєстрований на південному краю описуваного скупчення курганів, нa південний захід від основної групи, на віддалі 53 м нa південний захід від насипу 253, з яким у парі утворює групу, на висоті 338,5 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°58’856’’, E – 24°55’489’’. Насип порослий деревами. Круглої форми, діаметр 15 м, висота 0,2 м.

риc. 6.21: Курган 254. Вигляд з південного сходу

Курган 255 (риc. 6.22, риc. 6.23) знаходиться на південному краю основного скупчення насипів, на віддалі 65 м нa південний захід від могили 256 i 75 м нa південь від кургану 257, спільно з якими утворює групу з трьох насипів, на висоті 337 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°58’963’’, E – 24°55’696’’. Насип порослий деревами. Круглої форми, діаметр 30 м, висота 3,5 м. В насипі помітні численні вкопи.

риc. 6.22: Курган 255. Вигляд з півдня

риc. 6.23: Курган 255. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 256 (риc. 6.24, риc. 6.25) насипано у південній частині основного скупчення могил, на віддалі 65 м на північний схід від кургану 255 i 10 м нa південний схід від насипу 257, з якими утворює групу з трьох могил, на висоті 337 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°58’856’’, E – 24°55’489’’. Насип порослий деревами і кущами. Круглої форми, діаметр 22 м, висота 2,5 м. Курган дуже зруйнований зі східного боку.

риc. 6.24: Курган 256. Вигляд з південного заходу

риc. 6.25: Курган 256. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 257 (риc. 6.26, риc. 6.27) задокументовано у південній частині основного скупчення насипів, на віддалі 10 м нa північний схід від кургану 256 i 65 м нa північ від насипу 255, з якими утворює групу з трьох могил, на висоті 336 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°59’003’’, E – 24°55’694’’. Насип порослий деревами. Круглої форми, діаметр 17 м, висота 1,5 м. Центральна частина насипу зруйнована грабіжницьким вкопом.

риc. 6.26: Курган 257. Вигляд з південного заходу

риc. 6.27: Курган 257. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 258 (риc. 6.28, 6.29) знаходиться у південній частині основного скупчення насипів. Разом з курганами 259 i 260 утворює лінію, орієнтовану по осі північний захід – південний схід. Розташований на південно-східному краю цієї групи, на віддалі 35 м нa південний схід від насипу 259 i 54 м нa південний схід від кургану 260, на висоті 332 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°59’058’’, E – 24°55’705’’. Насип порослий деревами. Круглої форми, діаметр 20 м, висота 0,5 м.

риc. 6.28: Курган 258. Вигляд з півночі

риc. 6.29: Курган 258. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 259 (риc. 6.30, риc. 6.31) насипаний у південній частині основного скупчення могил. Разом з насипами 258 i 260 утворює курганний ряд, орієнтований по осі північний захід – південний схід. Розташований посередині цього ряду, на віддалі 35 м нa північний захід від кургану 258 i 21 м нa південний схід від кургану 260, на висоті 333,5 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°59’073’’, E – 24°55’691’’. Насип порослий деревами. Круглої форми, діаметр 20 м, висота 1,2 м.

риc. 6.30: Курган 259. Вигляд з південного сходу

риc. 6.31: Курган 259. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 260 (риc. 6.32, риc. 6.33) зафіксований у південній частині основного скупчення насипів. Разом з могилами 258 i 259 утворює лінію курганів, орієнтовану по осі північний захід – південний схід. Розташований на північно-західному краю цієї лінії, на віддалі 21 м нa північний захід від могили 259 i 54 м нa північний захід від кургану 258, на висоті 333 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°59’081’’, E – 24°55’076’’. Насип порослий чагарниками і деревами. Круглої форми, діаметр 14 м, висота 0,4 м.

риc. 6.32: Курган 260. Вигляд з півдня

риc. 6.33: Курган 260. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 261 (риc. 6.34, риc. 6.35) розташований у центральній частині основного скупчення насипів. Знаходиться майже на одній лінії з курганами 258–260, на віддалі 42 м на північний захід від могили 260 i 8 м нa схід від кургану 262, на висоті 332,5 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°59’103’’, E – 24°55’668’’. Насип порослий деревами. Круглої форми, діаметр 18 м, висота 1,5 м.

риc. 6.34: Курган 261. Вигляд з південного заходу

риc. 6.35: Курган 261. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 262 (риc. 6.36, риc. 6.37) задокументовано у центрально-західній частині основного скупчення могил, на віддалі 8 м нa захід від кургану 261, на висоті 333 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°59’104’’, E – 24°55’656’’. Насип порослий деревами. Круглої форми, діаметр 18 м, висота 0,6 м.

риc. 6.36: Курган 262. Вигляд з північного заходу

риc. 6.37: Курган 262. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 263 (риc. 6.38, риc. 6.39) локалізований у центрально-західній частині основного скупчення насипів, на віддалі 19 м на північ від кургану 261 i 24 м нa північний схід від насипу 262, на висоті 333 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°59’114’’, E – 24°55’670’’. Насип порослий деревами і чагарниками. Круглої форми, діаметр 14 м, висота 0,4 м.

риc. 6.38: Курган 263. Вигляд з північного заходу

риc. 6.39: Курган 263. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 264 (риc. 6.40, риc. 6.41) насипаний у центральній частині основного скупчення курганів, на віддалі 22 м на північ від насипу 265, на висоті 331,5 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°59’121’’, E – 24°55’694’’. Насип порослий деревами і чагарниками. Круглої форми, діаметр 18 м, висота 1,3 м.

риc. 6.40: Курган 264. Вигляд з південного сходу

риc. 6.41: Курган 264. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 265 (риc. 6.42, риc. 6.43) зареєстровано у центральній частині основного скупчення насипів, на віддалі 22 м на південь від кургану 264 та 35 м нa північний схід від кургану 263, на висоті 332 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°59’109’’, E – 24°55’695’’. Насип порослий деревами і кущами. Круглої форми, діаметр 20 м, висота 1,7 м.

риc. 6.42: Курган 265. Вигляд з півдня

риc. 6.43: Курган 265. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 266 (риc. 6.44, риc. 6.45) розташований у центральній частині основного скупчення насипів, на віддалі 33 м на північний схід від кургану 264 та 41 м нa північний схід від насипу 265, на висоті 331 м н.p.м. Разом з курганами 268, 275 i 278 утворює лінію довжиною 150 м, орієнтовану по осі північний захід – південний схід. Географічні координати: N – 48°59’126’’, E – 24°55’720’’. Насип порослий деревами і чагарниками. Круглої форми, діаметр 21 м, висота 0,7 м.

риc. 6.44: Курган 266. Вигляд з півночі

риc. 6.45: Курган 266. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 267 (риc. 6.46, риc. 6.47) задокументовано у південно-східній частині основної групи насипів. Спільно з курганами 268, 270, 272 i 273 утворює майже лінійне простягання, орієнтоване по осі північний схід – південний захід. Знаходиться на південно-західному краю цього скупчення, на віддалі 21 м на південний захід від кургану 268, на висоті 330,5 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°59’109’’, E – 24°55’753’’. Насип порослий деревами і чагарниками. Круглої форми, діаметр 14 м, висота 0,2 м.

риc. 6.46: Курган 267. Вигляд з південного заходу

риc. 6.47: Курган 267. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 268 (риc. 6.48, риc. 6.49) зареєстровано у центрально-східній частині основної групи насипів. Разом з курганами 267, 270, 272 i 273 утворює майже лінійне простягання, орієнтоване по осі північний схід – південний захід. Знаходиться у південно-західній частині цього скупчення, на віддалі 21 м на північний схід від кургану 267 i 43 м нa південний захід від могили 273, на висоті 330,5 м н.p.м. Разом з курганами 266, 275 i 278 утворює майже лінійне скупчення довжиною 150 м, орієнтоване по осі північний захід – південний схід. Географічні координати: N – 48°59’119’’, E – 24°55’761’’. Насип порослий деревами і чагарниками. Круглої форми, діаметр 14 м, висота 0,3 м.

риc. 6.48: Курган 268. Вигляд з північного сходу

риc. 6.49: Курган 268. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 269 (риc. 6.50) задокументовано у південно-східній частині основного скупчення насипів. Разом з курганами 271 i 301 розташовується майже в лінію, орієнтовану по осі північний схід – південний захід. Знаходиться на південно-західному краю цієї лінії, на віддалі 20 м на південний захід від кургану 301, на висоті 331 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°59’122’’, E – 24°55’809’’. Насип порослий деревами і чагарниками. Круглої форми, діаметр 14 м, висота 0,3 м.

риc. 6.50: Курган 269. Вигляд з південного сходу

Курган 270 (риc. 6.51, риc. 6.52) знаходиться у північно-східній частині основного скупчення насипів. Разом з курганами 267, 268, 272 i 273 утворює лінію, орієнтовану по осі північний схід – південний захід. Знаходиться у північно-східній частині цієї лінії, на віддалі 20 м на північний схід від кургану 273 i 18 м нa південь – південний захід від могили 272, на висоті 331 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°59’145’’, E – 24°55’796’’. Насип порослий деревами. Круглої форми, діаметр 22 м, висота 0,6 м.

риc. 6.51: Курган 270. Вигляд зі сходу

риc. 6.52: Курган 270. Ситуаційно-орографічний плані і профіль

Курган 271 (риc. 6.53, риc. 6.54) насипано у північно-східній частині основного скупчення насипів. Разом з курганами 271 i 301 утворює майже лінійне простягання, орієнтоване по осі північний схід – південний захід. Знаходиться на північно-східному краю цієї лінії, на віддалі 20 м на північний схід від кургану 301, на висоті 330,5 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°59’151’’, E – 24°55’837’’. Насип порослий деревами і кущами. Круглої форми, діаметр 30 м, висота 0,4 м. У центрі помітний грабіжницький вкоп.

риc. 6.53: Курган 271. Вигляд з південного заходу

риc. 6.54: Курган 271. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 272 (риc. 6.55, риc. 6.56) локалізований у північно-східній частині основної групи могил. Разом з курганами 267, 268, 270 i 273 утворює майже лінійне простягання, орієнтоване по осі північний схід – південний захід. Знаходиться на північно-східному краю цієї лінії, на віддалі 18 м нa північ – північний схід від могили 270, на висоті 330,5 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°59’155’’, E – 24°55’798’’. Насип порослий деревами і чагарниками. Круглої форми, діаметр 10 м, висота 0,2 м.

риc. 6.55: Курган 272. Вигляд з південного заходу

риc. 6.56: Курган 272. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 273 (риc. 6.57, риc. 6.58) знаходиться у північно-східній частині основного скупчення насипів. Разом з курганами 267, 268, 270 i 272 утворює майже лінійне простягання, орієнтоване по осі північний схід – південний захід. Знаходиться посередині цієї лінії, на віддалі 20 м на південний захід від кургану 270 i 43 м нa північний схід від могили 268, на висоті 330,5 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°59’138’’, E – 24°55’786’’. Насип порослий деревами і чагарниками. Круглої форми, діаметр 10 м, висота 0,2 м.

риc. 6.57: Курган 273. Вигляд з південного сходу

риc. 6.58: Курган 273. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 274 (риc. 6.59, риc. 6.60) задокументовано у північно-східній частині основного скупчення насипів, на віддалі 26 м на північний схід від кургану 272 i 48 м нa північ від могили 273, на висоті 330 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°59’162’’, E – 24°55’778’’. Насип порослий деревами. Круглої форми, діаметр 10 м, висота 0,4 м.

риc. 6.59: Курган 274. Вигляд з півдня

риc. 6.60: Курган 274. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 275 (риc. 6.61, риc. 6.62) зареєстровано у північно-західній частині основного скупчення насипів. Разом з курганами 266, 268 i 278 утворює лінію довжиною 150 м, орієнтовану по осі північний захід – південний схід. Знаходиться за 40 м нa південний схід від кургану 278 i 55 м нa північний захід від могили 266, на висоті 331 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°59’136’’, E – 24°55’678’’. Насип порослий деревами і чагарниками. Круглої форми, діаметр 15 м, висота 0,3 м.

риc. 6.61: Курган 275. Вигляд з північного заходу

риc. 6.62: Курган 275. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 276 (риc. 6.63, риc. 6.64) зафіксовано у північно-західній частині основного скупчення насипів, на віддалі 15 м нa північний схід від кургану 277, на висоті 332 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°59’177’’, E – 24°55’657’’. Насип порослий деревами і чагарниками. Круглої форми, діаметр 18 м, висота 1,8 м.

риc. 6.63: Курган 276. Вигляд з півночі

риc. 6.64: Курган 276. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 277 (риc. 6.65, риc. 6.66) насипано у північно-західній частині основного скупчення курганів, на віддалі 15 м нa південний захід від насипу 276 i 25 м нa північний захід від могили 263, на висоті 332,5 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°59’120’’, E – 24°55’652’’. Насип порослий деревами і чагарниками. Круглої форми, діаметр 18 м, висота 1 м.

риc. 6.65: Курган 277. Вигляд з півдня

риc. 6.66: Курган 277. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 278 (риc. 6.67, риc. 6.68) знаходиться у північно-західній частині основного скупчення насипів. Разом з курганами 266, 268 i 275 утворює лінію довжиною 150 м, орієнтовану по осі північний захід – південний схід. Знаходиться на північно-західному краю цієї лінії, на віддалі 40 м нa північний захід від кургану 275, на висоті 340 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°59’141’’, E – 24°55’645’’. Насип порослий деревами. Круглої форми, діаметр 15 м, висота 0,4 м.

риc. 6.67: Курган 278. Вигляд з північного заходу

риc. 6.68: Курган 278. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 279 (риc. 6.69, риc. 6.70) розташований у північній частині основного скупчення насипів, на віддалі 45 м нa захід від кургану 277, на висоті 330,5 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°59’119’’, E – 24°55’614’’. Насип порослий деревами і чагарниками. Круглої форми, діаметр 18 м, висота 0,4 м. Через курган проходить дорога.

риc. 6.69: Курган 279. Вигляд зі сходу

риc. 6.70: Курган 279. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 301 (риc. 6.71) насипано у східній частині основного скупчення курганів. Разом з могилами 269 i 271 утворює майже лінійне скупчення, орієнтоване по осі північний схід – південний захід. Знаходиться посередині, на відстані 20 м на північний схід кургану 269, на висоті 325 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°59’132’’, E – 24°55’554’’. Насип порослий деревами і чагарниками. Круглої форми, діаметр 9 м, висота 0,2 м.

риc. 6.71: Курган 301. Вигляд з півночі

6.3 Західна група

Західна група (риc. 6.72)

Найбільш західне скупчення курганів нараховує 13 могил, які утворюють лінійно-групову концентрацію, яка простягається на відрізку 400 м й орієнтована по осі північний захід – південний схід. Лінію курганів утворюють вісім насипів: 280, 281, 283, 288, 289, 290, 292 i 293. Другу паралельну лінію, розташовану на південь від першої, утворюють чотири насипи: 282, 285, 287, 291. Курган 286 знаходиться між насипами 285 i 293.

риc. 6.72: Ситуаційно-орографічний план західної групи курганів в Милуванні (ліворуч). Ситуаційно-орографічний план західної групи курганів в Милуванні із нумерацією насипів (праворуч)

Курган 280 (риc. 6.73, риc. 6.74) задокументовано бл. 230 м нa північний захід від основного скупчення насипів, нa південно-східному краю наступної групи з 13 об’єктів та одночасно на південно-східному краю найдовшої лінії у цьому скупченні, утвореної з восьми могил. Він знаходиться за 115 м нa південний схід від кургану 281, на висоті 334 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°59’230’’, E – 24°55’512’’. Насип порослий деревами. Круглої форми, діаметр 15 м, висота 0,35 м.

риc. 6.73: Курган 280. Вигляд з заходу

риc. 6.74: Курган 280. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 281 (риc. 6.75, риc. 6.76) розташований у південно-східній частині групи з 13 насипів і одночасно у південно-східній частині найдовшої лінії у цьому скупченні, утвореної з восьми могил. Він знаходиться за 115 м нa північний захід від кургану 280, на висоті 333,5 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°59’252’’, E – 24°55’421’’. Насип порослий деревами. Круглої форми, діаметр 16 м, висота 0,7 м.

риc. 6.75: Курган 281. Вигляд з північного заходу

риc. 6.76: Курган 281. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 282 (риc. 6.77, риc. 6.78) знаходиться у південно-східній частині групи з 13 насипів і одночасно у південно-східній частині коротшої лінії, утвореної чотирма могилами, на віддалі 50 м нa південний схід від кургану 285, на висоті 332,5 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°59’250’’, E – 24°55’396’’. Насип порослий деревами і чагарниками. Круглої форми, діаметр 14 м, висота 0,4 м.

риc. 6.77: Курган 282. Вигляд з півдня

риc. 6.78: Курган 282. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 283 (риc. 6.79, риc. 6.80) зареєстровано у південно-східній частині групи з 13 насипів і одночасно у південно-східній частині найдовшої лінії, утвореної з восьми могил. Він знаходиться за 42 м нa північний захід від кургану 281 та 55 м нa південний схід від могили 293, на висоті 331 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°59’266’’, E – 24°55’389’’. Насип порослий деревами і чагарниками. Круглої форми, діаметр 10 м, висота 0,3 м.

риc. 6.79: Курган 283. Вигляд зі сходу

риc. 6.80: Курган 283. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 284 (риc. 6.81) локалізований у центрально-північній частині групи з 13 насипів, на віддалі 25 м нa північний схід від кургану 293, на висоті 331,5 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°59’286’’, E – 24°55’370’’. Насип порослий деревами і чагарниками. Круглої форми, діаметр 12 м, висота 0,4 м.

риc. 6.81: Курган 284. Вигляд з півдня

Курган 285 (риc. 6.82, риc. 6.83) знаходиться у південно-східній частині групи з 13 насипів і одночасно у південно-східній частині коротшої лінії у цьому скупченні, утвореної чотирма курганами, на відстані 50 м нa північний захід від кургану 282 i 45 м нa південний схід від насипу 287, на висоті 332 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°59’259’’, E – 24°55’356’’. Насип порослий деревами і чагарниками. Круглої форми, діаметр 14 м, висота 0,4 м. Через курган проходить дорога.

риc. 6.82: Курган 285. Вигляд з південного сходу

риc. 6.83: Курган 285. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 286 (риc. 6.84, риc. 6.85) зафіксовано у центральній частині групи з 13 насипів, між двома лініями курганів, на віддалі 25 м нa південь від кургану 293 i 20 м нa північний захід від насипу 285, на висоті 330,5 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°59’268’’, E – 24°55’350’’. Насип порослий деревами і чагарниками. Круглої форми, діаметр 10 м, висота 0,3 м.

риc. 6.84: Курган 286. Вигляд з північного сходу

риc. 6.85: Курган 286. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 287 (риc. 6.86, риc. 6.87) знаходиться у центрально-південній частині групи з 13 насипів і одночасно посередині коротшої лінії у цьому скупченні, утвореної чотирма курганами, на віддалі 45 м нa північний захід від могили 285 i 140 м нa південний схід від насипу 291, на висоті 330,5 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°59’269’’, E – 24°55’320’’. Насип порослий деревами. Круглої форми, діаметр 8 м, висота 0,2 м.

риc. 6.86: Курган 287. Вигляд з півночі

риc. 6.87: Курган 287. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 288 (риc. 6.88, риc. 6.89) задокументовано у центрально-північній частині групи з 13 насипів і одночасно у центрально-північній частині найдовшої лінії у цьому скупченні, утвореній вісьмома могилами. Він знаходиться за 63 м нa північний захід від кургану 293 та 40 м нa південний схід від могили 289, на висоті 329 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°59’266’’, E – 24°55’389’’. Насип порослий деревами і чагарниками. Круглої форми, діаметр 28 м, висота 1,6 м. На вершині насипу помітний грабіжницький вкоп.

риc. 6.88: Курган 288. Вигляд з заходу

риc. 6.89: Курган 288. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 289 (риc. 6.90, риc. 6.91) розташований у північно-західній частині групи з 13 насипів і одночасно у північно-західній частині найдовшої лінії, утвореної вісьмома могилами. Він знаходиться за 40 м на північний захід від кургану 288 та 43 м нa південний схід від насипу 290, на висоті 329,5 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°59’304’’, E – 24°55’277’’. Насип порослий деревами і чагарниками. Круглої форми, діаметр 12 м, висота 0,2 м. Через східну частину кургану проходить дорога.

риc. 6.90: Курган 289. Вигляд з південного сходу

риc. 6.91: Курган 289. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 290 (риc. 6.92, риc. 6.93) локалізований у північно-західній частині групи з 13 насипів і одночасно у північно-західній частині найдовшої лінії, утвореної вісьмома могилами. Він знаходиться за 43 м нa північний захід від кургану 289 та 45 м нa південний схід від могили 292, на висоті 327 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°59’312’’, E – 24°55’245’’. Насип порослий деревами і чагарниками. Круглої форми, діаметр 22 м, висота 1,6 м. На вершині кургану помітний грабіжницький вкоп, у східній частині біля підніжжя насипу проходить дорога.

риc. 6.92: Курган 290. Вигляд зі сходу

риc. 6.93: Курган 290. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 291 (риc. 6.94, риc. 6.95) насипано у північно-західній частині групи з 13 насипів і одночасно у північно-західній частині коротшої лінії, утвореної чотирма могилами, на віддалі 140 м нa північний захід від кургану 287 i 27 м нa південний схід від насипу 292, на висоті 326 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°59’312’’, E – 24°55’223’’. Насип порослий деревами. Круглої форми, діаметр 18 м, висота 0,5 м.

риc. 6.94: Курган 291. Вигляд з південного заходу

риc. 6.95: Курган 291. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 292 (риc. 6.96, риc. 6.97) знаходиться на північно-західному краю групи з 13 насипів і одночасно на північно-західному краю найдовшої лінії, утвореної вісьмома могилами. Він знаходиться за 45 м нa північний захід від могили 290, на висоті 325 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°59’321’’, E – 24°55’211’’. Насип порослий деревами і чагарниками. Круглої форми, діаметр 18 м, висота 0,6 м. Через курган проходить дорога.

риc. 6.96: Курган 292. Вигляд з південного сходу

риc. 6.97: Курган 292. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 293 (риc. 6.98, риc. 6.99) зареєстровано у північно-центральній частині групи з 13 насипів і одночасно у північно-центральній частині найдовшої лінії, утвореної вісьмома могилами. Він знаходиться за 55 м нa північний захід від насипу 283, на висоті 330,5 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°59’282’’, E – 24°55’351’’. Насип порослий деревами і чагарниками. Круглої форми, діаметр 12 м, висота 0,3 м.

риc. 6.98: Курган 293. Вигляд з заходу

риc. 6.99: Курган 293. Ситуаційно-орографічний план і профіль

6.4 Північна група

Північна група (риc. 6.100)

Найдалі на північ виступає група курганів, яка розташована на північному схилі підняття, на зрубі, за 250 м нa північний схід від описаного вище західного скупчення та близько 400 м нa північ – північний захід від основного скупчення. Група нараховує сім курганів, які утворюють лінійно-групову концентрацію довжиною 180 м, орієнтовану по осі північний схід – південний захід (№№ 294–300). Чотири кургани (№№ 295–297 i 299) розташовані в ряд, а решта – поруч біля них.

риc. 6.100: Ситуаційно-орографічний план північної групи курганів в Милуванні (ліворуч). Ситуаційно-орографічний план північної групи курганів в Милуванні з нумерацією насипів (праворуч

Курган 294 (риc. 6.101, риc. 6.102) локалізований на північному краю описуваної групи, на віддалі 33 м нa північ від насипу 295, на висоті 323 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°59’452’’, E – 24°55’619’’. Круглої форми, діаметр 18 м, висота 1,2 м.

риc. 6.101: Курган 294. Вигляд з півдня

риc. 6.102: Курган 294. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 295 (риc. 6.103, риc. 6.104 знаходиться у північній частині скупчення насипів, на краю лісу, а віддалі 33 м нa південь від могили 294 та 75 м нa північний схід від насипу 296, на висоті 325 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°59’438’’, E – 24°55’635’’. Круглої форми, діаметр 14 м, висота 0,6 м.

риc. 6.103: Курган 295. Вигляд з південного сходу

риc. 6.104: Курган 295. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 296 (риc. 6.105, риc. 6.106) зареєстровано у центральній частині скупчення, на зрубі, на віддалі 75 м нa південний захід від могили 295 i 48 м нa північний схід від кургану 297, на висоті 328,5 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°59’408’’, E – 24°55’599’’. Круглої форми, діаметр 20 м, висота 1,1 м.

риc. 6.105: Курган 296. Вигляд з південного заходу

риc. 6.106: Курган 296. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 297 (риc. 6.107, риc. 6.108) зафіксовано у південній частині описуваного скупчення насипів, на зрубі, на віддалі 48 м нa південний захід від кургану 296 та 25 м нa північний схід від могили 299, на висоті 331 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°59’385’’, E – 24°55’583’’. Круглої форми, діаметр 13 м, висота 0,9 м.

риc. 6.107: Курган 297. Вигляд з заходу

риc. 6.108: Курган 297. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 298 (риc. 6.109, риc. 6.110) насипано у південно-східній частині скупчення, на зрубі, на віддалі 23 м нa схід від кургану 297, на висоті 331 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°59’38’’, E – 24°55’602’’. Круглої форми, діаметр 15 м, висота 1 м.

риc. 6.109: Курган 298. Вигляд з заходу

риc. 6.110: Курган 298. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 299 (риc. 6.111, риc. 6.112) розташований у південній частині описуваного скупчення насипів, на зрубі, на віддалі 25 м нa південний захід від могили 297, на висоті 332 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°59’375’’, E – 24°55’565’’. Круглої форми, діаметр 14 м, висота 0,6 м. Через курган проходить дорога.

риc. 6.111: Курган 299. Вигляд з північного заходу

риc. 6.112: Курган 299. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 300 (риc. 6.113, риc. 6.114) зареєстровано на південно-західному краю групи насипів, на зрубі, на віддалі 18 м нa захід від кургану 299 та 43 м нa південний захід від могили 297, на висоті 331,5 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°59’374’’, E – 24°55’554’’. Круглої форми, діаметр 11 м, висота 0,2 м. Через курган проходить дорога.

риc. 6.113: Курган 300. Вигляд з південного заходу

риc. 6.114: Курган 300. Ситуаційно-орографічний план і профіль

6.5 Одиночний курган

Курган 302 (риc. 6.115) задокументовано віддалено від інших груп насипів, за бл. 2,35 км нa північний схід від північного краю північного скупчення, на висоті 316 м н.p.м. Географічні координати: N – 49°00’067’’, E – 24°57’290’’. Круглої форми, діаметр 15 м, висота 2,2 м.

риc. 6.115: Курган 302. Вигляд зі сходу

6.6 Південна група

Південна група (риc. 6.116)

Наступна група курганів знаходиться на південь від основного скупчення, на відстані 550 м від його південного краю, на західному і північно-західному пологому схилі хребта. Група нараховує 16 могил, які утворюють лінію, розтягнуту на місцевості на 1,3 км, орієнтовану по осі північний захід – південний схід. В її межах можна виділити чотири менші групи, які нараховують по 3 (дві) i 5 (дві) насипів. Найпівнічнішою є група з трьох курганів (№№ 315–318), яка простягається на місцевості на 55 м; 350 м нa південний схід знаходиться група з п’яти насипів (№№ 303–306 i 315), яка простягається на місцевості на 150 м. Наступне скупчення з п’яти могил (№№ 307–311), яке утворює лінію довжиною 160 м, зареєстроване за 170 м нa південний схід від згаданої вище групи. На відстані 300 м нa південний схід локалізована остання лінійна група з описуваного південного скупчення, яка складається з трьох курганів і простягається на 150 м.

риc. 6.116: Ситуаційно-орографічний план центральної частини південної групи курганів в Милуванні (ліворуч). Ситуаційно-орографічний план центральної частини південної групи курганів в Милуванні з нумерацією насипів (праворуч)

Курган 303 (риc. 6.117, риc. 6.118) зареєстровано в другій групі південного скупчення насипів, на її північно-західному краю, на віддалі 350 м нa північний схід від кургану 316 та 110 м нa північний захід від могили 304, на висоті 331 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°58’277’’, E – 24°55’793’’. Насип порослий деревами і чагарниками. Круглої форми, діаметр 14 м, висота 0,6 м.

риc. 6.117: Курган 303. Вигляд з південного сходу

риc. 6.118: Курган 303. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 304 (риc. 6.119, риc. 6.120) задокументовано на відстані 110 м нa південний схід від насипу 303, в межах меншого скупчення з чотирьох курганів (305, 306 i 315), на віддалі 25 м нa північний захід від могили 305, на висоті 332 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°58’247’’, E – 24°55’873’’. Насип порослий деревами і чагарниками. Круглої форми, діаметр 8 м, висота 0,3 м.

риc. 6.119: Курган 304. Вигляд з південного заходу

риc. 6.120: Курган 304. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 305 (риc. 6.121, риc. 6.122) насипано на північно-східному краю другої групи курганів, на віддалі 25 м нa південний схід від могили 304 i 14 м нa південний захід від насипу 315, на висоті 332 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°58’239’’, E – 24°55’885’’. Насип порослий деревами і чагарниками. Круглої форми, діаметр 8 м, висота 0,4 м.

риc. 6.121: Курган 305. Вигляд з північного сходу

риc. 6.122: Курган 305. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 306 (риc. 6.123, риc. 6.124) зафіксовано біля трьох інших курганів (305, 306 i 315), на віддалі 18 м нa південь від насипу 305 i 25 м на південний захід від могили 315, на висоті 332,5 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°58’231’’, E – 24°55’884’’. Насип порослий деревами і чагарниками. Круглої форми, діаметр 8 м, висота 0,4 м.

риc. 6.123: Курган 306. Вигляд з північного сходу

риc. 6.124: Курган 306. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 307 (риc. 6.125, риc. 6.126) локалізований на північно-східному краю третьої групи насипів, на віддалі 55 м нa північний схід від могили 308 i 67 м у цьому ж напрямку від кургану 309, на висоті 338,5 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°58’165’’, E – 24°55’001’’. Насип порослий деревами. Круглої форми, діаметр 20 м, висота 0,4 м.

риc. 6.125: Курган 307. Вигляд з південного заходу

риc. 6.126: Курган 307. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 308 (риc. 6.127, риc. 6.128) розташований на північно-західному краю третьої групи насипів, на віддалі 55 м нa південний захід від могили 307 i 45 м нa північний захід від насипу 309, на висоті 338,5 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°58’152’’, E – 24°55’956’’. Насип порослий деревами. Круглої форми, діаметр 15 м, висота 0,3 м.

риc. 6.127: Курган 308. Вигляд з північного заходу

риc. 6.128: Курган 308. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 309 (риc. 6.129, риc. 6.130) розташований по центру третьої групи насипів, на віддалі 45 м на південний схід від могили 308, на висоті 338 м н.p.м. Географічні координати: N – 48° 58’136”, E – 024° 55’981”. Порослий деревами. Круглої форми, діаметр 14 м, висота 0,4 м.

риc. 6.129: Курган 309. Вигляд з півночі

риc. 6.130: Курган 309. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 310 (риc. 6.131, риc. 6.132) знаходиться у південній частині третьої групи насипів, на віддалі 40 м нa південь від могили 309, на висоті 338,5 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°58’116’’, E – 24°55’979’’. Насип порослий деревами і чагарниками. Круглої форми, діаметр 16 м, висота 0,4 м.

риc. 6.131: Курган 310. Вигляд з північного сходу

риc. 6.132: Курган 310. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 311 (риc. 6.133, риc. 6.134) зафіксований на південному краю третьої групи курганів, на зрубі, на віддалі 80 м нa південний схід від насипу 310, на висоті 337 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°58’073’’, E – 24°55’997’’. Круглої форми, діаметр 20 м, висота 1,6 м.

риc. 6.133: Курган 311. Вигляд з заходу

риc. 6.134: Курган 311. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 312 (риc. 6.135, риc. 6.136) насипаний на північно-західному краю четвертої групи насипів, на віддалі 50 м нa північний захід від кургану 313, на висоті 331,5 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°58’918’’, E – 24°55’042’’. Насип порослий деревами і чагарниками. Круглої форми, діаметр 10 м, висота 0,1 м.

риc. 6.135: Курган 312. Вигляд з півночі

риc. 6.136: Курган 312. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 313 (риc. 6.137, риc. 6.138) задокументований посередині четвертої групи курганів, на зрубі, на віддалі 50 м нa південний схід від насипу 312 та 100 м нa північний захід від могили 314, на висоті 330 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°58’894’’, E – 24°55’064’’. Круглої форми, діаметр 16 м, висота 0,8 м.

риc. 6.137: Курган 313. Вигляд з заходу

риc. 6.138: Курган 313. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 314 (риc. 6.139, риc. 6.140) розташований на південно-західному краю четвертої групи насипів, на зрубі, на віддалі 100 м нa південний схід від кургану 313, на висоті 327,5 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°58’843’’, E – 24°55’089’’. Насип порослий деревами і чагарниками. Круглої форми, діаметр 9 м, висота 1,8 м.

риc. 6.139: Курган 314. Вигляд з південного заходу

риc. 6.140: Курган 314. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 315 (риc. 6.141, риc. 6.142) зафіксований біля трьох інших насипів (304, 305, 306), на віддалі 14 м нa південний схід від кургану 305 i 25 м північний схід від могили 306, на висоті 333 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°58’242’’, E – 24°55’894’’. Насип порослий деревами і чагарниками. Круглої форми, діаметр 7 м, висота 1,1 м.

риc. 6.141: Курган 315. Вигляд з південного заходу

риc. 6.142: Курган 315. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 316 (риc. 6.143, риc. 6.144) знаходиться на південному краю групи з трьох насипів (разом з могилами 317 i 318), найвіддаленіших на північ в межах південної групи, на зрубі, на віддалі 35 м нa південь від могили 317, на висоті 326,5 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°58’439’’, E – 24°55’661’’. Насип зруйнований численними кротовинами. Круглої форми, діаметр 11 м, висота 0,1 м.

риc. 6.143: Курган 316. Вигляд з південного сходу

риc. 6.144: Курган 316. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 317 (риc. 6.145, риc. 6.146) насипаний у центрі групи з трьох курганів найвіддаленіших на північ в межах південного скупчення, на зрубі, між могилами 317 i 319, на віддалі 35 м нa північ від насипу 316, на висоті 327,5 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°58’459’’, E – 24°55’661’’. Насип зруйнований численними кротовинами. Круглої форми, діаметр 11 м, висота 0,3 м.

риc. 6.145: Курган 317. Вигляд з півдня

риc. 6.146: Курган 317. Ситуаційно-орографічний план і профіль

Курган 318 (риc. 6.147, риc. 6.148) насипаний на північно-західному краю групи з трьох курганів найвіддаленіших на північ в межах південного скупчення, на зрубі, на віддалі 20 м на північний захід від насипу 317, на висоті 327,5 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°58’466’’, E – 24°55’656’’. Насип зруйнований численними кротовинами. Круглої форми, діаметр 9 м, висота 0,1 м.

риc. 6.147: Курган 318. Вигляд з півдня

риc. 6.148: Курган 318. Ситуаційно-орографічний план і профіль

6.7 Геофізичні дослідження в Буківні

У квітні 2013 р. Верхньодністерська експедиція Університету імені Адама Міцкевича в Познані вперше провела геофізичні дослідження з використанням магнітометричного методу на курганному могильнику в Буківні. На момент початку досліджень було відомо про 60 курганів, розташованих на пам’ятці у кількох скупченнях. Вимірювання розпочато від I курганної групи, в якій могили характеризуються переважно добрим станом збереженості, а їх насипи сягають до 20 м в діаметрі і 1,5 м у висоту. Окремі з них мають вкопи у центральних частинах, які виникли в результаті аматорських розкопок або спроб грабіжництва поховального інвентарю. Загалом ця група на плані має лінійну форму і простягається по осі північ-південь з різними інтервалами між окремими курганами. Територія досліджень площею 0,43 га була поділена на три вимірювальні поверхні, розміри та форма яких підібрані відповідно до переважаючих локальних умов, зокрема: рельєфу місцевості, щільності рослинного покриву та ступеня розсіювання курганів. Майже у кожному випадку дослідження проводилися на основі сітки ґрідів розмірами 10 × 10 м. Лише в одному випадку цілковите викорчовування дерев, які росли на поверхні насипу, і його невеликі розміри дозволили закласти окремий вимірювальний полігон розмірами 20 × 20 м. Перша поверхня складалася з 31 ґріда (0,31 га) i вкривала південну частину І групи курганів (могили №№ 8–11) (риc. 6.149). Потім – згаданий раніше єдиний ґрід (20 × 20 м; 0,04 га), який був закладений на кургані № 16 – дещо віддаленому на північ від решти могил, які належали до групи. Вісім ґрідів (0,08 га) розташовано так, щоб вони охоплювали так званий «подвійний курган», що складався з поховальних об’єктів №№ 6 і 7, об’єднаних спільним насипом. Біля них знаходиться одна могила (№ 18), виявлена щойно в ході геофізичних досліджень (риc. 6.150).

риc. 6.149: I курганна група. Перша вимірювальна поверхня на фоні ситуаційно-орографічного плану

риc. 6.150: I курганна група. Третя вимірювальна поверхня на фоні ситуаційно-орографічного плану

У південній частині описуваної групи були охоплені вимірюваннями чотири кургани (№№ 8–11), попередньо не досліджувані археологами (риc. 6.151). Більшість з них має досить великі розміри та добрий стан збереженості; крім могили № 11, яка має широкий вкоп у центральній частині. Вся територія поросла високими деревами з грубими стовбурами, тому часто необхідно було пропускати вимірювання у певних місцях, а часом пропускалися навіть цілі трансекти. Це видно на отриманому зображенні у вигляді світло-сірих смуг, які простягаються по осі північ – південь. Самі кургани добре помітні завдяки контрасту градієнта магнітного поля, зафіксованого над ними, з показниками, які характеризують їх оточення. Порівняно з оточенням, яке загалом має рівень намагніченості в межах 0 nT, всі чотири могили виявили більш складну структуру аномалій. Їх просторові межі можуть бути визначені на підставі невиразних контурів, які складаються з від’ємних показників градієнта, які оточують ділянки із зазвичай вищою намагніченістю. Згадані невиразні контури цих могил можуть бути спричинені довготривалим процесом нівелювання насипів, в ході якого ґрунтовий матеріал з вищих частин зсувався по схилах і накопичувався біля підніжжя курганів. В межах цих ділянок можна побачити від’ємні і додатні максимуми намагніченості, які вказують на різні джерела, які в більшості випадків піддавалися впливу індукційної намагніченості. Ці максимуми інколи мають значні розміри і нечіткі контури. Біля них помітні інтенсивні дипольні сигнали, інколи анормально поляризовані, які можна пов’язати із залишковою намагніченістю. Враховуючи останні проведені на пам’ятці роботи по розчищенню частини деревостану, а також історію цієї території впродовж ХХ ст., яка була місцем військових дій між угорськими та радянськими військами в ході Другої світової війни, можна припустити, що згадані аномалії випромінюються сучасними металевими предметами. Така інтерпретація базується на численних знахідках на поверхні пам’ятки різних сучасних предметів – деталей машин, цвяхів, гільз тощо.

риc. 6.151: Магнітометричне зображення курганів №№ 8–11, які належать до І групи могильника в Буківні (магнітометр Bartington Fluxgate Grad 601-1; вимірювальний полігон 10,0 × 10,0 м; щільність вимірювань на віддаль між трансектами: 0,25 × 1,0 м, інтерпольована до 0,25 × 0,5 м; фактичні показники магнітної індукції у сірій шкалі звужені до діапазону -5 / +5 nT) (ліворуч). Магнітометричне зображення курганів №№ 8–11, які належать до І групи могильника в Буківні з зазначеними аномаліями, описаними в тексті (праворуч)

Починаючи детальний опис курганів з півдня, можна відзначити лінійну аномалію у формі смуги від’ємних показників, яка простягається з заходу на схід із незначним відхиленням в напрямку північного сходу (риc. 6.151). Ґрунт у цьому місці має понижену намагніченість, можливо, через зняття верхнього шару – гумусу. Також вартують уваги кілька дипольних сигналів, локалізованих в межах від’ємної аномалії. Насправді, учасники досліджень мали можливість бачити неглибокий рів шириною бл. 1 м, який є залишками окопу часів Другої світової війни.

Поруч з північного боку від цього об’єкту розташований курган № 8, який характеризується добре помітним від’ємно намагніченим контуром та неоднорідним центром з кількома додатними максимумами (риc. 6.151). Серед цих максимумів дві найбільші аномалії розташовані поруч одна біля одної біля центральної точки насипу. Вони злегка видовжені на захід і займають ділянку приблизно овальної форми з діаметром від 1 до 2 м. Характерний для них високий рівень намагніченості може означати, що у цих місцях був захований багатий на сполуки заліза матеріал. Але точна оцінка джерел цих аномалій вимагає проведення більш детальних досліджень. Поблизу описаних аномалій, на схід від них, помітний від’ємний максимум намагнічення, який має відповідний але розмитий додатний максимум на південному боці. Разом ці сигнали просторово перекриваються з вершиною насипу (риc. 6.149) i можуть бути інтерпретовані як центральні елементи конструкції кургану. Інші, переважно додатні максимуми оточують центральну частину могили. Два з них, які розташовані на південь і на північ від попередніх центральних аномалій, мають овальні форми і показники намагніченості бл. 4–5 nT. Можливо їх випромінюють інші внутрішні структури, напр. ями, заповнені магнітно-сприятливішим вмістом.

Наступний курган № 9 знаходиться менше як за 5 м на північний схід від описаної вище могили, i має схожий контур, що передбачає виникнення явища від’ємної намагніченості біля його підніжжя (риc. 6.151). Ця аномалія приблизно овальної форми оточує ділянку, яка характеризується неоднорідним ступенем намагніченості. Всередині неї розташована розлога, але нечітко окреслена, ділянка, яка розтягується на північ від центру насипу, де показники градієнта намагніченості сягають додатних максимумів. Її потенційним джерелом може бути матеріал з підвищеною магнітною сприйнятливістю, набутою можливо в результаті спалення, після якого він був нерівномірно нашарований на верхньому пласті ґрунту. Найімовірніше, цю аномалію можна розглядати як рештки давнього елементу конструкції кургану, оскільки у цьому місці не було зафіксовано жодних слідів втручання в оригінальну форму насипу. Більше того, на південь від описаного вище сигналу локалізовано наступну аномалію з нормальною орієнтацією диполів та величинами намагніченості трохи нижчими від максимальних показників градієнту. Від’ємний максимум не був зафіксований повністю, оскільки перешкоджали дерева, змушуючи пропустити кілька вимірів. З огляду на схожу інтенсивність та структуру намагніченості, видається можливим, що описана аномалія приблизно круглої форми, має аналогічне джерело з сигналом, розташованим у центрі кургану № 8. У випадку могили № 9 описана аномалія з заходу, півдня і сходу оточена непорушеним контуром, однаковим з точки зору намагніченості та співпадаючим з зовнішньою частиною кургану. Крім цього, цей курган на отриманому зображенні має найбільш однорідний і найчіткіше зображений насип, порівняно з рештою могил.

Третій з досліджених курганів з І групи (№ 10) розташований на північний захід від двох описаних вище (риc. 6.151). Його можна виділити на отриманому зображенні завдяки смузі підвищеної відносно оточення намагніченості, яка займає розлогий додатний максимум, розташований трохи західніше від центру кургану (риc. 6.149). Нажаль, на отриманому зображенні не вдалося охопити курган повністю, оскільки густа рослинність унеможливила вимірювання його північно-західної частини. Просторові межі насипу не вимальовуються так чітко як у попередніх двох випадках, проте помітним є півколо понижених показників намагніченості, яке опоясує внутрішню частину кургану. Від’ємні величини намагніченості найчисленніше представлені у східній частині, де вони утворюють максимум біля межі насипу. Він має відповідні за орієнтацією і розміром додатні максимуми, розташовані навпроти. Можна стверджувати, що описуваний курган має два великі внутрішні об’єкти, які характеризуються різною намагніченістю. Між ними можна побачити перемішані високі і низькі сигнали, які викликають різкі зміни градієнта, хоча не утворюють жодних легко розпізнаваних форм. Тому важко надати будь-яку детальну характеристику кургану. Ймовірно, це виникає через складну внутрішню будову кургану, але також може бути спричинене різними пост-депозиційними факторами.

Четвертий і останній курган з південної частини першої групи (№ 11), розташований біля північного краю вимірювальної ділянки (риc. 6.151). Він виразно контрастує з оточенням, зокрема через широку смугу з істотно підвищеною намагніченістю, всередині якої зафіксовані три паралельні від’ємні максимуми. Серед всіх чотирьох могил саме ця має найвищий насип, який не вдалося повністю виміряти через дерева, які густо поросли на його західній частині. Проте, межі інших частин успішно задокументовані на отриманому зображенні у вигляді вузької смуги понижених показників градієнта, після яких проявляються додатні показники, помітні у південній і східній частині, та розлога від’ємно намагнічена смуга, яка оконтурює центр кургану з півночі. Крім того, в межах насипу помітні інтенсивні сигнали, серед який найбільше виділяються три згадані раніше від’ємні аномалії. Насправді, їх джерелом є глибокий вкоп, на сьогодні частково засипаний, який залишився, мабуть, від аматорських розкопок. Також на широкоповерхневі сигнали, утворювані насипом кургану, накладаються дипольні аномалії, найімовірніше, сучасного походження. З іншого боку, смуга додатної намагніченості довкола центральної точки могили може відображати об’єкт із заповненням, що має підвищену намагніченість, приблизно такого типу, як в кургані № 9. Вздовж контурів могили № 11 розташовані часті від’ємні максимуми, особливо помітні у північному секторі насипу. Вони контрастують з рівнем намагніченості південної і східної частин, де показники градієнта переважно вищі 0 nT. Отже, здається, що описуваний курган був насипаний з матеріалів з різною намагніченістю. При цьому матеріали з найвищою намагніченістю накопичилися у південній частині, а менш намагнічені акумулювалися на північному боці. Загалом це справляє враження нормально поляризованої дипольної аномалії великих розмірів. Цікаві результати можна було б отримати завдяки бурінню або шурфуванню.

Наступний досліджений курган (№ 16) локалізований приблизно посередині першої групи. Він був невідомий археологам аж до сезону 2014 року, коли після суцільної вирубки лісу на цій частині пам’ятки проявився низький, але все ж помітний округлий насип, розташований у ряду з іншими могилами. Його висоту можна оцінити на 0,5 м, а діаметр не перевищував 12–14 м. На ньому не зафіксовано грабіжницьких вкопів або інших слідів руйнування. Магнітометричні дослідження успішно зафіксували зміни градієнта магнітного поля над курганом і прилеглим до нього контекстом (риc. 6.152). Завдяки цьому на отриманому зображенні помітні чіткі аномалії, які відповідають могилі та сигнали, які «зливаються» і мають змінну величину намагніченості – вони відповідають оточенню. Насип вимальовується завдяки аномалії приблизно овальної форми, яка вкриває більшість його поверхні й складена з показників близьких і нижче 0 nT (риc. 6.152). Поза межами цієї аномалії градієнт вказує на додатний рівень намагніченості з іноді виступаючими максимумами. Ці максимуми та загалом високий рівень намагніченості оточення, можуть пояснюватися нещодавньою вирубкою лісу, яка вплинула на приповерхневі шари ґрунту, спричиняючи збільшення магнітної сприйнятливості в окремих місцях та інші порушення фону, на якому виділяється курган. Цікаво, чому незважаючи на ці події, насип зберіг свій здебільшого рівномірний ступінь намагніченості? Однак, магнітні властивості матеріалу, з якого був насипаний курган, відрізняються від тих, які характерні для його оточення. Дослідження також виявили розлогий додатний максимум у формі півмісяця, який прикриває південний і західний боки центральної частини кургану. Він оточує центральну точку описаної раніше від’ємної аномалії, де показники утворюють незначний максимум, який сягає -5 nT. Розлогий додатний сигнал вирізняється на фоні однорідної намагніченості решти частин кургану і може бути інтерпретований як шар матеріалу зі значно підвищеною магнітною сприйнятливістю, ймовірно пов’язаною з поховальною структурою. Крім аномалій, ймовірно, випромінюваних внутрішніми елементами конструкції могили, можна помітити дипольні сигнали, які, можливо, вказують на сучасні металеві відходи, серед яких найбільш вирізняється той, який був зафіксований на схід від центру насипу.

риc. 6.152: Магнітометричне зображення кургану № 16, який належить до І групи могильника в Буківні (магнітометр Bartington Fluxgate Grad 601-1; вимірювальний полігон 20,0 × 20,0 м; щільність вимірювань на віддаль між трансектами: 0,25 × 1,0 м, інтерпольована до 0,25 × 0,5 м; фактичні показники магнітної індукції у сірій шкалі звужені до діапазону -5 / +5 nT). (праворуч) Магнітометричне зображення кургану № 16, який належить до І групи могильника в Буківні з зазначеними аномаліями, описаними в тексті.

Третя вимірювальна ділянка була закладена бл. 50 м на північ від описаної вище могили, над великим так званим «подвійним курганом» з характерною «ниркоподібною» формою і двома кульмінаціями. При сьогоднішньому об’ємі інформації важко вирішити – чи цю специфічну форму рельєфу потрібно вважати одним поховальним об’єктом, чи вона складається з двох курганів, які первино були насипані поруч і свідомо об’єднані одним насипом, або це сталося внаслідок пост-депозиційних процесів. Наявність двох насипів приблизно круглої форми (риc. 6.150) підтверджує другий варіант інтерпретації, звідси й термін «подвійний курган», який передбачає могили №№ 6 і 7. Проте, отримане магнітометричне зображення не допомагає у вирішенні питання з цими двома курганами (риc. 6.153).

Контур «подвійного кургану» добре помітний у вигляді лінії від’ємних показників, якій відповідає форма насипу (риc. 6.153). Ця лінія замикає площину з досить неоднорідною напруженістю магнітного поля порівняно з однорідно намагніченим контекстом, – це видно у західній і східній частинах вимірювальної ділянки. Варто відзначити концентрацію аномалій, розміщених по осі захід – схід трохи ближче до південної межі насипу, які сягають максимальних значень градієнта. Хоча, через перекривання магнітних полів, вони справляють враження однієї ділянки з підвищеною намагніченістю з кількома від’ємними максимумами посередині, – все ж можна виділити кілька окремих сигналів, ймовірно, випромінюваних кількома незалежними джерелами (риc. 6.153). На двох протилежних кінцях насипу локалізовані два відмінні показники, випромінювані різними об’єктами, похованими під землею. Перший з них, зафіксований у західній частині, має форму овалу розмірами бл. 6 × 3 м і характеризується специфічною поляризацією з додатним максимумом, оточеним від’ємним. Незважаючи на те, що це нагадує типові дипольні аномалії, величина показників свідчить про термореманентну намагніченість. Це вказує на об’єкт, який містить спалені рештки, розташований під західною кульмінацією насипу, інтерпретованою як курган № 7. На східному краю розташована сильна анормально поляризована аномалія, потенційно випромінювана концентрацією оксиду заліза у вигляді металевого предмету. Південна частина хребта, який сполучає обидва підняття, вкрита найвищими додатними показниками градієнта, які відображають підвищену магнітну сприйнятливість накопиченого там матеріалу. Проте, зображення ускладнюють наявні локальні від’ємні максимуми намагніченості. Це провокує питання: чи ця ділянка утворена кількома незалежними сильно намагніченими об’єктами, сигнали яких взаємно перекриваються, чи є результатом одного шару матеріалу?

риc. 6.153: (праворуч) Магнітометричне зображення «подвійного кургану», який складається з могил №№ 6 і 7 та кургану № 18, які належать до І групи могильника в Буківні (магнітометр Bartington Fluxgate Grad 601-1; вимірювальний полігон 10,0 × 10,0 м; щільність вимірювань на віддаль між трансектами: 0,25 × 1,0 м, інтерпольована до 0,25 × 0,5 м; фактичні показники магнітної індукції у сірій шкалі звужені до діапазону -5 / +5 nT). (ліворуч) Магнітометричне зображення «подвійного кургану», який складається з могил №№ 6 і 7, та кургану № 18, які належать до І групи могильника в Буківні з зазначеними аномаліями, описаними в тексті.

Важливо також згадати цікаву «дугоподібну» аномалію вздовж південного боку «подвійного кургану» (риc. 6.153). Вона привертає увагу своєю чіткою формою, яка складається з від’ємних показників і аналогічної концентрації додатних показників, розташованих безпосередньо з його південного боку. В обох випадках сигнали сягають максимальних значень градієнта. Ця закономірність приводить до висновку, що це залишки об’єкта антропогенного характеру, який належав до наступної могили. Ретельний аналіз гіпсометричного плану (риc. 6.150) дозволяє зафіксувати незначне підвищення ділянки, яке просторово поєднане з описаною аномалією. Ці спостереження дозволили виділити у цьому місці курган № 18.

Геофізичне дослідження з використанням магнітометра на ІІ групі курганів з могильника в Буківні, проводилося у квітні 2013 р. Курганна група розташована на південь від групи І і через значне розпорошення курганів, лише частина її була охоплена дослідженнями (риc. 6.154). Це скупчення нараховує п’ять могил, насипи яких помітні на місцевості (№№ 1–5) та дві потенційні, які виявлено в ході магнітометричних досліджень і одночасно виконуваної тахеометричної зйомки. Об’єкти не розміщуються в межах регулярної системи, a розташовані на віддалі від кількох метрів до кількох десятків метрів один від одного. Під час попередніх розвідок на більшості курганів не було виявлено слідів жодних серйозних пошкоджень. Лише висока могила, розташована у північно-східній частині вимірювальної ділянки, мала два вкопи по центру, які найімовірніше, були результатом аматорських розкопок. Насипи курганів значно відрізняються розмірами: найбільші з них мають майже 20 м в діаметрі та близько 4 м висоти, а найменші – відповідно 5 м і 0,5 м. Високі насипи двох досліджених могил спричинили труднощі під час проходження по їх схилах, такі як правильне позиціонування трансектів та дотримання однакових інтервалів між вимірюваннями. Тому деякі ґріди на отриманому зображенні не є прилеглими між собою, а зміщеними один відносно одного по осі X (риc. 6.155). Загалом вимірювальна ділянка, закладена на згаданій частині ІІ курганної групи, нараховувала 49 ґрідів розмірами 10 × 10 м (0,49 га), складеними у великий квадрат (20 × 20 м). Кургани, представлені на зображенні, характеризуються різним ступенем намагніченості, як і просторовою структурою аномалій, які вони випромінюють. Завдяки останнім більшість могил можна успішно виявити на фоні оточення з більш однорідною намагніченістю.

риc. 6.154: II курганна група. Вимірювальна поверхня на фоні ситуаційно-орографічного плану

Починаючи опис результатів від північно-західної частини дослідженої поверхні, потрібно звернути увагу на розлогий додатний максимум намагніченості, оточений сигналом майже ідеальної «перстнеподібної» форми, який складається з показників бл. -5 nT. У свою чергу, він також оточений дугою з підвищеною намагніченістю (риc. 6.155). Всі ці аномалії відображають великий добре збережений курган діаметром понад 10 м та висотою 4 м (№ 1). Нечіткий, зовнішній перстень додатної намагніченості найімовірніше виникає через зсуви верхніх шарів ґрунту по стрімких схилах насипу і їх акумуляцію біля підніжжя, що робить цей сигнал результатом пост-депозиційних чинників. З іншого боку, округлий контур внутрішньої від’ємної аномалії випромінюється елементом внутрішньої конструкції кургану, яка визначає справжню просторову межу кургану. Рівень намагніченості цієї межі різко контрастує з аномалією, яку вона оточує. Центр насипу характеризують величини в межах 5 nT, що ймовірно означає акумуляцію багатого на сполуки заліза матеріалу, пов’язаного з поховальною конструкцією або залишками іншої конструкції. Але необхідно звернути увагу на згадані раніше труднощі у проведенні магнітометричних вимірювань на об’єктах таких великих розмірів, що пов’язано з неможливістю охоплення нижчих стратиграфічних горизонтів.

На північний схід від описаного вище кургану локалізовані дві наступні могили (№№ 3 i 4), розташовані настільки близько одна від одної, що візуально виглядають об’єднаними спільним насипом. Однак, на підставі отриманого магнітометричного зображення можна відзначити смуги підвищеної (внутрішня частина) і пониженої (зовнішня частина) магнітної здатності, як і у випадку багатьох інших курганів, охоплених проектом. Магнітометричні дослідження показали, що насправді – це дві окремі могили, які могли бути насипані у різний час (риc. 6.155). Якщо це останнє припущення правильне, то курган, який був насипаний пізніше (ймовірно той, що розташований південніше), частково прикрив своїм насипом старшу могилу. Нажаль, це припущення залишиться непідтвердженим доти, доки не буде отримано більше даних про ці досліджувані об’єкти. Обидва кургани мають схожі округлі обриси та розміри, які не перевищують 10 м в діаметрі та 1 м висоти. Більше того, вони демонструють подібну просторову структуру намагніченості з розташованим по центру додатним максимумом, оточеним поясом від’ємних показників, який водночас вказує на межі насипу. В обох випадках внутрішні максимуми мають нечіткі контури та показники намагніченості не нижчі 3 nT. Південний курган також випромінює сигнал величиною 0 nT, локалізований в межах додатного максимуму. Отже, значне поширення високих показників ймовірно вказує на концентрацію таких об’єктів як поховання та суміжні їм структури. Щоб правильно інтерпретувати ці сигнали потрібно отримати додаткову інформацію про обидві могили.

риc. 6.155: (ліворуч) Магнітометричне зображення курганів №№ 1–5, які належать до ІІ групи могильника в Буківні (магнітометр Bartington Fluxgate Grad 601-1; вимірювальний полігон 10,0 × 10,0 м; щільність вимірювань на віддаль між трансектами: 0,25 × 1,0 м, інтерпольована до 0,25 × 0,5 м; фактичні показники магнітної індукції у сірій шкалі звужені до діапазону -5 / +5 nT). (праворуч) Магнітометричне зображення курганів №№ 1–5, які належать до ІІ групи могильника в Буківні з зазначеними аномаліями, описаними в тексті.

Далі у південно-східному напрямку розташований мабуть найбільший курган з другої групи (№ 2), який у минулому був частково розкопаний. Після цього в його центральній частині залишилися два глибокі вкопи. Могила добре помітна на отриманому зображенні у вигляді аномалії приблизно овальної форми, яка складається з від’ємних показників, що сягають локальних мінімумів градієнту (риc. 6.155). Ця аномалія добре виділяє описуваний об’єкт з контексту, який загалом характеризується рівнем намагніченості в близько 0 nT, i допомагає визначити просторову межу насипу. Також ця аномалія вказує на те, що ґрунтовий матеріал, з якого утворений насип кургану, має нижчу намагніченість ніж ґрунт довкола. Можливо ця особливість, яка зафіксована також на інших могилах, спричинена гравітаційним зміщенням феромагнітних мінералів з верхніх шарів, спричиняючи збіднення останніх на сполуки, які відповідають за підсилення намагніченості. Це припущення здається вірним, якщо порівняти межі від’ємних магнітних контурів менших і більших могил, досліджених в ході реалізації проекту. Загалом складається враження, що більші могили завжди мають більш розлогі аномалії цього типу. Проте, щоб належно пояснити це явище, потрібно використати результати спеціалізованих аналізів оцінки магнітної здатності зразків ґрунту, взятих з насипів та їх оточення. В межах центральної секції кургану № 2 був зареєстрований широкий додатний максимум намагніченості з нечітким контуром, всередині якого можна виділити два взаємопов’язані від’ємні максимуми. Останні випромінюються згаданими вкопами, які глибоко врізаються в насип і спричиняють істотне збурення магнітного поля. Із врахуванням цього фактору правильна інтерпретація додатного сигналу, оточуючого вкопи, є проблематичною. З одного боку цей сигнал може виходити від решти непорушеної частини підземного об’єкту – структурного елементу кургану, – заповненого сприятливим до намагнічення матеріалом. В іншому випадку, ступінь намагніченості у цьому місці первинно міг бути нижчий, але в кінцевому результаті був підсилений через нагромадження ґрунтового матеріалу, вибраного з розкопів. Tак як і у випадку кургану № 1, немає впевненості в тому, що магнітометр повністю захопив внутрішню структуру цієї великої могили, чи лише її верхню частину.

П’ятий з досліджених курганів у цій частині ІІ групи (№ 5) розташований у найбільш південній секції вимірювальної ділянки. Серед усіх могил, які можна локалізувати без використання спеціальної вимірювальної апаратури, цей курган однозначно є найменш помітний. На отриманому зображенні можна знову побачити характерний часто повторюваний набір аномалій, який складається з контуру від’ємних показників, який оточуює ділянку з підвищеною намагніченістю (риc. 6.155). На цей раз додатний максимум дещо зміщений на північний захід від центру кургану і має більш-менш овальну форму, визначаючи тим самим потенційне місце розташування поховальної структури. Південно-східна частина внутрішньої ділянки кургану виглядає менш намагніченою, хоча рівень намагніченості досягає там додатних показників на відміну від від’ємно намагніченого контуру. Цей контур видається там трохи розмитим, а також розширеним у північно-західному і південно-східному напрямках. Проте решту його відрізків досить виразні. Можливо ці порушення спричинені пост-депозиційними факторами, наприклад нівелюванням насипу. Якщо так, то вказані місця могли зазнати впливу цього процесу, який призвів до розтягування ґрунтового матеріалу, з якого була насипана могила.

Крім курганів, насипи яких виділяються на місцевості, можна також виокремити дві інші аномалії, які відповідають невеликим підняттям на місцевості, що потенційно вказують про наступні могили. Обидві аномалії були захоплені у крайному західному куті вимірювальної ділянки і характеризуються як нечіткі овальні плями з підвищеною намагніченістю, яка сягає 3 nT, і оточені вузькими смугами від’ємних показників, які сягають навіть до -3 nT (риc. 6.155). Хоча контури цих аномалій не чіткі, вони достатньо виразно контрастують з фоном. Зміни градієнта не такі вражаючі як у випадку решти курганів, але просторова структура і згадані обриси дуже схожі. Їх загалом нижча намагніченість, можливо, є наслідком сильного нівелювання. Крім цього, вони зберегли певні магнітні властивості, типові для могил. Перевірка припущення про наявність у цій частині пам’ятки двох додаткових курганів повинна базуватися на більш детальних дослідженнях, які передбачають кернування i закладання шурфів.

Інші аномалії, помітні на отриманому зображенні, фіксують різні об’єкти й елементи рельєфу, не пов’язані безпосередньо з могильником. Серед цих сигналів, зафіксованих на міжкурганній ділянці, варто відзначити ідентично поляризовані аномалії круглої форми з розлогими від’ємними максимумами, розташованими східніше від менших додатних максимумів (риc. 6.155). Обидві аномалії не відображаються в рельєфі жодними помітними підняттями або заглибленнями, але все ж вони досить великі. Анормальна орієнтація їх диполів опосередковано вказує на антропогенний характер джерел, які їх випромінюють. Проте, точна інтерпретація цих аномалій вимагає більш детальних досліджень. Не потрібно виключати, що хронологічно вони можуть співпадати з періодом використання могильника. Але відсутність помітної на місцевості або на орографічному плані форми рельєфу не дозволяє трактувати їх як кургани. Серед інших цікавих аномалій є залишки старої лісової дороги та багато невеликих дипольних сигналів з інтенсивними максимумами намагніченості, особливо сконцентрованих вздовж південно-західного краю кургану № 1. Ці сигнали ймовірно випромінюються сучасними металевими предметами.

Останній етап геофізичних досліджень біля села Буківна, реалізований у квітні 2014 р., охопив вільну від дерев (пасовище) західну частину схилу долини невеликого потоку, розташованого на захід від села (риc. 6.156). Площа дослідженої території становить 0,24 га; ділянка була охоплена шістьма ґрідами розмірами 20 × 20 м кожен. Повна відсутність дерев у цьому місці значно полегшила проведення вимірювань. Однак, територія досліджень характеризується значним нахилом у східному напрямку і багата на яри і западини, які виявилися недоступними для досліджень. Згадані чинники унеможливили проведення вимірювань у найбільш східній частині схилу, що помітно у вигляді світло-сірої смуги, орієнтованої по осі північ – південь.

риc. 6.156: Безліса частина схилу долини, розташованої на захід від села (сьогодні – пасовище). Досліджувана ділянка на фоні ситуаційно-орографічного плану

В межах цієї вимірювальної ділянки знаходяться два кургани (№№ 73 i 75), один з яких повністю зафіксований на отриманому зображенні (південний сектор), а інший – частково (крайній північний сектор). Обидва кургани в минулому були досліджені методом розкопок, а пізніший вплив природних факторів призвів до майже цілковитого зникнення їх залишків (Śmiszko 1937; Siwkówna 1938). Крім згаданих курганів, результати вимірювань зображують також природні та антропогенні елементи ландшафту на описуваній ділянці (риc. 6.157).

У крайній північній і крайній східній частинах вдалося захопити аномалію зі значно підвищеними відносно оточення показниками намагніченості. Ці аномалії мають вузьку видовжену форму. Перша з них розташована вздовж осі захід – схід, друга – північний захід – південний схід (риc. 6.157). Індукційний характер аномалії (нормально орієнтовані диполі) та їх форма вказують, що це можуть бути рови, заповнені матеріалом з підвищеною відносно оточення намагніченістю. Цікавим є те, що поблизу них зафіксовано показники зі схожою просторовою структурою, але на цей раз – зі зниженою намагніченістю відносно їх оточення. Обидві аномалії цього типу орієнтовані по осі південний захід – північний схід. На сьогодні важко визначити їх джерело, хоча, найімовірніше, вони належать до природних елементів ландшафту, якими є, напр., підвищення і западини. Також на зображенні є багато точкових поляризованих аномалій, розташованих по осі північ – південь та кілька досить значних анормальних сигналів, які вказують на залишкову намагніченість.

Серед двох наявних в межах досліджуваної ділянки курганів, лише один (№ 73 локалізований у південній частині) виділяється на місцевості, являючи собою незначне підвищення на фоні оточення (риc. 6.156). З іншого боку, гіпсометричний план не показує жодної форми рельєфу, яку можна пов’язати з північною могилою (№ 75). Перший з двох курганів має округлий контур насипу, а насип другого був зруйнований в ході розкопок. Крім цього, у північному секторі досліджуваної ділянки, у місці де колись височів курган, відбувся зсув схилу, після чого утворився великий яр.

риc. 6.157: (ліворуч) Зображення результатів магнітометричних досліджень, проведених на східному схилі хребта, розташованого на захід від села Буківна (магнітометр Bartington Fluxgate Grad 601-1; вимірювальний полігон 20,0 × 20,0 м; щільність вимірювань на віддаль між трансектами: 0,25 × 1,0 м, інтерпольована до 0,25 × 0,5 м; фактичні показники магнітної індукції у сірій шкалі звужені до діапазону -5 / +5 nT). (праворуч) Зображення результатів магнітометричних досліджень, проведених на східному схилі хребта, розташованого на захід від села Буківна з зазначеними аномаліями, описаними в тексті.

Курган № 73 ледь помітно вимальовується на отриманому зображенні як смуга округлої форми з від’ємними показниками градієнта намагніченості, найкраще помітна у східній частині (риc. 6.157). Всередині цієї замкнутої ділянки локалізована сильно поляризована аномалія, яка приблизно визначає центральну точку насипу. З її північного і західного боку розташовані дві вузькі нормально поляризовані але набагато слабші аномалії, які виникли, ймовірно, у результаті індукційної намагніченості. В той час як вони доповнюють перебіг зовнішньої межі могили, потенційно репрезентуючи елемент внутрішньої конструкції, сигнал, розташований у центрі, представлений чіткими максимумами намагніченості, може вказувати на ядро або інший тип структури, який часто трапляється у центральній частині кургану. Потрібно також пам’ятати, що напруженість магнітного поля, яка у цьому місці найбільша із зафіксованих на всій досліджуваній ділянці, може також свідчити про сучасне походження джерела, яке випромінює згадану аномалію (напр. металевий предмет).

У випадку кургану № 75 – на отриманому зображенні не маємо ніяких виразних слідів. Частина підвищення, на якому мав бути насип, тобто його півкругла форма, була зафіксована як невисока додатна півкругла в плані аномалія (риc. 6.157). Крім цього єдиного елементу, немає жодних інших сигналів, які можна віднести до описуваної могили.

9–11 серпня 2013 р. були проведені магнітометричні дослідження курганів, які належать до ІІ і ІІІ груп. Вимірювання виконали науковці групи археолого-геофізичних досліджень кафедри геофізики геологічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (керівник – канд. геол. наук Ксенія М. Бондар)⁴.

Метою досліджень було виявлення структурних особливостей в будові і розташуванні окремих курганів. Також переслідувалася мета – вияснити інформативність магнітометричного методу для досліджень курганів у конкретних геолого-геоморфологічних умовах Передкарпаття.

Вимірювання проводилися на чотирьох ділянках, дві з яких розташовані в межах ІІ курганної групи, дві інші – в межах ІІІ курганної групи. Загальна площа обстеженої території склала близько 0,54 га. Всі ділянки розташовані в лісі. Перед проведенням зйомки ділянку доводилося розчищати від молодих дерев і кущів, а також від чисельних куп хворосту. Оскільки в умовах лісу пересування оператора-магнітометриста часто обмежені, то від використання мультисенсорних установок довелося відмовитися.

На всіх ділянках була зроблена розмітка і всі ділянки були геоприв’язані спеціалістами геодезичної служби з Івано-Франківська. У цьому Звіті ділянки названі за номерами геодезичних пікетів. Зокрема:

ІІІ курганна група – ділянка ST1-ST8 розмірами 50 × 40 м + 25 × 25 м; ділянка ST11-ST14 розмірами 35 × 21 м. (риc. 6.158),

ІІ курганна група – ділянка ST104-ST115 розмірами 27 × 22 м; ділянка ST102-ST112 розмірами 55 × 26 м. (риc. 6.159).

риc. 6.158: III курганна група. Вимірювальні ділянки на фоні ситуаційно-орографічних планів. Ліворуч – курган 6/III, праворуч – кургани 2/III i 1/III

риc. 6.159: II курганна група. Вимірювальні ділянки на фоні ситуаційно-орографічних планів. Ліворуч – курган 6/II, праворуч – кургани 7/II i 8/II

В процесі робіт проведені вимірювання модуля магнітної індукції (В) за допомогою цезієвого магнітометра ПКМ-1 (Геологоразведка, РФ) (див. Розділ II). Первинна обробка магнітометричної інформацї виконана за допомогою авторської комп’ютерної програми. Нормальна складова магнітного поля вираховувалася шляхом віднімання з первинних вимірювань медіанного значення магнітної індукції для кожного профілю. Цей прийом дозволяє також позбутися впливу геомагнітних варіацій. У результаті була отримана карта локальних аномалій магнітної індукції. Візуалізація даних магнітних вимірювань – побудова карт – виконана в програмі Golden Software Surfer 10.

Карти представлені у двох кольорових варіантах – у гамі відтінків сірого, а також в кольоровій шкалі (палітра Rainbow2 програми Surfer 10). Динаміка змін магнітної індукції (намагніченості), виражена у відтінках сірого кольору, становить +/-10 nT. Аномалії, інтенсивність яких перевищує +10 nT, зафарбовані чорним кольором. На кольорових картах, діапазон змін більш широкий – +/-20 nT і +/-30 nT. Кольорова шкала дозволяє на одному рисунку однаково чітко відобразити високоінтенсивні та низькоінтенсивні зміни магнітного поля.

У структурі кургану основою є шари – земляні насипи з грунтового і підгрунтового матеріалу та шари – кладки із дернових валиків. Всі ці нашарування характеризуються, перш за все, індукційною намагніченістю. Її величина визначається концентрацією феромагнітних мінералів, серед яких основне значення мають оксиди заліза – магнетит і маггеміт. Вектор індукційної намагніченості за визначенням орієнтований згідно з сучасним магнітним полем.

У шарах присутня також незначна залишкова намагніченість пост-седиментаційного походження (тобто, зерна магнітних мінералів механічно зорієнтувалися згідно магнітного поля в умовах підвищеної вологості), або хімічного походження (під впливом фізико-хімічних процесів всередині насипу зерна виросли з дрібних суперпарамагнітних до однодоменних розмірів і зафіксували намагніченість часу і місця свого утворення). Оскільки з бронзового періоду не відбувалося жодних значних змін у напрямку головного геомагнітного поля, вектор залишкової намагніченості об’єкта, який існував близько 4 тис. років тому на території України майже співнаправлений із сучасним магнітним полем.

Будь-який об’єкт, намагнічений у сучасному магнітному полі, створює знакозмінну аномалію, в якої від’ємна частина (зниження) розташована з північного боку. Це означає, що зниження індукції з північного боку від курганів (на кольорових картах вони синіх відтінків) не варто інтерпретувати як рови. Така інтерпретація можлива лише за умови, якщо ділянка від’ємних показників утворює локалізовану кільцеву структуру довкола кургану, яка чітко фіксується також з південного боку.

На всіх ділянках наявні досить чіткі хаотично розпорошені знакозмінні аномалії, джерелами яких майже завжди є магнітне сміття. Далі ми не будемо на ньому зупинятися.

Ділянка ST1-ST8

Ділянка має площу 0,26 га, тут розташовані два курганних насипи ІІІ курганної групи могильника (кургани 1/III i 2 /III). Aномалії 1 i 2 з цієї ділянки визначено як кургани (риc. 6.160).

Аномалія 1 (курган 2/III) – ізометрична додатна аномалія з максимальною інтенсивністю 17 nT; добре виражений у рельєфі пагорб діаметром 10 м. У верхній частині пагорба є заглиблення до 1 м, на місці якого фіксується зниження магнітної індукції. Ймовірно, це окоп ХХ ст.

Аномалія 2 (курган 1/III) – складна, утворена з двох приблизно однакових за розміром частин. Південна частина має максимальну інтенсивність 10 nT, північна частина характеризується фоновими показниками магнітної індукції і виділяється завдяки півколу від’ємних показників з північного боку. На місцевості курган виражений як невеликий пагорб. Ймовірно, в давні часи курган міг бути асиметричним. Основний насип розташовувався з південного боку, з півночі була дещо нижча площадка (показана штриховкою на риc. 6.160).

На південь від кургану 2/ІІІ у вигляді витягнутої ділянки від’ємних показників прослідковується відріг яру.

риc. 6.160: Поширення локальних аномалій магнітної індукції на ділянці ST1-ST8 (III курганна група); динаміка змін магнітної індукції виражена у кольоровій шкалі +/-20 nT (ліворуч). Інтерпретаційна схема ділянки ST1-ST8 на основі поширення локальних аномалій магнітної індукції (праворуч)

Ділянка ST11-ST14

Площадка для вимірювань має розміри 35 × 21 м, охоплює добре виражений курган ІІІ курганної групи (риc. 6.161). Аномалія від кургану має максимальну інтенсивність 24 nT. Насип кургану овальної форми, витягнутий по осі північний схід – південний захід на 17 м. По осі північний захід – південний схід ширина кургану 12 м.

риc. 6.161: Поширення локальних аномалій магнітної індукції на ділянці ST11-ST14 (курган 6/III); динаміка змін магнітної індукції виражена у кольоровій шкалі +/-20 nT

Ділянка ST104-ST115

Вимірювальна ділянка має розміри 27 × 22 м, охоплює добре виражений курган ІІ курганної групи (риc. 6.162). Аномалія кургану має максимальну інтенсивність 32 nT. Насип кургану має ізометричну форму і діаметр до 20 м. В насипі кургану є яма (ймовірно, окоп ХХ ст.), яка сформувала добре виражену локальну від’ємну аномалію.

Характер поля довкола кургану дозволяє припустити наявність рову або іншої структури в ґрунті, яка сформувала локальну від’ємну аномалію. Однак ми не можемо цього впевнено стверджувати. Ділянка надто мала й на ній не спостерігається виходу в область нормального (незбуреного) магнітного поля, що є необхідним для правильного визначення нульового рівня аномальної магнітної індукції. Існує ризик того, що оточуюча від’ємна аномалія у цьому випадку могла сформуватися внаслідок неправильного вибору рівня нормального поля.

риc. 6.162: Поширення локальних аномалій магнітної індукції на ділянці ST104-ST115 (курган 6/II); динаміка змін магнітної індукції виражена у кольоровій шкалі +/-30 nT

Ділянка ST102-ST112

Ділянка має площу 0,14 га, тут розташовані два курганні насипи ІІ курганної групи могильника. Аномалії 1 і 2, які проявляються на цій ділянці, визначені як кургани 7/II i 8/II (риc. 6.163).

Аномалія 1 (курган 7/II) – ізометрична додатна аномалія з максимальною інтенсивністю 18 nT і діаметром до 15 м. Контури додатної частини аномалії рвані, неправильні, що може свідчити про перекопування і пошкодження насипу.

Аномалія 2 (курган 8/II) – ізометрична додатна аномалія з максимальною інтенсивністю 12 nT і діаметром до 15 м. У південно-східній частині курган перетинає лісова дорога, що відбилося на його збереженості.

На південь від кургану 1 фіксується ділянка підвищених показників магнітної індукції 3 (риc. 6.163). Ймовірно, аномалія 3 створюється курганним насипом, який частково потрапив в межі ділянки зйомки. Він не був зафіксований в ході побудови ситуаційно-орографічного плану, оскільки не фіксується на поверхні.

риc. 6.163: Поширення локальних аномалій магнітної індукції на ділянці ST102-ST112 (II група); динаміка змін магнітної індукції виражена у кольоровій шкалі +/-20 nT (ліворуч). Інтерпретаційна схема ділянки ST102-ST112 на основі поширення локальних аномалій магнітної індукції. 1 – курган 7/II, 2 – курган 8/II, 3 – курган? (праворуч)

6.8 Архівні відомості

Буківна, Тлумацький район (wg Makarowicz 2016)

Кургани в Буківні були відомі ще у ХІХ столітті. Тоді на полях у селі було зафіксовано багато могил, які тягнулися ланцюжком від Вільшаниці. На ниві «Кошаківці» і в лісі «На Бариші» було задокументовано 13 недосліджених насипів (Schneider 1984, 390; Sprawozdania 1906, 28; Janusz 1918, 235).

Розкопки в Буківні розпочалися у 30-х роках ХХ століття. Після інтенсивної переписки⁵ з власником села Войцєхом Коморніцким (Wojciech Komornicki) – курганами в Буківні зацікавився старший асистент Відділу Праісторії Університету Яна Казимира у Львові д-р Ян Брик (Jan Bryk). Влітку 1931 р. він дослідив шість насипів у південній частині групи, а попередні висновки досліджень представив у короткому звіті, який опублікував у Sprawozdaniach PAU (Bryk 1932, 21–22). Чотири із розкопаних курганів знаходилися в лісі (на зрубі – №№ 14/1931, 15/1931, 16/1931, 17/1931), наступні два – на полі біля костелу (№№ 3/1931 i 4/1931). Розширена версія звіту з розкопок не була опублікована⁶. Документація з досліджень не збереглася. Я. Брик виконав перший план могильника, використовуючи при цьому також інформацію від Войцєха Коморніцкого⁷. Тоді було зареєстровано 46 насипів⁸, розташованих на селянських полях (13) i в панському лісі (33) від Буківни до Стриганців. На думку першовідкривача, вони групувалися по три, розташовуючись в ряд або у формі трикутника⁹. П’ять могил мали значні розміри – висоту 3 м і діаметр близько 60 м (Bryk 1932, 22). Сучасні поверхневі дослідження виключили наявність могил таких великих розмірів, а особливо – діаметру, помилково визначеного згаданим дослідником.

Я. Брик датував кургани в Буківні двома часовими горизонтами: епохою бронзи і гальштатським періодом. У п’яти насипах виявлено від однієї до кільканадцяти посудин, інтерпретованих як поховальний інвентар. У деяких курганах зафіксовано перепалені кістки в посудинах або в скупченнях поза ними. У насипах зареєстровано крем’яні вироби й уламки посуду. Методика досліджень не відома, можна припустити, що це була популярний у цей час метод «розкопування по колу», який полягав у знятті ґрунту шарами від середини кургану і викиданні його назовні.

Аналіз наявних в Археологічному музеї в Кракові матеріалів з досліджень Я. Брика опублікувала після війни Рената Роґозіньска (Renata Rogozińska) (Rogozińska 1959). У згаданій публікації є спрощена карта, на якій групи курганів локалізовані на захід від села Буківна. Результати довоєнних досліджень описав також Тадеуш Сулімірскі (Tadeusz Sulimirski) у своїй монументальній праці про спільноти культури кулястих амфор і шнурової кераміки на північний схід від Карпат (Sulimirski 1968, 149–150), спростовуючи також помилки згаданої авторки щодо інвентаря з курганів¹⁰.

Дослідження в Буківні у 1937 році продовжили Маркіян Смішко та Ірена Сівкувна¹¹, працівники Відділу Праісторії Університету Яна Казимира у Львові. Восени 1937 р. вони розкопали і дослідили сім насипів: шість у північній частині могильника (№№ I–VI) і один – у південній (№ VII). Нумерація курганів не збігалася з номенклатурою Я. Брика. Об’єкти I i II знаходилися на сільському пасовищі (толоці), III i VI – в лісі, IV i VII – на полях, V – на подвір’ї біля двору В. Коморніцкого. Лаконічний звіт з досліджень з’явився у науково-популярному виданні «Z otchłani wieków» (Siwkówna 1937, 67–70). Їх результати коротко описав також Т. Сулімірскі (Sulimirski 1968, 150). Більше інформації містить польовий щоденник М. Смішка, який зберігається в архіві Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України у Львові¹². Не всі кургани належали до комарівської культури. У частині з них виявлено нехарактерні фрагменти кераміки і крем’яні вироби (I, II, V, VII). У трьох інших насипах знайдено посуд, а в кургані ІІІ також бронзові вироби у дерев’яно-глиняній конструкції (Siwkówna 1937, 68n.). На думку авторки статті, бронзові вироби мали зв’язок з Угорською Низовиною, а датовані вони ІІ етапом епохи бронзи.

Дослідження у 1931 році

Матеріали з досліджень Я. Брика були проаналізовані Р. Роґозіньскою (Rogozińska 1959). Але праця містить ряд неточностей, які стосуються, серед іншого, кількості посудин у кожному кургані та контекстів їх виявлення, тому представлені тут дані інколи відрізняються від інформації, яка міститься у згаданій праці. Крім кераміки збереглося лише кілька характерних великих виробів з кременю і каменю. З досліджень Я. Брика не збереглося жодних рисунків.

Курган 3/1931 знаходився недалеко від костелу, на ріллі, яка належала польській школі (Bryk 1932, 22; 1932a, 2; Rogozińska 1959, 99; Sulimirski 1968, 149)¹³. Мав висоту 1 м (діаметр невідомий). Після усування гумусу і насипу кургану, на рівні стародавнього горизонту задокументовано дев’ять груп посуду (депозитів), названих Я. Бриком похованнями. Деякі з них були «обставлені кількома валунами»¹⁴, позначені каменем, який лежав на одній з посудин. Інколи посудина була прикрита каменем. Депозити нараховували по дві-три посудини. У двох випадках зафіксовано відповідно одну і п’ять посудин (в одній з посудин знаходилася менша посудина). В насипі виявлено також крем’яні вироби (знаряддя, наконечники, відщепи, пластини), які були втрачені під час війни. Невідома точна кількість посудин з кургану (понад 10?).

У фондах Археологічного музею в Кракові (АМК) збереглося шість посудин з описуваного насипу, які можна віднести дo відповідних типів (Górski 2005; 2007): три вази, два горщики і миска (риc. 6.164 – 6.169); типологія посуду за Górski 2007, параметри – за Kośko 1981).

риc. 6.164: Ваза типу W22, орнаментована двома смугами численних хвилястих врізаних ліній довкола тулуба і чотирма короткими вертикальними жолобками. Вінця рівно зрізані, дно слабо виділене; домішка кам’яної і крем’яної жорстви. H – 19,3 см; R1 – 31,4 см; R2 – 20,5 см; R3 – 31 см; R4 – 11,8 см

риc. 6.165: Миска типу M21, заокруглена, дно не виділене; домішка кам’яної і крем’яної жорстви. H – 6,7 см; R1 – 20,6 см; R4 – 5,6 см

риc. 6.166: Ваза типу W22, орнаментована двома смугами численних хвилястих врізаних ліній довкола тулуба і шістьма короткими вертикальними жолобками. Вінця загострені, дно слабо виділене; домішка кам’яної і крем’яної жорстви. H – 15 cm; R1 – 28,8 см; R2 – 21,1 см; R3 – 26,6 см; R4 – 8,8 см

риc. 6.167: Ваза типу W22, орнаментована довкола тулуба прокресленими лініями; під ними – також довкола – короткими прокресленими вертикальними лініями. Вінця заокруглені, дно не виділене; домішка кам’яної і крем’яної жорстви. H – 7,5 см; R1 – 10,1 см; R2 –6,2 см; R3 – 10,8 см; R4 – 3,5 см

риc. 6.168: Горщик типу G111, орнаментований довкола лініями трикутників, трьома прокресленими лініями і шевронами. Вінця заокруглені, дно не виділене, ручки горизонтально проколоті; домішка кам’яної і крем’яної жорстви. H – 19 см; R1 – 13 см; R2 – 11,5 см; R3 – 14 см; R4 – 6,8 см

риc. 6.169: Горщик типу G111c, неорнаментований. Хвилясті й загострені вінця, дно не виділене; домішка кам’яної і крем’яної жорстви. H – 19,1 см; R1 – 17,7 см; R2 – 13,8 см; R3 – 17,7 см; R4 – 10,5 см

Курган 4/1931 знаходився на полі біля костелу, 20 м на південний захід від кургану 3 (Bryk 1932, 22; 1932a, 2)¹⁵. Мав 1 м висоти (діаметр невідомий). У насипі, під шаром сучасного ґрунту, відкрито круг, складений з дрібних кусків вапняку. Автор не подає інформації про діаметр цього круга, але з подальшого опису можна зробити висновок, що він був наближений до первинного діаметра кургану. Він мав ширину 130 (140) см, висоту 0,3 м (Sulimirski 1968, 149), a у північно-західній частині знищений оранкою на ділянці 4 м (12 м)¹⁶. На віддалі бл. 3,5 м на південь від його внутрішньої північної частини знаходилося «вогнище» діаметром 5 м (6 м)¹⁷. Довкола вогнища – на різних віддалях від нього – зареєстровано (згідно з описом автора) – «10 тілопальних поховань і по одній попільниці» (Bryk 1932, 22). Більш зрозуміло і детально ці знахідки описані в неопублікованому звіті (Bryk 1932a, 2). Дослідник згадує сім місць, в яких виявлено посудини (ймовірніше: депозити посудин, а отже – не поховання) та чотири, в яких зафіксовано фрагменти посуду. На межі вогнища (без детальнішої ідентифікації) задокументовано скупчення перепалених людських кісток. Спалені кістки виявлено також у двох посудинах у північній частині насипу (одна посудина накривала іншу). Депозити посуду і вогнище знаходилися на рівні стародавнього горизонту¹⁸. У північно-західній частині кургану, на зовнішньому боці кам’яного круга, виявлено фрагменти черепа «порожнисторогої тварини» (вівці або корови; Sulimirski 1968, 149). З насипу кургану походять фрагменти кераміки, кремінь і кам’яні валуни.

Згідно з публікацією Р. Роґозіньскої (Rogozińska 1959), в кургані 4/1931 задокументовано 27 цілих посудин або їх великих фрагментів, які уможливлюють реконструкцію, з яких у фондах АМК збереглося 24 посудини (вісім ваз, по чотири кухлі, миски і горщики, три глечики і кубок), в цілому вигляді або в частинах, які дозволяють їх реконструкцію (риc. 6.170 – риc. 6.193).

риc. 6.170: Дзбан типу D21a, орнаментований довкола під вінцями лінією сходинок i заштрихованими трикутниками, довкола тулуба прокреслені мотиви зиґзаґу, сходинок і заштрихованих трикутників, на ручці – заштриховані ромби. Вінця рівно зрізані, дно слабо виділене, ручка стрічкоподібна; домішка кам’яної і крем’яної жорстви. H – 15,5 см; R1 – 15,4 см; R2 – 13,3 см; R3 – 16,7 см; R4 – 6,8 см

риc. 6.171: Кубок типу K22, орнаментований довкола на шийці чотирма прокресленими лініями, на тулубі – випуклими наліпленнями, обведеними врізними дужками. Вінця зрізані рівно, дно не виділене, ручка стрічкоподібна; домішка кам’яної і крем’яної жорстви. H – 7,9 см; R1 – 8,5 см; R2 – 7,9 см; R3 – 10,1 см; R4 – 4,8 см

риc. 6.172: Кубок типу K22, орнаментований довкола шийки і тулуба штампами, двома прокресленими лініями і заштрихованими трикутниками. Вінця потовщені, зрізані рівно, дно не виділене; домішка кам’яної і крем’яної жорстви. H – 7 см; R1 – 8 см; R2 – 8 см; R3 – 9,9 см; R4 – 5,5 см

риc. 6.173: Ваза типу W12, орнаментована на тулубі скісними, короткими жолобками. Вінця загострені, дно виділене; домішка кам’яної і крем’яної жорстви. H – 12,1 см; R1 – 17,3 см; R2 – 16,4 см; R3 – 20 см; R4 – 7,2 см

риc. 6.174: Ваза типу W21, орнаментована під вінцями, на шийці і тулубі вертикальними штампами, шістьма лініями прокресленими навколо, вертикальним пунктирним мотивом з чотирьох гравійованих, коротких ліній, нижче – довкола – штампи і навкісні пластичні виступи. Вінця потовщені, дно виділене; домішка кам’яної і крем’яної жорстви. H – 11 см; R1 – 18,1 см; R2 – 15,3 см; R3 – 17,4 см; R4 – 6,6 см

риc. 6.175: Кубок типу P1, орнаментований від вінець до дна горизонтальними пластичними ребрами. Вінця рівно зрізані, дно не виділене; домішка кам’яної і крем’яної жорстви. H – 7,5 см; R1 – 10,9 см; R4 – 7,9 см

риc. 6.176: Кубок типу P1a, орнаментований горизонтальними пластичними ребрами. Вінця рівно зрізані, дно у формі стопки, не виділене; домішка кам’яної і крем’яної жорстви. H – 10,4 см; R1 – 12,7 см; R4 – 9,6 см

риc. 6.177: Миска типу M21, орнаментована довкола під вінцем пластичним ребром. Вінця рівно зрізані, дно не виділене; домішка кам’яної і крем’яної жорстви. H – 8,3 см; R1 – 17,8 см; R4 – 7,9 см

риc. 6.178: Ваза типу W22, орнаментована на тулубі пластичними наліпленнями. Вінця загострені, дно виділене; домішка кам’яної і крем’яної жорстви. H – 11,5 cm; R1 – 14,5 см; R2 – 13,4 см; R3 – 13,5 см; R4 – 7,8 см

риc. 6.179: Ваза типу W22, орнаментована довкола на шийці і тулубі лініями штампів, трьома прокресленими лініями i заштрихованими трикутниками; домішка кам’яної і крем’яної жорстви. H – 9,7 см; R1 – 13,2 см; R2 – 12,6 см; R3 – 15 см; R4 – 6,3 см

риc. 6.180: Горщик тиру G21, орнаментований довкола на шийці і тулубі трьома прокресленими лініями i заштрихованими трикутниками; домішка кам’яної і крем’яної жорстви. H – 15,7 см; R1 – 12,7 см; R2 – 11,5 см; R3 – 13,4 см; R4 – 8,1 см

риc. 6.181: Ваза типу W12, орнаментована довкола під шийкою на тулубі двома рядами штампів і вертикальними короткими жолобками. Вінця загострені, дно виділене; домішка кам’яної і крем’яної жорстви. H – 8,6 см; R1 – 12,4 см; R2 – 12 см; R3 – 13,9 см; R4 – 5,2 см

риc. 6.182: Ваза типу W21, неорнаментована. Вінця потовщені, дно не виділене; домішка кам’яної і крем’яної жорстви. H – 6,2 см; R1 – 10,2 см; R2 – 9,3 см; R3 – 10,1 см; R4 – 6 см

риc. 6.183: Горщик типу G111b, орнаментований довкола на стику шийки і тулуба двома смугами клиноподібних штампів, під ними – трьома прокресленими лініями і заштрихованими трикутниками. Вінця загострені, дно не виділене; домішка кам’яної і крем’яної жорстви. H – 18,8 см; R1 – 15, 2 см; R2 – 14,4 см; R3 – 17,8 см; R4 – 8 см

риc. 6.184: Дзбан типу D21b, орнаментований довкола під вінцями – прокресленою лінією i трикутними клиноподібними штампами, на тулубі – двома прокресленими лініями i клиноподібними відбитками та двома лініями прокресленими вздовж ручки. Вінця загострені, дно слабо виділене, ручки приєднані вертикально; домішка кам’яної і крем’яної жорстви. H – 13 см; R1 – 16,7 см; R2 – 15,2 см; R3 – 20 см; R4 – 7,3 см

риc. 6.185: Горщик типу G111c, неорнаментований. Вінця загострені, дно не збережене; домішка кам’яної і крем’яної жорстви. H – 18,4 см; R1 – 12,3 см; R2 – 11,8 см; R3 – 15 см; R4 – 8,4 см

риc. 6.186: Миска типу M121, неорнаментована. Вінця зрізані рівно, дно слабо виділене; домішка кам’яної і крем’яної жорстви. H – 7 см; R1 – 14,5 см; R4 – 6,4 см

риc. 6.187: орщик типу G111c?, неорнаментований. Вінця заокруглені, дно не збережене; домішка кам’яної і крем’яної жорстви. H > 15,5 см; R1 – 14,7 см; R2 – 14 см; R3 – 18,1 см

риc. 6.188: Миска типу M22, неорнаментована. Вінця зрізані рівно, дно не виділене; домішка кам’яної і крем’яної жорстви. H – 10 см; R1 – 21,5 см; H4 – 7,8 см

риc. 6.189: Кубок типу P22, оздоблений довкола шийки і тулуба штампами, під ними трьома прокресленими лініями та прокресленими заштрихованими трикутниками. Вінця зрізані рівно, дно не виділене; домішка кам’яної і крем’яної жорстви. H – 12,6 см; R1 – 11,8 см; R2 – 11 см; R3 – 12,1 см; R4 – 6,5 см

риc. 6.190: Горщик? Відсутня верхня частина. Орнаментований довкола прокресленими заштрихованими трикутниками. Дно не виділене, домішка кам’яної і крем’яної жорстви. H – > 18,3 см; R3 – 20 см; R4 – 8,7 см

риc. 6.191: Ваза типу W12, довкола орнаментована штампами, під ними – двома горизонтальними прокресленими лініями i прокресленими заштрихованими трикутниками. Вінця зрізані рівно, дно виділене; домішка кам’яної і крем’яної жорстви. H – 11,2 см; R1 – 14,9 см; R2 – 14,3 см; R3 – 16,5 см; R4 – 7,3 см

риc. 6.192: Миска типу M21, неорнаментована. Вінця зрізані рівно, дно виділене; домішка кам’яної і крем’яної жорстви. H – 6,2 см; R1 – 10 см; R4 – 4,8 см

риc. 6.193: Ваза типу W12, орнаментована довкола шийки і тулуба трьома прокресленими лініями, під ними – вертикальними нарізами. Вінця загострені, дно виділене; домішка кам’яної і крем’яної жорстви. H – 8,2 см; R1 – 9,8 см; R2 – 9,3 см; R3 – 10,5 см; R4 – 5,2 см

У депозиті 1 зафіксовано кам’яну сокиру, a в депозиті 3 – крем’яну сокиру, ніж на пластині та глиняну ложку. Морфологія глиняної ложки свідчить, що ймовірно її використовували у металургійному процесі (риc. 6.194). Кам’яна сокира виготовлена з менілітового сланцю (риc. 6.195). Ніж на пластині i крем’яна сокира виконані з верхньодністерської сировини (риc. 6.196).

риc. 6.194: Ложка глиняна (ливарна?). Довжина 8,4 см, ширина чаші 4,5 см, довжина ручки 4 см

риc. 6.195: Сокирка кам’яна з менілітового сланцю. Поперечний переріз лінзоподібний, довжина 10 см, ширина обушка 1,5 см, леза – 4,5 см, товщина 1,8 см

риc. 6.196: Сокирка з верхньодністерського кременю. Поперечний переріз лінзоподібний, довжина 9,3 см, ширина обушка – 5 см, товщина 2,3 см

Курган 15/1931 виявлений в лісі на зрубі, у північній частині могильника. Він мав висоту бл. 1 м (інформація про діаметр відсутня). У його центральному секторі, в насипі на глибині 0,6 м (0,8 м)¹⁹ зафіксовано миску (риc. 6.197) та кілька крем’яних сколів i відщепів (Bryk 1932, 22; 1932a, 1).

риc. 6.197: Миска типу M21, орнаментована довкола на тулубі чотирма прокресленими лініями, під ними – численні ламані лінії, які перериваються вертикальними штампами. Вінця зрізані рівно, дно слабо виділене; домішки кам’яної і крем’яної жорстви. H – 11,8 см; R1 – 17,8 см; R3 – 19,8 см; R4 – 9,4 см

Курган 16(14)/1931²⁰ зареєстрований у північній частині могильника на зрубі. Мав бл. 1 м висоти (немає інформації про діаметр). На глибині 1 м виявлено чотири посудини в одному депозиті (збереглися лише дві – амфора і ваза; риc. 6.198, риc. 6.199.В насипі виявлено кремінь і фрагменти посуду (Bryk 1932, 22; 1932a, 1). На думку інших авторів, в кургані виявлено також знищену сокирку з менілітового сланцю (риc. 6.200) та мотику з вапняку або сланцю (Rogozińska 1959, 103; Sulimirski 1968, 149).

риc. 6.198: Амфора типу A222, орнаментована на тулубі двома випуклими наліпленнями, під ними – довкола по тулубу – навкісні жолобки. Вінця зрізані рівно, дно не виділене; домішка кам’яної і крем’яної жорстви. H – 10,7 см; R1, R2 – 12 см; R3 – 16,4 см; R4 – 8,9 см

риc. 6.199: Ваза типу W21, орнаментована довкола на шийці і тулубі прокресленими заштрихованими трикутниками, під ними – чотирма прокресленими лініями, нижче – косими канелюрами. Вінця заокруглені; домішка кам’яної і крем’яної жорстви. H – 16,2 см; R1 – 21,4 см; R2 – 19,6 см; R3 – 22,3 см; R4 – 8,8 см

риc. 6.200: Сокира кам’яна, фрагментована

Курган 17 (16)/1931²¹, розташований в лісі на зрубі, у північній частині могильника, мав бл. 1,2 м висоти (інформація про діаметр відсутня). Автор досліджень виділив у ньому два рівні залягання пам’яток (Bryk 1932a, 2). Верхній знаходився в насипі кургану на глибині 70 см від його вершини. На цьому рівні виявлено чотири посудини (риc. 6.201, риc. 6.202), дрібні фрагменти кераміки і кам’яні й крем’яні вироби, а також річкові валуни. На глибині бл. 120 см, на материку (ймовірніше – на стародавньому горизонті) зафіксовано об’єкт (поховання?), в якому знаходилися скелети двох тварин (меншої і більшої, без визначення їх типу²²). Вони були повернуті одна до одної зігнутими кінцівками, черепами спрямовані на схід. Скелет більшої тварини лежав на лівому боці, меншої – на правому. Кістки скеровано на аналіз до Академії ветеринарної медицини у Львові, але його результати не відомі.

риc. 6.201: Ваза типу W12, орнаментована на шийці і тулубі чотирма прокресленими лініями, під ними – прокресленими численними ламаними лініями і трикутниками, між ними – чотирма парами опуклих наліпок. Вінця з виступом, дно не виділене канелюрами. Вінця заокруглені, дно виділене; домішка кам’яної і крем’яної жорстви. H – 9,2 см; R1, R2 – 14,6 см; R3 – 16,5 см; R4 – 7,3 см

риc. 6.202: Ваза типу W22c, орнаментована довкола під вінцями двома прокресленими лініями і штампами між ними; довкола тулуба – трьома прокресленими лініями і прокресленими трикутниками та численними ламаними лініями. Вінця скісно зрізані, дно виділене, домішка кам’яної і крем’яної жорстви. H – 14,5 см; R1, R2 – 16,6 см; R3 – 20,8 см; R4 – 8,7 см

Курган 18 (17)/1931²³ знаходився в лісі на зрубі. Мав висоту бл. 1 м (інформація про діаметр відсутня). На думку Я. Брика, він раніше вже був «перекопаний» (грабіжницькі шурфи?). У насипі кургану знайдено окремі фрагменти посуду, які за технологією виготовлення схожі до кераміки з інших курганів, а також крем’яні відщепи і сколи (Bryk 1932, 22; 1932a, 2).

Дослідження у 1937 році

З досліджень, проведених Маркіяном Смішком²⁴ та Іреною Сівкувною збереглася документація – рисунки і польовий щоденник, тому маємо повнішу інформацію²⁵. Археологічні матеріали, які сьогодні зберігаються в основному у Львівському історичному музеї, внаслідок багаторазових переміщень у ході й після Другої світової війни, були досить знищені, а ціла колекція – розпорошена. Частину керамічних матеріалів передано на експонування до інших музеїв, напр., до Музею історії релігії у Львові та Краєзнавчого музею в Крилосі. Внаслідок таких подій, значна частина посуду та інших археологічних, антропологічних та археозоологічних джерел була втрачена. Кургани розкопувалися методом протилежних секторів, документовано також фрагменти профілів, завдяки чому відома тогочасна інтерпретація стратиграфії насипів.

Курган I/1937 (риc. 6.203) знаходився на сільському пасовищі, недалеко від межі лісу, що належав маєтку в Буківні, бл. 150 м на захід від неіснуючого зараз містка через невеликий струмок, біля старої дороги з Буківни до Милування (Śmiszko 1937, 15). Він мав 12 м в діаметрі і 1,7 м висоти. Був збудований з трьох шарів (стратиграфія у центрі насипу): сучасного гумусу, потужністю 0,25 м, під яким залягав власне насип кургану («лесова глина змішана з гумусом») потужністю 1 м, насипаний на стародавньому горизонті потужністю 0,2 м. Під первісним гумусом знаходився лесовий материк з домішками гумусу²⁶.

Курган досліджувався методом протилежних секторів радіусом 6 м до глибини 1,7–1,8 м. У південному секторі насипу на глибині бл. 60–70 cм, задокументовано два невеликі вогнища (сліди спалення з дрібними вуглинами і перепаленою глиною) діаметром 0,25–0,3 м, викладені невеликими «плитками вапняку» (Śmiszko 1937, 15). У насипі зафіксовано кільканадцять фрагментів посудин та крем’яних відщепів, які виявлено також на рівні материка.

риc. 6.203: Оцифрований план кургану I/1937 (дослідження М. Смішка та І. Сівкувни). В легенді збережена мова з оригіналу польового щоденника

Курган II/1937 (риc. 6.204) знаходився на пасовищі під лісом, бл. 100 м на південь від кургану I/1937. Мав діаметр 9–10 м²⁷ i висоту 0,5 м²⁸ (Śmiszko 1937, 16). Курган досліджений методом протилежних секторів радіусом 4,5 м. Будова кургану була схожа до структури шарів у насипі I/1937. Шар стародавнього горизонту мав потужність бл. 0,20 м (на плані він виділений), нижче був насип кургану товщиною 0,65 м, а під ним – шар стародавнього горизонту потужністю 0,25 м. Невеликі фрагменти кераміки, крем’яні відщепи («без ретуші») і дрібні грудки деревного вугілля знаходилися вже в насипі. На межі секторів A i D на глибині 0,46 м від вершини кургану виявлено залізні предмети. Курган розкопано до глибини 1,1 м.

риc. 6.204: Оцифрований план кургану IІ/1937 (дослідження М. Смішка та І. Сівкувни)

Курган III/1937 (риc. 6.205) відкрито в молодому лісі, бл. 300 м на північ від кургану I, праворуч від старої дороги з Буківни до Милування. Мав добре збережений насип висотою 2 м і діаметром 12 м. Досліджено його методом секторів («сектор» радіусом 5,5 м) до глибини 2,1 м від вершини кургану. Переріз насипу виглядав наступним чином. Зверху знаходився шар сучасного гумусу товщиною 0,25 м. Під ним – насип кургану, збудований з «лесової глини», змішаної з чорноземом, потужністю бл. 1 м. Під насипом залягав шар первинного гумусу товщиною 0,2 м, під яким був материк (чорнозем?; Śmiszko 1937, 17)²⁹.

риc. 6.205: Ліворуч – оцифрований план кургану IІІ/1937 (дослідження М. Смішка та І. Сівкувни); праворуч – оцифрований план кургану IІІ/1937 за І. Свєшніковим (Swiesznikow 1967, ryc. 2:3)

У південній частині кургану на глибині бл. 0,8 м, на материку, зафіксовано об’єкт (яму, поховання?) у формі невиразного чотирикутника, довжиною бл. 3 м і шириною 1,5 м. Його глибина по периметру становила 0,3 м, а посередині – 0,4 м. Яма була заповнена ґрунтом, перепаленим до червоного кольору. У центральній частині знаходилися фрагменти спалених кісток і дрібні грудки деревного вугілля. Тут також виявлено бронзові вироби: шпильку довжиною 31 см зі щиткоподібною голівкою (c; риc. 6.206: 3) oповністю покриту патиною; браслет завитий у три оберти зі спіральними кінцівками (риc. 6.206: 4). На віддалі 0,5 м на північний захід від них зафіксовано відламану від шпильки спіральну голівку. На цій же глибині трохи північніше (e; 6.205) виявлено меншу піддану корозії шпильку довжиною 10 см, яка мала спіральну голівку.

На материку, яким у цьому кургані був шар чорнозему, у центрі кургану задокументовано невелику посудину зі зруйнованою верхньою частиною (f; риc. 6.205; риc. 6.206:5) яка стояла на малій нерівній плитці вапняку. Аналогічні плитки зафіксовано на цьому ж рівні близько центру (у місцях, позначених хрестиками – риc. IV.339). У південній частині насипу, у верхній частині ями, виявлено наступну повністю збережену посудину (d; риc. 6.205; риc. 6.206:2) яка однак була розчавлена. Крім вже згаданих, у цій частині кургану знайдено ще дві малі розчавлені посудини (h, i) (риc. 6.205; риc. 6.206:1; риc. 6.207).

риc. 6.206: 1 – кубок? (збережена придонна частина), довкола орнаментований пучками з кількох врізних перемичок, нижче – дві прокреслені лінії (система повторюється), дно не виділене. R4 – 6,2 см; 2 – ваза типу W21, оздоблена на краю вінця навкісними нарізами, довкола під вінцем, на шийці і на тулубі – прокресленими заштрихованими трикутниками, під ними – шістьма прокресленими лініями, нижче – навкісними жолобками. Вінця потовщені, рівні зрізані, дно виділене. H –14,2 см; R1 – 21,6 см; R2 – 18,3 см; R3 – 21,5 см; R4 – 9,3 см; 3 – шпилька бронзова, голівка з отвором, ніжка скручена, зламана. Збережена довжина 14,5 см, діаметр головки – 3,2 см; 4 – браслет бронзовий зі стрічки на п’ять завитків, завершений спіральними щитками. Довжина 15 см, діаметр щитків 4,8–5 см; 5 – тип посудини невідомий, дно не виділене, R3 – 13,5 см; R4 – 8,3 см

риc. 6.207: Кубок типу Р1, неорнаментований. Вінця рівно зрізані, дно виділене; домішка кам’яної і крем’яної жорстви. H – 8,5 cm; R1 – 10,5 cm; R4 – 6,3 cm

В насипі кургану виявлено дрібні фрагменти кераміки та крем’яні відщепи (частина з них були необроблені³⁰).

Курган IV/1937 (риc. 6.208) розташовувався на північ від фільварку на хребті узгір’я, біля розгалуження польових доріг. На думку авторів дослідження, він був одним з кількох частково збережених або цілком знищених насипів, які простягалися вздовж хребта узгір’я на північ від фільварку (лісничівки) на ріллі Войцєха Коморніцкого, власника Буківни. Курган був дуже розораний, мав діаметр 12 м і висоту 1,1 м. Він був фрагментарно досліджений (розкопана частина діаметром 10 м зі стінкою). Верхню партію кургану утворював сучасний гумус потужністю 0,25 м, під яким знаходився насип товщиною 0,65 м, ще нижче – первинний гумус потужністю бл. 0,2 м, утворений з чорнозему, перемішаного з жовтою глиною, а ще глибше – жовта материкова глина (Śmiszko 1937, 19n.).

риc. 6.208: Оцифрований план кургану IV/1937 (дослідження М. Смішка та І. Сівкувни)

У західному секторі насипу на глибині бл. 0,25 м, зафіксовано шар темного перепаленого ґрунту з деревним вугіллям та яму овальної форми розмірами (довжина × ширина × глибина): 0,6 × 0,4 × 0,25 м, яка містила червону перепалену глину і деревне вугілля.

На віддалі 3,7–4 м на північний захід від центру кургану на глибині 0,5 м зафіксовано групу посудин (B, C, D, E), одна з яких була перевернута догори дном (B), одна – розчавлена (C), a інші були неушкоджені (риc. 6.209-6.212). За 3,7 м на південь від центру кургану на глибині 0,6 м зафіксовано посудину, поставлену догори дном, a зверху на ній – камінь (валун). На цій же глибині на віддалі 2,4 м від центру виявлено крем’яний скребок (K). За 3,3 м від центру на глибині 0,65 м зафіксовано посудину (G) (риc. 6.213. Каміння – валуни G (b)?, L, M зафіксовані на глибині 0,6 м, на віддалі від центру кургану відповідно: G (b)? – 3,3 м від центру, L – 3,8 м, M – 1,4 м. З перспективи сучасних досліджень можна стверджувати, що маємо справу з кам’яними конструкціями типу кенотаф.

В кургані виявлено фрагменти кераміки і крем’яні вироби («необроблені»).

риc. 6.209: Амфора типу A111, орнаментована довкола під вінцями круглими штампами, на шийці – трьома прокресленими лініями, на тулубі – вертикальними жолобками. Вінця заокруглені, потовщені, дно злегка виділене, ручки горизонтально проколоті; домішка кам’яної і крем’яної жорстви. H – 12 см; R1, R2 – 15,3 см; R3 – 18,3 см; R4 – 8 см

риc. 6.210: Миска M121, неорнаментована. Вінця заокруглені, дно виділене; домішка кам’яної і крем’яної жорстви. H – 9,3 см; R1 – 21,3 см; R4 – 7,8 см

риc. 6.211: Кубок типу P1, орнаментований довкола по всій поверхні трьома прокресленими (тричі) лініями, під ними – групами врізних перемичок (двічі), біля дна – групами вертикальних, коротких рисок. Вінця зрізані рівно, дно не виділене; домішка кам’яної і крем’яної жорстви. H – 8,9 см; R1 – 11,5 см; R4 – 9,4 см

риc. 6.212: Ваза типу W21, орнаментована довкола на шийці п’ятьма прокресленими лініями, на тулубі – прокресленими навкісними лініями. Вінця зрізані рівно, з виступом, дно виділене; домішка кам’яної і крем’яної жорстви. H – 7,8 см; R1 – 12,1 см; R2 – 11,5 см; R3 – 12,6 см; R4 – 6,8 см

риc. 6.213: Ваза типу W21, неорнаментована. Вінця зрізані рівно, потовщені; домішка кам’яної і крем’яної жорстви. H – 12,5 см; R1 – 20,8 см; R2 – 18 см; R3 – 20 см; R4 – R4 – 8,4 см

Курган V/1937 (план відсутній) знаходився на подвір’ї двору Войцєха Коморніцкого. Мав овальну форму, розмірами 12 × 10 м. Курган досліджували методом «по колу» діаметром 9 м зі стінкою, до глибини 1,7 м. Товщина шару гумусу 0,65 м, a потужність насипу – 1,5 м. У кургані виявлено «нехарактерні крем’яні відщепи і дрібні вуглини» (Śmiszko 1937, 21). Проблематичною є класифікація цього насипу як кургану комарівської культури.

Курган VI/1937 (риc. 6.214) був одним з курганів, які тягнулися лінією вздовж хребта узгір’я; розташований в лісі біля лісової дороги, яка вела від костелу в Буківні до двору Войцєха Коморніцкого. Рахуючи від перехрестя з дорогою Буківна – Милування, він був четвертим в ряду насипів³¹. Добре збережений курган мав висоту 1,5 м і діаметр 11,5 м. Розкопано його методом «по колу», залишаючи по центру циліндричний останець.

Розташування шарів по центру кургану виглядало наступним чином: до глибини 0,5 м залягав сучасний гумус, насип кургану мав товщину 0,65 м. Під насипом знаходився первинний гумус потужністю 0,25 м, a під ним – чорний «блискучий» материк³² (чорнозем?; Śmiszko 1937: 23n.).

риc. 6.214: Оцифрований план кургану VI/1937 (дослідження М. Смішка та І. Сівкувни)

На глибині 0,9–1,0 м від вершини насипу, в різних секторах задокументовано шість частково знищених під вагою ґрунту посудин. На глибині 0,9 м виявлено частково розчавлену тюльпаноподібну посудину (риc. 6.214, пункт «a»; риc. 6.215). На цьому ж рівні зафіксовано більшу посудину схожої морфології, від якої збереглася лише нижня частина (пункт «b»). У пункті «c» виявлено рештки малої посудини S-подібної форми, слабо випаленої і розчавленої під вагою насипу. У точці «d», на глибині 1 м задокументовано малу посудину з ручками і рядом наліплень на тулубі (риc. 6.216), Натомість у пункті «e» на цій же глибині, зафіксовано дві тюльпаноподібні посудини, які лежали поруч (риc. 6.217). Вони мали знищені вінцеві частини і збережені придонні. Довкола депозитів не зафіксовано слідів вугілля («чистий насип»).

риc. 6.215: Кубок типу P22, неорнаментований. Вінця зрізані рівно, дно не виділене; домішка кам’яної і крем’яної жорстви. H – 18 см; R1 – 17,8 см; R2 – 16,4 см; R3 – 17,4 см; R4 – 9,1 см

риc. 6.216: Кубок типу K22, орнаментований довкола на шийці двома жолобками, на тулубі – трьома округлими наліпками, обведеними жолобками. Вінця зрізані рівно, дно слабо виділене; домішка кам’яної і крем’яної жорстви. H – 14,6 см; R1 – 18,9 см; R2 – 16,9 см; R3 – 21,4 см; R4 – 8,4 см

риc. 6.217: Горщик типу G111, орнаментований довкола тулуба наліпними виступами. Вінця зрізані рівно, на поверхні посудини розміщена ручка, з якої звисають наліплені вуса. Ручка горизонтально пробита, дно не збережене. H – 17> см; R1 – 19,6 см; R2 – 18,3 см; R3 – 20,5 см

Курган VII/1937 (риc. 6.218) знаходився на полі під лісом, біля господарства Бриндаля з Байок, на віддалі бл. 200 м на північний захід від костелу. Був розташований на схилі хребта узгір’я, на якому були зафіксовані також інші насипи (крім двох, досліджених Я. Бриком, ще три нерозкопані).

Стратиграфія насипу була схожа до попередніх курганів. Висота становила бл. 0,6 м. Курган досліджено методом «кола» діаметром 11 м, залишаючи посередині останець діаметром 1 м. Насип розкопано до материка (лесу) – до глибини 1,25 м від вершини насипу. Зафіксовано незначну кількість крем’яних відщепів i уламків кераміки. На північно-західному краю кургану на глибині 0,30 м (в насипі) зафіксовано чітко виражене овальне вогнище площею бл. 2 м². Друге вогнище, схожих розмірів, виявлено біля північно-східної межі насипу на глибині 0,85 м (Śmiszko 1937: 24).

риc. 6.218: Оцифрований план кургану VII/1937 (дослідження M. Смішка та I. Сівкувни)

6.9 Геофізичні дослідження в Милуванні (Буківна-Милування)

У період від 12 до 18 березня 2016 р. група археологів з Інституту Праісторії УАМ в Познані проводила неінвазійні геофізичні дослідження з використанням магнітометра на курганному могильнику біля села Милування. Охоплені дослідженнями кургани розміщені на значній території, де утворюють лінійні скупчення. Територія, зайнята цими групами курганів, характеризується різними способами використання. Одні могили знаходяться в лісі, який вкриває більшу частину поверхні пам’ятки, інші локалізовані на нещодавно викорчуваних ділянках. Вийняток становлять два кургани, розташовані на ріллі в адміністративних межах села Милування.

Дослідження проведені в межах 35 ґрідів розміром 20 × 20 м кожен, поділених на кілька окремих вимірювальних ділянок. Разом вони вкривали поверхню площею 1,4 га. Сусідні ґріди утворювали сітки, які вкривали окремі кургани або їх скупчення. Ареал досліджень складався з трьох наступних вимірювальних ділянок:

E1. Лісиста ділянка (І група курганів) – 19 ґрідів загальною площею 0,76 га (риc. 6.219); E2. Викорчувана ділянка (ІІІ група курганів) – була поділена на дві вимірювальні поверхні (риc. 6.219): а – південна частина – 10 ґрідів загальною площею 0,4 га; б – північна частина – 5 ґрідів загальною площею 0,2 га. E3. Рілля – 1 ґрід площею 0,04 га.

Дослідження проведено з точністю до 0,01 nT, показники знімалися кожні 0,25 м вздовж трансектів, віддалених між собою на 1 м. Загалом було проведено 56 000 вимірів, за вийнятком тих фрагментів, які знаходилися в межах ґрідів, недоступних через перешкоди, напр., дерева.

риc. 6.219: (ліворуч). I курганна група в Милуванні (основна група). Вимірювальна ділянка на фоні ситуаційно-орографічного плану. (праворуч). III курганна група в Милуванні. Північна і південна вимірювальні поверхні на фоні ситуаційно-орографічного плану

Лісиста ділянка

Дослідження розпочалися вимірюванням курганів, розташованих всередині лісу, на півночі якого знаходиться село Милування, а на сході – село Рошнів. Ця частина пам’ятки була досліджена магнітометричним способом з огляду на наявність численних насипів, які потенційно є праісторичними курганами, виявленими в ході попередніх польових розвідок. Закладена сітка ґрідів охопила найбільшу концентрацію могил а їх оточення, які належали до виділеної І групи. Охоплені цією вимірювальною поверхнею насипи переважно розташовані у двох рядах, які простягаються вздовж осі південний схід – північний захід.

У цьому місці територія досліджень поросла густим листяним лісом, який часто перешкоджав проведенню вимірювальних робіт. Особливо істотні перешкоди становили молоді дерева, які росли на кількох насипах. Вони сповільнювали рух оператора магнітометра або змушували пропускати вимірювання у певних місцях.

Попередні розвідкові спостереження на місцевості дозволили виявити відмінності у розмірах могил, стані збереження, формах, які в нагадували у плані овал. Більшість насипів мала вкопи, залишені після аматорських розкопок, проведених в останніх декадах. Про це свідчать предмети, залишені там так званими шукачами скарбів (сміття – банки, пляшки та ін.). У кількох випадках насипи були пошкоджені лісовими дорогами, які пролягали поруч й причинилися до деградації могил. Одна з цих доріг використовується до сьогодні, що пояснює наявність великої кількості розкиданих на узбіччі відходів. Інші зафіксовані сліди людської діяльності – це сліди вогню, який використовувався для випалювання рослинності та залишки вогнищ, розпалюваних найімовірніше лісорубами.

Отримані в результаті досліджень дані вказують на складний характер намагніченості у цьому місці та складну просторову структуру й інтенсивність аномалій (риc. 6.220). Схожість результатів з тими, які були отримані під час проведення магнітометричних вимірювань на інших курганах, передбачених проектом, дозволяє визнати насипи, зафіксовані в межах лісистої частини пам’ятки Милування, поховальними об’єктами. Базуючись на гіпсометричній моделі рельєфу, створеній для цього могильника, загалом можна ідентифікувати десять курганів (риc. 6.219). Показники, зафіксовані у кількох місцях, сягають верхнього і нижнього вимірювальних порогів використовуваного магнітометра (відповідно -3000 i 3000 nT). Це помітно у вигляді аномалій з виразною дипольною структурою, з диполями інколи орієнтованими анормально, які найімовірніше випромінюються об’єктами з високим вмістом оксидів заліза й підданих термонамагніченості. Джерела цього типу намагніченості у більшості випадків можна вважати новітніми або навіть сучасними, напр., металеві відходи або інше сміття, залишене людьми, які відвідують або працюють в лісі. Деталий опис результатів досліджень поданий нижче.

риc. 6.220: (ліворуч) Магнітометричне зображення І курганної групи (№№ 263, 275–277, 279, 259, 258, 260, 261, 262) з могильника в Милуванні (магнітометр Bartington Fluxgate Grad 601-1; вимірювальний полігон 20,0 × 20,0 м; щільність вимірювань на віддаль між трансектами: 0,25 × 1,0 м, інтерпольована до 0,25 × 0,5 м; фактичні показники магнітної індукції у сірій шкалі звужені до діапазону -5 / +5 nT). (праворуч) Зображення результатів магнітометричних досліджень І курганної групи (№№ 263, 275–277, 279, 259, 258, 260, 261, 262) на пам’ятці в Милуванні з зазначеними аномаліями, описаними в тексті.

Курган, розташований найдалі на південний схід зі всієї І групи (№ 258), на підсумковому зображенні знаходиться у південно-східному куті вимірювальної ділянки (риc. 6.220). Його можна виділити на підставі смуги з підвищеною відносно оточення намагніченістю, яка має форму повернутої на бік цифри «8» i місцями оточена смугою від’ємних показників градієнта. Хоча на гіпсометричному плані цій аномалії не відповідає аналогічна форма рельєфу, але все ж можна побачити підняття, яке перекривається з додатною аномалією, яка продовжується у східному напрямку за межі вимірювальної ділянки. Приблизно на 115 м по осі захід – схід вимірювальної сітки зафіксовано виразне звуження додатної аномалії, виділене двома дугоподібними від’ємними максимумами, розташованими з її північного і південного боків. Отже, можливий поділ кургану на дві частини: західну і східну.

Західна частина (повністю охоплена на підсумковому зображенні) виділена аномалією приблизно круглої форми діаметром 10–12 м. Східна частина об’єкту (виходить за межі вимірювальної ділянки) має схожу форму, але більші розміри – діаметр до 18 м. Перша з них відтак оточена дугою з від’ємним рівнем намагніченості, з показниками бл. -3 – -4 nT з південного, -2 nT із західного, -5 nT з північного боку. Цю перснеподібну за формою аномалію можна прослідкувати у східному напрямку, де вона замикає решту додатної смуги. Тому можна визнати її найбільш периферійною секцією насипу могили, утвореною з ґрунту з низьким вмістом феромагнітних мінералів.

Згадана раніше внутрішня зона складається з матеріалу з підвищеною намагніченістю з показниками градієнта бл. 1–2 nT, які незначно перевищують рівень намагніченості оточення могили. Крім цього, у її центральній частині помітні кілька сильних дипольних сигналів з різною орієнтацією та просторовим розташуванням диполів. Ці аномалії найімовірніше випромінюються багатими на феромагнітні мінерали об’єктами сучасного походження.

Східна частина кургану має схожу просторову структуру намагніченості, яка складається з магнітно додатної круглої внутрішньої частини, оточеної дугою від’ємних показників. Можна також побачити дугоподібну аномалію довжиною 5 м, яка оточує розлогий додатний максимум (3–4 nT) з прилеглим з півночі від’ємним максимумом. Її поширення співпадає з контурами могили, тобто, вона потенційно відображає первинні межі кургану. Крім цього, в межах внутрішньої частини насипу зафіксовано об’єкт, утворений з матеріалу з підвищеною магнітною здатністю, також дугоподібної форми. Але на цей раз він не перекривається з контурами насипу. Незважаючи на це, цей сигнал може означати певний внутрішній елемент кургану, закладений перед насипанням решти могили.

Наступний курган (№ 259) знаходиться на північний захід від описаного вище (риc. 6.220). Він має добре виражену, але також складну структуру намагніченості, яка складалася з багатьох аномалій. Смуга від’ємних показників (-3 – -4 nT), яка визначає просторові межі насипу, має майже прямокутну форму, досягає 20 м в діаметрі. Окреслена таким чином внутрішня частина охоплює сім аномалій, розміщених вздовж межі насипу і потенційно відображаючих елементи конструкції кургану. Всі вони відзначаються рівнем намагнічення бл. 3 nT, a нормальна орієнтація диполів передбачає індукційну намагніченість. Однак, на сьогодні важко пояснити джерела цих сигналів. Майже в центрі кургану зареєстровано одиночну аномалію з високою намагніченістю, складену з анормально розміщених диполів, які досягають порогових показників градієнта. Цьому сигналові можна приписати залишковий (термореманентний) тип намагніченості, але його джерело має сучасне походження, а не одночасове з моментом спорудження кургану.

Третя могила (№ 260), помітна у нижній частині зображення, була виявлена в межах двох сусідніх ґрідів (риc. 6.220). Просторова структура намагніченості у цьому місці схожа на зафіксовану для кургану № 258, при цьому, аномалії, які визначають насип могили, видовжені по осі північ – південь. Аналогічно як у наведеному вище випадку, магнітометричні вимірювання виявили розлогу «вісімкоподібну» зону, яка характеризується значними і частими змінами градієнта порівняно з контекстом. На гіпсометричному плані форма кургану також здається витягнутою на південь (риc. 6.219). На магнітометричне зображення могили накладаються від’ємні показники, які досягають максимумів вздовж краю насипу, утворюючи типовий для курганів контур, а центр займають численні додатні максимуми. Крім цього, у центральній частині насипу, вздовж від’ємної дуги, можна помітити смугу додатних показників, яка відповідає формі згаданої вже цифри «8». Ця смуга найвиразніша у північній секції кургану, а у його південній частині стає менш помітною. Обидві описувані лінійні аномалії можуть належати до одного об’єкту, який визначає просторову межу кургану. На основі звуження обох сигналів на рівні 40 м лінії північ – південь вимірювальної сітки, могилу можна поділити на дві частини: північну і південну.

Південний сектор має приблизно круглу форму і діаметр бл. 9 м. У його центрі зафіксовано одиночну незначну аномалію, створену індукційною намагніченістю, з чітким додатним максимумом 4–5 nT. Крім нього там також є два інші сигнали, локалізовані біля південної межі кургану, хоча вони відображають сильну залишкову намагніченість з анормально орієнтованими диполями. Більш логічно приписати їх сучасним металевим предметам, ніж структурним елементам могили, так як у випадку описаного вище кургану. Всі ці аномалії розташовані всередині ділянки зі зниженим стосовно оточення рівнем намагніченості. Максимальні показники сконцентровані вздовж меж насипу, де приймають форму кола. З його східного і західного боків сконцентровані наступні додатні показники, які можуть випромінюватися оточуючим рівчаком або іншим об’єктом, який характеризується підвищеною намагніченістю.

Південний сектор має приблизно круглу форму і діаметр бл. 9 м. У його центрі зафіксовано одиночну незначну аномалію, створену індукційною намагніченістю, з чітким додатним максимумом 4–5 nT. Крім нього там також є два інші сигнали, локалізовані біля південної межі кургану, хоча вони відображають сильну залишкову намагніченість з анормально орієнтованими диполями. Більш логічно приписати їх сучасним металевим предметам, ніж структурним елементам могили, так як у випадку описаного вище кургану. Всі ці аномалії розташовані всередині ділянки зі зниженим стосовно оточення рівнем намагніченості. Максимальні показники сконцентровані вздовж меж насипу, де приймають форму кола. З його східного і західного боків сконцентровані наступні додатні показники, які можуть випромінюватися оточуючим рівчаком або іншим об’єктом, який характеризується підвищеною намагніченістю.

Четвертий курган (№ 262), розташований далі на північний захід, оточений з півдня, південного заходу, заходу і північного заходу сильними сигналами, які складаються з чітких від’ємних максимумів, поруч з якими іноді присутні додатні максимуми, розміщені з різних боків (риc. 6.220). Сила намагніченості та орієнтація диполів у цих місцях вказує на залишкову намагніченість, яка рідко випромінюється внутрішніми елементами курганів. Але оскільки на цей раз положення цих сигналів відповідає контурам кургану (риc. 6.219), то вони також можуть вказувати на праісторичні структури. Ці аномалії виникають найімовірніше через акумулювання матеріалів, багатих на сполуки заліза, підданих термонамагніченості (напр., каміння з великим вмістом феромагнітних мінералів, викладені у формі персня, який оточує центр могили). Зі сходу і північного сходу центральна частина насипу оточена менш вораженою смугою від’ємних показників, з внутрішнього боку якої простягається паралельна смуга додатних показників.

У південній частині насипу помітні сильно поляризовані аномалії, які визначають межу кургану. Одна з аномалій видовжена по осі захід – схід і має чіткі максимуми, розташовані з північного боку від від’ємного. Схожі сигнали з меншими додатними максимумами, які були зафіксовані вздовж північної межі кургану потенційно виникають з його внутрішньої будови. А південні аномалії просторово пов’язані із грабіжницькими вкопами, які порушили стратиграфію могили.

Центральна частина кургану виділяється завдяки аномалії неправильної форми, яка складається з розлогого додатного максимуму, з півночі оточеного ледь помітним від’ємним максимумом. Уся аномалія ймовірно з’єднується з південно-західною ділянкою краю насипу, що видно на основі спостереження анормально поляризованого сигналу. Він також оточує незначний від’ємний максимум намагнічення, який є результатом чергового грабіжницького вкопу.

П’ята могила (№ 263), розташована на одній лінії зі згаданими вище курганами, найдалі виступає на північний захід. На незначній віддалі від неї проходить лісова дорога, яка проявляється у вигляді сильних дипольних аномалій, розташованих по осі південний захід – північний схід. Ці аномалії, зареєстровані з північного і північно-західного боку насипу та в межах самої могили, найімовірніше випромінюються металевими предметами та цеглою – відходами, залишеними людьми на дорозі. Сама дорога не надто чітко відрізняється від оточення на отриманому зображенні, однак насправді вплинула на стан збереження кургану, спричинивши певне руйнування насипу. Вона пролягає у північно-західному напрямку і проходить через насип іншої могили (№ 261).

Могила № 263 була зафіксована завдяки виразному колу від’ємних показників, особливо чіткому у північній і південній частині (бл. -4 – -5 nT). Вона проглядається також в інших частинах, але рівень намагніченості в них помітно нижчий. Найімовірніше вона випромінюється круглою структурою, діаметром бл. 14 м, яка характеризується зниженим рівнем намагніченості і оточує внутрішню частину могили.

Описувана від’ємна аномалія замикає ділянку з неоднорідною намагніченістю з двома виразними додатними максимумами (бл. 5 nT) та пов’язаними із ними від’ємними максимумами (від -2 дo -5 nT), які разом утворюють виразні аномалії. Перша з них має «S»-подібну форму i вказує на грабіжницький вкоп. А друга, розташована південніше, не відповідає жодним слідам руйнувань, тому її можна потрактувати як ознаку внутрішньої будови кургану. Слабші аномалії з нормальною орієнтацією диполів зафіксовані у західній і південній частинах. Вони мають індукційний характер намагніченості, який виникає через накопичення матеріалу з підвищеною магнітною здатністю відносно ґрунту з інших частин насипу. Всі ці сигнали локалізовані близько один до одного, завдяки чому можна стверджувати, що вони представляють поховальну структуру і сусідні з нею елементи.

Шостий курган (№ 261) розташований на північний схід від описаної вище могили (риc. 6.220). Магнітометричні дослідження охопили більшу частину насипу, за вийнятком найбільш східного його краю. Незважаючи на незначну висоту, курган добре помітний на отриманому зображенні, де помітно контрастує з магнітним полем оточення. З півночі і заходу він визначається вузькою смугою від’ємних показників (які досягають бл. -2 nT), яка має нечіткі контури, не нагадує круглої або овальної форми кургану. Ця характеристика може бути пов’язана з наявністю лісової дороги, яка проходить через північну і північно-західну частини насипу, мабуть порушуючи первинну просторову структуру намагніченості. Її довготривале використання могло призвести до знівелювання і спотворення насипу, що частково відображає орографічний план (риc. 6.219). Як вже згадувалося раніше, вздовж дороги (помітної в межах цього кургану як вузька низьконамагнічена аномалія, яка простягається з південного заходу на північний схід) зафіксовані численні відходи, які випромінюють сильні дипольні сигнали, помітні також на вершині могили.

У центрі кургану, дещо на південний схід від лісової дороги, зафіксовано розлогу овальну аномалію, видовжену по осі захід – схід, діаметром бл. 8 м. Виразні додатні максимуми оточені півколом від’ємних показників, виявляючи таким чином нормальну поляризацію, яка опосередковано вказує на індукційну намагніченість. Величини обох максимумів лише у кількох місцях сягають порогових показників градієнта; переважно вони коливаються в межах -3 – 3 nT. Відсутність слідів руйнувань насипу дозволяє інтерпретувати цю аномалію як залишки внутрішньої структури кургану. Крім цього, у південній частині можна помітити кілька додатних показників, які потенційно пов’язані з тим самим елементом внутрішньої конструкції могили. Довга смуга від’ємних показників, яка простягається по осі північ – південь, є наслідком відсутності (пропусків) вимірювань з огляду на наявність дерев та глибокий вкоп, які унеможливили проходження всього трансекту.

Близько 10 м на захід і південний захід від центру кургану виявлено смугу у формі півмісяця з підвищеним рівнем намагніченості (бл. 2 nT). Цей «півмісяць» імовірно оточує насип кургану № 261, хоча він також перекривається з північно-східним сектором могили № 263. Тому важко вирішити – до якого зі згаданих об’єктів належить цей сигнал. Найімовірніше, це ефект індукційної намагніченості, спричиненої акумуляцією матеріалу з підвищеною магнітною здатністю, а його правильна форма вказує на антопогенний характер. Однак, функціональна інтерпретація цього об’єкту (напр., оточуючий рівчак, відомий з інших пам’яток) є сумнівною через відсутність відповідного зниження території на ситуаційно-орографічному плані (риc. 6.219). Ізолінії також не перекриваються з перебігом описуваної структури. Перевірка цієї гіпотези повинна відбуватися з використанням інших дослідницьких методик.

За 10 м на північний захід від попереднього кургану, локалізовані дві наступні могили. Курган розташований південніше (№ 277) оточений довкола вузькою смугою від’ємних показників (бл. -2 – -3 nT), змазаною з заходу. За цією смугою починається ділянка з неоднорідним рівнем намагніченості, ідентифікована як насип кургану. Східна частина межі могили не була зображена, оскільки не потрапила в межі вимірювальної ділянки.

У північній частині кургану зафіксована аномалія приблизно квадратної форми, складена від’ємними показниками, які сягають бл. -4 nT. Вона розташована в межах додатно намагніченої ділянки, що спричиняє істотний контраст між ними. Від’ємний максимум найімовірніше виникає через тут наявність грабіжницького вкопу. Додатні максимуми, які перекриваються з перебігом контурів кургану, репрезентують його незруйновану частину. Протяжність від’ємних показників, яка з’являється поруч з аномалією, пов’язаною з вкопом, є наслідком відсутності (пропусків) вимірювань з метою оминання дерев, які ростуть на поверхні насипу.

Більш виразні сигнали зафіксовані дещо на південь від вище описаних аномалій, де вони перекриваються з кульмінацією насипу. Найчіткішим серед них є трикутний додатний максимум намагніченості, який сягає 5 nT. Товаришує йому незначний від’ємний максимум, розташований з південно-східного боку. Вздовж південної межі кургану розкидані точкові додатні аномалії, які простягаються паралельно до від’ємної аномалії, оточуючої курган. Буде правильним трактувати їх як наслідок акумулювання матеріалу з підвищеною магнітною здатністю у вищих частинах насипу, що потенційно може вказувати на внутрішні структури, пов’язані з похованням.

Могила, розташована з північно-східного боку від попередньої (№ 276), добре читається у вигляді персня від’ємних показників, який оточує внутрішню ділянку насипу, всередині якої зафіксовано розлогий додатний максимум намагніченості (риc. 6.220). Перша зі згаданих аномалій дозволяє відносно детально окреслити просторові межі кургану, оскільки перекривається з ізогіпсами на орографічному плані (риc. 6.219). З її внутрішнього боку простягається схожа за формою смуга додатних показників. Обидва ці сигнали можна інтерпретувати як залишки структури, складеної з матеріалу з підвищеною намагніченістю, свідомо закумульованого у вигляді перстня (рівчака), який оточує могилу. Всередині ділянки, яку замикає згадана аномалія, зареєстровані дугоподібні смуги додатних показників, які поділяють насип на більш периферійні сектори з одного боку і центральну частину з іншого (біля вершини насипу). Ймовірно, це результат спеціально збудованої конструкції, але потрібно брати до уваги її ймовірне постдепозиційне походження (яке виникає напр., з сучасного рослинного покриву або активності тварин).

Цікавішою є виділена раніше аномалія у формі неправильного овалу, яка складається з розлогого додатного максимуму (реальні показники намагніченості у цьому місці сягали 20 nT) та набагато меншого від’ємного нормально поляризованого максимуму, прилягаючого з північного боку до першого. Все разом має діаметр бл. 7 м і є найбільшим сигналом цього типу в межах всього могильника. Буде правильним розглядати його як залишки елементу внутрішньої конструкції кургану, напр., спаленої структури, яка накривала поховання.

Біля північно-західної межі досліджуваної території виявлено наступний курган (№ 279), на цей раз з менш чіткими контурами. Він виділяється на магнітному полі контексту як скупчення розсіяних від’ємних і додатних максимумів, які разом не утворюють правильної форми (риc. 6.220).

Контур від’ємної аномалії, яка в попередніх випадках допомогла визначити просторові межі насипів, у цьому місці не простежується (за винятком північного і південного відрізків). Хоча показники намагніченості тут наближені до 0 nT, їх розташування не завжди відповідає перебігу ізогіпс на орографічному плані (риc. 6.219). Переважно, це від’ємні максимуми, які разом не утворюють смуги, яка б пролягала вздовж межі кургану. Схожі сигнали можна спостерігати в інших частинах могили, але там вони менш виражені.

Найбільша концентрація додатних показників помітна у південній частині насипу. Поруч з нею знаходяться від’ємні максимуми; але вони не відображають структур правильних форм і рідко перевищують показник 3 nT. Отже, можна сказати, що вони випромінюються нашаруваннями матеріалу з підвищеною магнітною здатністю, перемішаного зі слабонамагніченим ґрунтом, який становить більшу частину насипу. Варто звернути увагу на «S»-подібну аномалію в центрі та овальний сигнал у західній частині, які випромінюють високі показники градієнта (бл. 4 nT). Вони можуть відображати внутрішні об’єкти, пов’язані з конструкцією кургану, але їх нечіткі обриси не дозволяють інтерпретувати їх детальніше. З іншого боку, згадані аномалії можуть бути також результатом впливу постдепозиційних факторів, aбо виникати з наявності рослинності на насипі чи активності тварин.

В межах кургану виявлені ще три анормально поляризовані аномалії, перша з яких локалізована у західній частині, а дві інші – у південній. Вони мають інтенсивніші магнітні сигнали, ніж інші довкола, але орієнтація диполів вказує на ефект залишкової намагніченості. Хоча їх джерела можуть бути пов’язані з оригінальними елементами конструкції кургану, все ж не потрібно виключати їх більш сучасне походження.

Останній досліджений курган (№ 275) з І групи локалізований у північно-східному куті вимірювальної ділянки. Аналогічно з попередньо описаним курганом, ця могила також немає виразно зазначеної від’ємної аномалії, яка б визначала її контур. Так само аномалії випромінювані там, де орографічний план вказує на підняття (насип кургану), не утворюють правильної форми. Також через обмеження вимірювальної ділянки не вдалося повністю охопити могилу на отриманому магнітометричному зображенні.

В межах насипу, помітного як скупчення від’ємних максимумів, оточених менш виразними додатними показниками, зафіксовано чотири дипольні аномалії різної орієнтації. Вони розташовані в ряд вздовж осі південь – північ. Реальні показники намагніченості окремих з них сягають -20 – 28 nT, вказуючи тим самим на залишкову намагніченість. У зв’язку з цим, їх можна трактувати як відображення сучасних металевих предметів.

Наступна аномалія, на яку потрібно звернути увагу, локалізована в центрі насипу біля вершини. Це – п’ять розташованих безпосередньо поруч один біля одного незначних додатних максимумів (бл. 3–4 nT), які разом утворюють частково прямокутну форму. Серед усіх сигналів, зареєстрованих в межах описуваної могили, саме ці найімовірніше представляють об’єкт внутрішньої конструкції, потенційно пов’язаний з похованням.

Викорчувана ділянка

Друга вимірювальна ділянка була розміщена на недавно викорчуваній частині пам’ятки біля села Милування. Від попереднього скупчення курганів її відділяє кілька сотень метрів. Ця ділянка охоплює ІІІ курганну групу в межах могильника. Завдяки вирубуванню дерев дослідження були проведені ефективніше і швидше. Деякі перешкоди тут створювали ями від вивернутих з кореневищем дерев та западини на місцевості. Утруднювали доступ операторові магнітометра самі насипи більших курганів зі стрімкими схилами.

Іншими факторами, які вплинули на результати вимірювань, були металеві предмети, які часто траплялися на ділянці, зокрема, знаряддя або сміття, залишене лісорубами чи фрагменти машин, які працювали при викорчовуванні дерев. Всі вони випромінюють сигнали залишкової намагніченості, які легко фіксуються магнітометром. Вони задокументовані на отриманому магнітометричному зображенні, часом створюючи серйозні збурення магнітного поля. А у зв’язку з інтенсивністю та просторовими масштабами ці аномалії утруднюють ідентифікацію праісторичних реліктів, пов’язаних з могильником, які мають слабшу намагніченість. Щоб хоча б частково уникнути цих проблем, археологи старалися очистити поверхні ґрідів від усіх видимих металевих предметів.

Інші сліди людської активності, які походять з останнього часу, це сліди вогнищ. Хімічні реакції, що відбуваються в процесі спалення, призводять до збільшення магнітної здатності ґрунту, який знаходиться поруч з вогнем. Залишки цього типу можуть емітувати аномалії, які не відрізняються від випромінюваних праісторичними джерелами. Через південну частину досліджуваного ареалу проходить лісова дорога (простягається майже через усі ґріди з півдня на північ), якою користуються вантажівки для вивезення деревини.

Як вже згадувалося вище, викорчувана ділянка охоплює два скупчення курганів, дві незалежні групи насипів: (a) південну i (б) північну.

У випадку перших досліджених ґрідів з південної частини, які видно у південно-західному куті отриманого зображення (риc. 6.221), значне нагромадження зрізаної деревини не дозволило розпочати вимірювання від перших трансектів. Тому було вирішено пропустити перші дев’ять вимірювальних профілів, починаючи з західного боку. З тих самих причин було пропущено три останні траксекти в ґріді, розташованому у південно-східному куті зображення (риc. 6.221).

риc. 6.221: (ліворуч). Зображення результатів магнітометричних досліджень південної частини ІІІ курганної групи (№№ 296–299) на пам’ятці Милування (магнітометр Bartington Fluxgate Grad 601-1; вимірювальний полігон 20,0 × 20,0 м; щільність вимірювань на віддаль між трансектами: 0,25 × 1,0 м, інтерпольована до 0,25 × 0,5 м; фактичні показники магнітної індукції у сірій шкалі звужені до діапазону -5 / +5 nT). Зображення результатів магнітометричних досліджень південної частини ІІІ курганної групи (№№ 296–299) на пам’ятці в Милуванні з зазначеними аномаліями, описаними в тексті.

a. Південна частина

До складу південної частини ІІІ курганної групи належать три помітні на місцевості насипи, розташовані в ряд вздовж осі південний захід – північний схід (риc. 6.221). Всі ці кургани показали виразні магнітні структури, які виділяються на фоні магнітного поля їх оточення. Останнє характеризується низьким ступенем намагніченості з показниками в межах -1–1 nT. З огляду на ці особливості всі кургани легко виділити на отриманому зображенні (риc. 6.221).

Починаючи опис отриманого зображення з його південної частини, варто звернути увагу на розлоге скупчення аномалій, які простягаються з заходу на схід і відповідають на місцевості насипові кургану № 299 (риc. 6.221; риc. 6.219). Просторові межі насипу можна визначити на підставі овальної в плані смуги від’ємних показників, найкраще вираженої у південній і північній частині. Перебіг цієї аномалії паралельний до ізогіпс, але її найбільш західний відрізок не вдалося задокументувати через описані вище пропуски окремих вимірювальних профілів. Можна припустити, що насип має бл. 30 м в діаметрі по осі захід – схід і 20 м по осі північ – південь. Ці надзвичайно великі розміри схиляють до роздумів про характер кургану. Чи це окремий об’єкт спеціально збудований у такій формі, чи насип фактично прикриває дві незалежні могили, які знаходяться безпосередньо одна біля одної, але внаслідок постдепозиційних факторів стали невиразними? Ця проблема вже з’являлася в контексті двох досліджуваних могильників – в Буківні і Підгородді, де схожі структури отримали робочу назву «подвійні кургани». Відсутність двох протилежних вершин робить могилу № 299 більш схожою на курган № 122 з пам’ятки в Підгородді. Однак, у світлі щораз частішої появи поховальних об’єктів цього типу, може правильнішою є перша з пропонованих гіпотез.

Щоб перевірити припущення стосовно походження цього об’єкту, недостатньо заглянути у внутрішню будову насипу виключно за допомогою магнітометричних досліджень. Внутрішня частина, яка виділяється описаною вище «перстнеподібною» аномалією, заповнена точковими сигналами, які контрастують з магнітним полем оточення. Важко не помітити, що додатні показники концентруються переважно у західній частині – це може свідчити про існування двох різних поховальних об’єктів. Крім цього, це скупчення сигналів перекривається з максимальним підняттям насипу. Крім цих локальних максимумів немає інших виразних аномалій, які можна було б інтерпретувати як межу або структуру, яка ділить насип на дві частини. Пояснення цього факту можливе лише після накопичення більшої кількості даних про стратиграфію і внутрішню будову кургану.

Більш детальний аналіз аномалії у західній частині могили дозволяє виділити потенційний об’єкт чи залишки елементів конструкції, які належали до первинної внутрішньої структури кургану. Додатні максимуми у цій частині зображення мають дугоподібну або овальну форму і сягають показників бл. 5 nT. До них прилягають ледь помітні від’ємні максимуми, які з’являються на північ від перших. Сформовані аномалії не утворюють жодної однорідної структури, але поширені довкола інтенсивного від’ємного максимуму, розташованого біля найвищої точки насипу. Правильна інтерпретація результатів утруднюється частими сильними дипольними сигналами, які особливо проявляються вздовж південної межі кургану. Анормальна поляризація найімовірніше вказує на сучасне походження їх джерел (металеві предмети).

Східніше від описаного скупчення аномалій наявні інші показники підвищеної намагніченості об’єктів, похованих під поверхнею ґрунту. Можна виділити дві «зигзагоподібні» смуги додатних показників, які перетинаються між собою і мають показники намагніченості 3–4 nT. Їх продовження помітні у північній і східній частинах кургану. Причому східне продовження закінчується розлогим додатним максимумом овальної форми. Відсутність інтенсивного від’ємного максимуму дозволяє трактувати цей сигнал як ефект індукційної намагніченості, який випромінюється нашаруваннями матеріалу з підвищеною магнітною здатністю, потенційно пов’язаного з внутрішньою структурою могили. З іншого боку виглядає, що об’єкт великих розмірів у східній частині досить віддалений від вершини кургану, тобто він може репрезентувати другорядне поховання (що особливо ймовірно, якщо східний сектор насипу насправді є окремим курганом) або залишки ще чогось іншого.

Вздовж північної межі насипу локалізовано дві сильні поляризовані аномалії з нормальною орієнтацією диполів, які сягають максимальних показників градієнта, але мають іншу форму у плані. Обидві, найімовірніше виникають з термонамагніченості, хоча важко визначити їх джерела. З одного боку вони розташовані в межах кургану. З іншого – їх інтенсивно дипольні структури та показники намагніченості мають небагато аналогій серед археологічних об’єктів, виявлених всередині могил. Їх правильна інтерпретація вимагає використання інших дослідницьких методик. Потрібно також враховувати інформацію про вогнища та розкидані або закопані на досліджуваній ділянці відходи (сміття).

На північ від описаного вище насипу локалізовано схожий але досить порушений постдепозитними факторами об’єкт. Ці фактори найімовірніше призвели до порушення його первинної форми. На отриманому магнітометричному зображенні помітні два розташовані поруч одне від одного скупчення аномалій, які виділяються додатними показниками і відділені між собою однорідною смугою значно нижчих показників градієнта – бл. -2 nT(риc. 6.221). На місцевості ділянки, яким відповідають ці аномалії, мають форму одиночного підняття, видовженого по осі захід – схід, впоперек перерізаного ґрунтовою дорогою, яка використовується для транспортування зрізаної деревини. Аналіз гіпсометричної моделі, створеної для цієї частини пам’ятки, дає детальніший огляд перевищення рельєфу між курганами і їх оточенням (риc. 6.219). Можна зауважити дві сусідні між собою вершини, які перекриваються зі скупченнями додатних максимумів, сполучені нижчими ділянками насипу. Знову стоїмо перед запитанням: чи розглядати цю форму рельєфу як «подвійний курган», який більше нагадує випадок з могильника в Буківні, чи це насправді дві насипані поруч але цілком окремі могили?

Хоча гіпсометрична модель рельєфу є досить корисною під час спроб виділити два описувані ймовірні кургани, потрібно розуміти, що згадана дорога могла значно змінити первинний стан насипу, впливаючи тим самим на наш спосіб його сприйняття. Якщо припустити, що маємо справу з одиночним об’єктом, наближеним до могили з південної частини досліджуваної території, то можна прийняти концепцію, що довготривале використання дороги призвело до знівелювання центральної частини насипу, створюючи враження про існування двох окремих підвищень. Також, об’єкти які колись існували у цьому місці і випромінювали аномалії, могли бути зруйновані, втративши при цьому магнітні властивості. З іншого боку, якщо це насправді дві незалежні могили (позначені на орографічному плані номерами 297 – західна i 298 – східна), то у цьому випадку дорога має лише другорядне значення для обговорення цього питання.

Переходячи до опису аномалії магнітного поля можна зауважити три невиразні додатні сигнали з показниками 3–5 nT, розташовані у західній частині насипу. Вони оточені ділянкою з нижчою намагніченістю, показники якої коливаються в межах -1–2 nT. Остання у свою чергу оточує ряд від’ємних показників, найменш виразний з північно-західного боку насипу, який проходить паралельно до ізогіпс (риc. 6.219). Три згадані додатні максимуми ймовірно є ефектом індукційної намагніченості, а характер їх розміщення в межах вершини підвищення вказує на їх антропогенний характер, ймовірно пов’язаний з конструкцією кургану.

Точно на схід від описаного скупчення аномалій проходить ґрунтова дорога, локалізована на підставі широкої (5–10 м) смуги від’ємних показників, яка розділяє вершини і відповідні їм сигнали. В межах ділянки, яку займає полотно дороги, зафіксована сильна дипольна аномалія, показники якої сягають максимальних значень градієнта. Інтенсивність намагнічення та розташування диполів свідчить, що вона випромінюється сучасним металевим предметом, ймовірно залишеним там під час транспортування деревини.

Друге скупчення аномалій локалізоване з іншого боку дороги і на місцевості відповідає другій вершині (курган № 298). Характеризується більш складним характером розташування аномалій (риc. 6.221). Важко окреслити межі насипу могили, оскільки присутня зазвичай смуга від’ємних показників у цьому випадку менш помітна. Отже, з метою встановлення контурів та розмірів могили, потрібно користуватися виключно орографічним планом (риc. 6.219). На центр підняття вказує підвищена намагніченість з показниками до 4 nT. Додатні показники розташовуються у формі «зигзагоподібних» ліній, відділених смугами з нижчим рівнем намагніченості. Хоча разом вони не утворюють жодної правильної форми, однак, вони потенційно пов’язані з внутрішніми структурами, які залишилися в похованні.

Третій курган (№ 296), зафіксований в межах описуваної ділянки, локалізований біля її північної межі (риc. 6.221). Насип могили добре визначається на орографічному плані (риc. 6.219), тоді як на отриманому магнітометричному зображенні він проявляється як неоднорідна ділянка з підвищеною відносно оточення намагніченістю. З півдня, сходу і півночі вона оточена півколом від’ємних показників (бл. -2 – -3 nT). Будь-яке продовження цієї аномалії в західному напрямку не було охоплене на отриманому зображенні через обмеження вимірювальної сітки.

Всередині окресленої таким чином ділянки зареєстровано кілька невеликих і нечітких додатних і від’ємних максимумів, оточених підвищеними показниками градієнта. Загалом можна припустити, що насип кургану насипано з ґрунтового матеріалу з певною намагніченістю, який має численні ознаки індукційної намагніченості. Цікаво, чи ці властивості виникають лише завдяки природним процесам, чи до цього теж причетні антропогенні фактори, які мають своє джерело в конструкції могили? На даний момент важко визначити будь-яке виразне розташування аномалій, яке можна було б інтерпретувати як елемент внутрішньої структури кургану.

б. Північна частина

Північна частина III курганної групи складається з трьох об’єктів, ймовірно, праісторичного походження. З метою кращої фіксації змін градієнта магнітного поля цих курганів, було вирішено звузити реальні показники вимірювань до діапазону -3 – 3 nT (риc. 6.222). Незважаючи на цю маніпуляцію, насипи могил й надалі не виділяються на фоні магнітного поля оточення.

риc. 6.222: (ліворуч) Зображення результатів магнітометричних досліджень північної частини ІІІ курганної групи (№№ 294, 295 i 295A) на пам’ятці Милування (магнітометр Bartington Fluxgate Grad 601-1; вимірювальний полігон 20,0 × 20,0 м; щільність вимірювань на віддаль між трансектами: 0,25 × 1,0 м, інтерпольована до 0,25 × 0,5 м; фактичні показники магнітної індукції у сірій шкалі звужені до діапазону -3 / +3 nT). (праворуч) Зображення результатів магнітометричних досліджень північної частини ІІІ курганної групи (№ 294, 295 i 295A) на пам’ятці в Милуванні з зазначеними аномаліями, описаними в тексті.

Перший курган (№ 295), помітний на орографічному плані у вигляді невисокого підняття з ізолініями вигнутими у формі підкови (риc. 6.219) На отриманому магнітометричному зображенні він локалізований у південній частині (риc. 6.222). Хоча градієнт магнітного поля відрізняється тут досить слабо, сам насип виділяється лише завдяки півкруглій смузі від’ємних показників, за якою проходить додатний сигнал аналогічної форми. Обидві аномалії мають рівень намагніченості дещо вищий 0 nT. Друга з аномалій найбільш чітка у південній, східній і північній частинах, а її західний відрізок майже не читається. У центрі обмеженої таким чином ділянки зафіксовано аномалію, яка по формі нагадує хвилю і складається з розлогого від’ємного максимуму, розташованого з північного боку від додатного. Цей сигнал ймовірно продовжується у південно-західному напрямку, де остаточно переходить в оточуючу смугу від’ємних показників, які вказують на просторові межі могили. Зважаючи на їх поширення та індукційний тип намагнічення, обидва ці сигнали можна вважати за репрезентацію елементів внутрішньої структури кургану. Ідентифікація їх джерел вимагає більш детальних досліджень.

Крім цього, на південь від «хвилястої» аномалії зафіксовано від’ємний мінімум овальної форми, який ймовірно відображає порушення насипу (напр., грабіжницький вкоп). Інший сигнал, який виникає через нещодавну людську активність на поверхні насипу, помітний на захід від центральної аномалії і має форму двох ідентичних розташованих поруч максимумів. Це ефект залишкової намагніченості, яку випромінює фрагмент металу, залишений лісорубами.

На схід від описаного вище кургану локалізована наступна сильно знівельована могила (№ 295A) (риc. 6.222). Її просторові межі, помітні у вигляді змін градієнта магнітного поля, можна визначити лише у північній частині, де «дугоподібна» смуга дадатних показників (бл. 1 nT) виділяється на слабше намагніченому оточенні з показниками нижче 0 nT). Така просторова структура намагнічення рідко трапляється в контексті досліджуваних могил, на відміну від круглої від’ємної аномалії, яка вказує на межу насипу. Вона може свідчити про навмисне закладання елементу конструкції у вигляді оточуючого рівчака, заповненого в пізнішому часі матеріалом з підвищеною магнітною здатністю. Однак, у цьому випадку згадана структура є неповна, оскільки немає її продовження в південному напрямку і своїм розташуванням вона не відповідає ізогіпсам на орографічному плані (риc. 6.219). Тому не можна достеменно визначити джерело походження цієї аномалії.

Результати вимірювань, отримані з внутрішнього боку описаної вище структури, особливо не відрізняються від контексту могили, за вийнятком довгої бл.15 м і широкої на кілька метрів смуги максимально від’ємних показників, яка простягається приблизно з південного заходу на північний схід. Цю аномалію можна ідентифікувати як вкоп, який перетинає насип, залишений після розкопок, проведених невідомими особами. Поруч з ним знаходяться точкові додатні максимуми, особливо чіткі та розлогі з його південно-західного боку. Вони можуть виникати через депонування у цьому місці матеріалу, вибраного в процесі розкопок з внутрішніх частин насипу, багатого на сполуки заліза, які відповідають за збільшення намагніченості. З іншого боку, є шанс, що хоча б частина первинних структур могили, похоронених під шаром ґрунту, залишилася недоторканою і їх ще можна виявити завдяки їх магнітним властивостям. У цьому контексті варто звернути увагу на значно менший, але схожий за інтенсивністю додатний максимум у західній частині кургану віддалено від вкопу. Інші сигнали зафіксовані на захід від вкопу у формі лінії, яка пролягає по осі північ – південь, і не перекривається з перебігом самого вкопу. Найбільш північний з них корелюється на місцевості з центром могили, окресленим на підставі діаметру «дугоподібної» аномалії, йі оточений з півночі і заходу від’ємними максимумами, які разом утворюють овальну дипольну аномалію. Зважаючи на попередні спостереження та використовуючи інші методи досліджень, потрібно оцінити – якими насправді є масштаби руйнувань, спричинених попередніми розкопками і, зрештою, що є джерелами зареєстрованих аномалій.

Третій курган, охоплений в межах описуваної вимірювальної ділянки (№ 294), локалізований у північно-західному куті підсумкового зображення (риc. 6.222).Ця могила зображена на гіпсометричному плані у вигляді «підковоподібних» ізоліній, які вказують на незначне підняття території (риc. 6.219). Її просторові межі в найкращому випадку можуть бути визначені на підставі «дугоподібної» аномалії зі зниженими показниками намагніченості (сягають до -3 nT), яка оточує центр насипу з західного, північного і східного боку. Контур цієї аномалії перекривається з перебігом ізогіпс. Паралельно з її внутрішнього боку розташовані додатні показники (бл. 2 nT), які разом з від’ємними максимумами вказують на нормальну поляризацію, а величини градієнта вказують на індукційну намагніченість. Південний сектор насипу не містить таких чітких структур, але там помітне продовження лінії від’ємних показників у вигляді широкої смуги у формі півмісяця.

Всередині окресленої таким чином ділянки виділяється окрема широка аномалія, рівень намагніченості якої сягає 3 nT, оточена меншими додатними максимумами. Її центральне положення і відсутність чіткого від’ємного максимуму вказують на індукуційний тип намагніченості i потенційно підтверджують антропогенний характер походження джерела, яке її випромінює. Наприклад, це може бути гріб зі спаленою конструкцією, який таким чином відзначається підвищеною магнітною здатністю.

Довколишні додатні сигнали ймовірно відображають інші конструкційні об’єкти або елементи, складені зі схожого будівельного матеріалу. Вони набагато менші і мають менш чіткі контури. Серед них найбільш виділяються дві поздовжні аномалії (бл. 2–3 nT), локалізовані на захід від центру насипу і розташовані паралельно одна до одної вздовж осі північний захід – південний схід. Вони відділені між собою деструктивним від’ємним максимумом овальної форми (досягає -3 nT). Можливо всі ці сигнали випромінює один об’єкт, підданий термонамагніченості внаслідок спалення. На північний схід від центру кургану був зафіксований сигнал, схожий за формою, але менш додатно намагнічений (бл. 2 nT), який супроводжується аналогічно розташованою смугою від’ємних показників. Загалом, описувана могила може мати складну внутрішню структуру, яка випромінює численні і сильні аномалії, що контрастують з оточенням.

Єдина аномалія, сучасне походження якої може бути підтверджене з великою ймовірністю, розташована у південно-східній секції насипу і складається з однакової форми і розмірів максимумів, орієнтованих по осі північ – південь. Вона потенційно випромінюється предметом зі значним вмістом оксидів заліза, випадково залишеним у цьому місці.

Рілля

Як згадувалося раніше, остання вимірювальна ділянка складалася лише з окремого ґріда розмірами 20 × 20 м (риc. 6.223). На цій ділянці, розташованій за кілька сотень метрів від сучасного цвинтаря, який належить до села Милування, в процесі поверхневих розвідок було виявлено два насипи, інтерпретовані як праісторичні кургани. Вимірювальний ґрід був розміщений так, щоб охопити обидва об’єкти. Зображення зібраних даних не дозволяє виділити будь-які аномалії магнітного поля, потенційно випромінювані курганами або структурами, розміщеними під їх насипами. Зображення повністю вкрите сильно поляризованими аномаліями з диполями, які досягають порогових показників градієнтів, які найімовірніше виникають з недавніх сільськогосподарських робіт. Ймовірно, ці сигнали сучасного походження перекрили собою аномалії, випромінювані праісторичними реліктами.

риc. 6.223: Зображення результатів магнітометричних досліджень на ріллі біля села Милування (магнітометр Bartington Fluxgate Grad 601-1; вимірювальний полігон 20,0 × 20,0 м; щільність вимірювань на віддаль між трансектами: 0,25 × 1,0 м, інтерпольована до 0,25 × 0,5 м; фактичні показники магнітної індукції у сірій шкалі звужені до діапазону -10 / +15 nT)

---

4. Канд. геол. наук К. М. Боднар є автором опрацювання результатів магнітометричних досліджень частини ІІ і ІІІ курганних груп в Буківні.↩

5. Кореспонденція зберігається в архіві Археологічного музею в Кракові. Сердечно дякуємо Пану д-ру Яцкові Ґурскому (Jacеk Górski) за надання доступу до довоєнних документів й матеріалів з досліджень в Буківні.↩

6. Машинопис зберігається в архіві Археологічного музею в Кракові.↩

7. Детальний план з нанесеними курганами був втрачений.↩

8. У розширеному звіті Я. Брик пише про 49 насипів.↩

9. Насправді таке розташування першим описав В. Коморніцкі в листі до Я. Брика від 15.12.1931 р.↩

10. Тадеуш Сулімірскі готував до друку монографію про комарівську культуру; машинопис був втрачений під час війни (Sulimirski 1968). Згадана в тексті праця містить короткі збережені нотатки автора, які стосуються Буківни.↩

11. Незважаючи на попередні запевнення, Ян Брик не продовжував досліджень на могильнику в Буківні. У 1933 р. він був обраний бурмістром Кам’янки Струмилової (Ситник 2012)↩

12. Висловлюємо сердечну подяку завідувачу відділом археології Інституту українознавства ім. Івана Крип’якевича НАН України у Львові д.і.н., проф. Олександру Ситнику за дозвіл на використання щоденника М. Смішка з досліджень 1937 р.↩

13. Плани курганів, які розкопував Я. Брик, не збереглися. Обидва його звіти з досліджень відрізняються не лише рівнем детальності, але й даними щодо виявлених матеріалів. Додаткову плутанину внесли нові позначення і локалізація посуду, застосовані у статті Р. Роґозіньскої (Rogozińska 1959) та різні етикетки, які знаходилися в одній посудині (інколи – чотири різні!). Ці помилки частково виправив T. Сулімірскі (Sulimirski 1968, 149–150). На його думку, в кургані 3/1931 знаходилося дев’ять поховань. З метою приведення в порядок номенклатури, у цій праці змінено нумерацію курганів з римської на арабську, прив’язуючись до пізніших досліджень.↩

14. Використовуючи результати сучасних досліджень (Makarowicz, Lysenko, Kočkin 2013; 2014) можна вважати, що це були кам’яні або дерев’яно-кам’яні конструкції типу «кенотаф», зафіксовані в курганах №№ 1/I/2010, 2/I/2010, 2012 i 7/I/2014. Однак не відомо, яка з посудин виявлена в таких контекстах, тому у табл. В бракує відповідної примітки.↩

15. У цьому місці звіту текст нечіткий («20 м у південно-західний бік рахуючи від меж курганів» – Bryk 1932a, 2).↩

16. Два варіанти розмірів з двох згаданих звітів. Перед дужками – Bryk (1932), в дужках – Bryk (1932a).↩

17. Див. Попередню примітку. T. Сулімірскі обраховує діаметр вогнища понад 4 м (Sulimirski 1968, 149).↩

18. Автор пише про материк, але з подальших описів видно, що йдеться про первинний рівень тобто стародавній горизонт↩

19. Два варіанти розмірів з двох згаданих звітів. Перед дужками – Bryk 1932, в дужках – Bryk 1932a.↩

20. № 14 за Bryk 1932, 22.↩

21. № 16 за Bryk 1932, 22.↩

22. Р. Роґозіньска (Rogozińska 1959, 103), а слідом за нею Т. Сулімірскі (Sulimirski 1968, 149) пишуть про молодих коней.↩

23. № 17 за Bryk 1932, 22.↩

24. Маркіян Смішко, українець за національністю, написав польовий щоденник польською мовою, тому збережно польське написання його прізвища – Śmiszko.↩

25. Описи курганів згідно щоденника М. Смішка.↩

26. В описі окремих курганів як материк потрактовано стародавній горизонт.↩

27. Різниця у величині діаметру в польовому щоденнику і на плані.↩

28. Значна розбіжність між висотою, поданою у польовому щоденнику (0,5 м) i на плані (1,1 м).↩

29. З раніших описів (пор. наприклад, стратиграфія інших курганів і сучасних польових спостережень) виникає, що це було продовження стародавнього горизонту.↩

30. Інформація про необроблені крем’яні вироби постійно повторюється при описах інвентаря з курганів. У світлі сучаних досліджень можемо стверджувати, що лише частина з них була необроблена.↩

31. Автори досліджень не зауважили менших курганів, які знаходилися в цьому районі; фактично, це був десятий насип, рахуючи від перехрестя польової дороги, яка вела від костелу до двору, зі старою дорогою Буківна – Милування.↩

32. Автор пише про материк, але з подальших описів видно, що йдеться про первинний рівень тобто стародавній горизонт↩