14 Могильник в Підгородді
риc. 14.1: Локалізація могильника в Підгородді на фоні інших курганних некрополів
риc. 14.2: Локалізація могильника в Підгородді - відео
14.1 Характеристика навколишнього природного середовища
Могильник в Підгородді розташований у центральній частині басейну Гнилої Липи – лівої притоки Дністра. Це західна частина Подільської височини, яка називається Опільською височиною. Опілля простягається від ріки Верещиці на заході до Золотої Липи на сході. Географічно поділяється на шість регіонів. Описувана пам’ятка розташована в межах Рогатинського Опілля (Gudowski 2016; Rąkowski 2006). Для цього регіону характерні середні висоти 350–400 м н.p.м., а максимальні сягають бл. 470 м.
Геологічно Опілля складене сірими крейдяними мергелями, які під впливом ерозійних процесів спричинилися до виникнення горбистого ландшафту. Більшість його поверхні вкривають леси, на яких розвинулися чорноземи. На межиріччях утворилися пагорби і менші від них гряди. Їх оточують глибоко врізані річкові долини Гнилої Липи та її приток. Орієнтація вододілів пагорбів відносно сторін горизонту залежить від локального розташування річкової мережі.
Досліджувана територія довкола могильника гіпсометрично досить неоднорідна. Найнижчу висоту (249 м н.p.м.) зафіксовано в річкових долинах, найвищу (428,5 м н.p.м) – на вододілах. Перевищення висот становить 179 м.
Ріки цієї території мають тенденцію до активної глибинної ерозії, що є наслідком повільних висхідних рухів Подільської плити і податливості лесових відкладів до ерозійних процесів. У крайових ділянках річкових долин добре розвинена мережа ярів, як молодих і вузьких, так і старих типу «балок».
Просторове розміщення курганів пов’язане з хребтами пагорбів. Кургани, розташовані найвище, знаходяться у південній частині групи в Підгородді (на висоті бл. 428 м н.p.м.). Потім вони простягаються у вигляді лінії на північний схід. Перетнувши невелику долину утворюють більше скупчення, яке не має чіткої лінійної форми в плані. Це скупчення охоплює південний схил чергового пагорба і його вершинну ділянку. В межах невеликої долини, між двома скупченнями насипів, занотовано найнижче розташований курган.
Морфометричне різноманіття регіону помітне також у нахилі території. Найбільш рівними є днища річкових долин та вирівняні вершинні ділянки, де нахили поверхні становлять 0,39°. Найбільші нахили мають схили річкових долин – майже 20°. Саме на цих ділянках помітні відслонення гірських порід, які утворюють фундамент Опільської височини.
14.2 Ситуаційний план могильника і характеристика курганів
На могильнику в Підгородді загалом задокументовано 35 курганів в межах двох великих груп, які умовно можна назвати південно-західною і північно-східною. У першій з них можна ще виділити щонайменше дві підгрупи, а в них – менші скупчення курганів (рис. 14.3 – рис. 14.5).
риc. 14.3: Підгороддя. Цифрова модель рельєфу могильника
риc. 14.4: Підгороддя. Цифрова модель рельєфу могильника з нумерацією курганів (нумерація лише на досліджуваній частині могильника)
риc. 14.5: Підгороддя. Локалізація могильника на супутниковому знімку (Yandex)
Перша підгрупа нараховує сім курганів, які утворюють смугу довжиною 200 м орієнтовану по осі WNW–ESE. Три насипи, які знаходяться у західній частині (№№ 108, 110 i 111), віддалені від наступних чотирьох (№№ 112, 120, 121, 227) на 100 м. У свою чергу, відстань між розташованим на східному краю згаданої підгрупи курганом 227 тa локалізованим нa південно-західному краю іншої підгрупи курганом 119 становить 240 м. Друга підгрупа також складається з семи могил, насипаних в ряд довжиною 325 м, орієнтований по осі південний захід – північний схід. В межах цієї групи скупчення з трьох курганів нa південному заході (№№ 117–119) віддалене від лінійного розташування чотирьох курганів (№№ 113–116) на 120 м на північний схід.
Друге скупчення курганів має більш щільніше розташування. Воно знаходиться близько 500 м нa північний схід від насипу 113, розташованого на східному краю другої підгрупи першої групи (крім могили 220 описуваного скупчення, розташованої за 420 м від насипу 113). У другій групі задокументовано щонайменше 21 насип. Однак за результатами магнітометричних досліджень можна припустити, що їх може бути більше. Група займає ділянку розмірами 300 × 125 м (схід – захід / північ – південь). Польові обстеження дозволили виділити низку курганних ланцюгів, орієнтованих у різних напрямках, які стикаються або перетинаються один з одним. Одне з таких скупчень, утворене курганами №№ 215, 217–219, 122, 221 i 223, орієнтоване по осі південний захід – північний схід, має довжину 230 м. Інша лінія курганів, також утворена сімома насипами: 212, 216, 228, 209, 206, 207 i 205, простягається на 210 м. Три могили (207, 208, 222) розташовані вздовж лінії, орієнтованої по осі південний захід – північний схід довжиною 110 м. Продовженням цього ланцюга у південно-західному напрямку є курган 220, розташований за 150 м від насипу 222. Коротше пасмо (75 м) схожої орієнтації утворюють кургани 213, 214, 216.
14.2.1 Південно-західна група. Перша підгрупа (рис. 14.6)
риc. 14.6: Підгороддя. Південно-західна група. Частина першої підгрупи
Kурган 108 (рис. 14.7, рис. 14.8) задокументовано на західному краю описуваної підгрупи курганів, на висоті 431,5 м н.р.м., на віддалі 16 м нa південний захід від кургану 110 i 11 м нa північний захід від насипу 111. Географічні координати: N – 49°29’052’’; E – 024°37’423’’. Круглої форми, діаметр 24 м, висота 1,8 м. На вершині насипу помітний грабіжницький вкоп.
риc. 14.7: Kурган 108. Вигляд з заходу
риc. 14.8: Kурган 108. Ситуаційно-орографічний план і профіль
Kурган 110 (рис. 14.9, рис. 14.10) знаходиться на західному краю згаданої підгрупи насипів, на висоті 432 м н.р.м., на віддалі 16 м нa північний схід від кургану 108 i 25 м нa північний схід від насипу 111. Географічні координати: N – 49°29’052’’; E – 024°37’443’’. Круглої форми, діаметр 11 м, висота 0,5 м.
риc. 14.9: Kурган 110. Вигляд з півночі
риc. 14.10: Kурган 110. Ситуаційно-орографічний план і профіль
Kурган 111 (рис. 14.11, рис. 14.12) зафіксований у західній частині описуваної підгрупи насипів, на висоті 430 м н.р.м., на віддалі 16 м нa південний захід від кургану 108 i 25 м нa південний захід від насипу 110. Географічні координати: N – 49°29’040’’; E – 024°37’436’’. Круглої форми, діаметр 22 м, висота 0,5 м.
риc. 14.11: Kурган 111. Вигляд з півночі
риc. 14.12: Kурган 111. Ситуаційно-орографічний план і профіль
Kурган 112 (рис. 14.13) знаходиться у східній частині підгрупи, на висоті 433 м н.р.м., на віддалі 125 м нa схід від кургану 111 та близько 33 м нa північний захід від насипів 120 i 121. Географічні координати: N – 49°29’037’’; E – 024°37’535’’. Круглої форми, діаметр 13 м, висота 0,4 м. Через центр кургану проходить польова дорога.
риc. 14.13: Kурган 112. Вигляд з півночі
Kурган 120 (рис. 14.14) розташований у східній частині підгрупи, на висоті 431 м н.р.м., на віддалі 33 м нa південний схід від кургану 112 i 3 м нa захід від насипу 121. Географічні координати: N – 49°29’020’’; E – 024°37’544’’. Круглої форми, діаметр 13 м, висота 0,7 м.
риc. 14.14: Kурган 120. Вигляд з півночі
Kурган 121 (рис. 14.15) зафіксовано у східній частині підгрупи, на висоті 431 м н.р.м., на віддалі 33 м нa південний схід від кургану 112 i 3 м нa схід від насипу 120. Географічні координати: N – 49°29’020’’; E – 024°37’553’’. Круглої форми, діаметр 12 м, висота 0,8 м.
риc. 14.15: Kурган 121. Вигляд зі сходу
Kурган 227 (рис. 14.16) насипано на східному краю згаданої підгрупи курганів, на висоті 430 м н.р.м. Він знаходиться на віддалі 40 м нa південний схід від насипу 121. Географічні координати: N – 49°29’011’’; E – 024°37’586’’. Круглої форми, діаметр 20 м, висота 0,7 м.
риc. 14.16: Kурган 227. Вигляд з півдня
14.2.2 Південно-західна група. Друга підгрупа (рис. 14.17)
риc. 14.17: Підгороддя. Південно-західна група. Частина другої підгрупи
Kурган 113 (рис. 14.18, рис. 14.19) локалізований на північно-східному краю підгрупи, на висоті 429,5 м н.р.м., на віддалі 12 м на північний схід від кургану 114. Географічні координати: N – 49°29’119’’; E – 024°37’968’’. Круглої форми, діаметр 23 м, висота 0,6 м. Вкритий численними купами хмизу. Курган досліджений магнітометричним методом.
риc. 14.18: Kурган 113. Вигляд з південного заходу
риc. 14.19: Kурган 113. Ситуаційно-орографічний план і профіль
Kурган 114 (рис. 14.20, рис. 14.21) розташований на східному краю підгрупи, на висоті 430 м н.р.м., між насипами 113 i 115, на віддалі 12 м на південний захід від першого i 21 м нa північний схід від другого. Географічні координати: N – 49°29’099’’; E – 024°37’974’’. Круглої форми, діаметр 19 м, висота 0,5 м. Курган досліджений магнітометричним методом.
риc. 14.20: Kурган 114. Вигляд зі сходу
риc. 14.21: Kурган 114. Ситуаційно-орографічний план і профіль
Kурган 115 (рис. 14.22, рис. 14.23) знаходиться у північно-східній частині згаданої підгрупи насипів, на висоті 430,5 м н.р.м., на віддалі 21 м нa південь від кургану 114. Географічні координати: N – 49°29’090’’; E – 024°37’961’’. Круглої форми, діаметр 18 м, висота 1 м. Проведено магнітометричні дослідження.
риc. 14.22: Kурган 115. Вигляд з півдня
риc. 14.23: Kурган 115. Ситуаційно-орографічний план і профіль
Kурган 116 (рис. 14.24, рис. 14.25) зареєстровано у центральній частині підгрупи, на висоті 432 м н.р.м., між насипами 113 i 115, на віддалі 10 м нa південний захід від могили 115. Географічні координати: N – 49°29’065’’; E – 024°37’935’’. Круглої форми, діаметр 22 м, висота 0,5 м. В насипі помітний грабіжницький вкоп. Курган досліджений магнітометричним методом.
риc. 14.24: Kурган 116. Вигляд зі сходу
риc. 14.25: Kурган 116. Ситуаційно-орографічний план і профіль
Kурган 117 (рис. 14.26) локалізований у західній частині підгрупи, на висоті 422,5 м н.р.м., на віддалі 120 м нa південний захід від насипу 116 i 64 м нa північний схід від кургану 118. Географічні координати: N – 49°29’040’’; E – 024°37’840’’. Круглої форми, діаметр 15 м, висота 0,7 м.
риc. 14.26: Kурган 117. Вигляд зі сходу
Kурган 118 (рис. 14.27) задокументовано на західному краю підгрупи, на висоті 427,5 м н.р.м., за 65 м нa південний захід від насипу 117 i 27 м нa північ від кургану 119. Географічні координати: N – 49°29’019’’; E – 024°37’791’’. Круглої форми, діаметр 12 м, висота 0,8 м.
риc. 14.27: Kурган 118. Вигляд з південного заходу
Kурган 119 (рис. 14.28) зареєстровано на західному краю підгрупи, на висоті 428 м н.р.м., за 27 м нa південь від кургану 118. Географічні координати: N – 49°29’001’’; E – 024°37’788’’. Круглої форми, діаметр 15 м, висота 1 м.
риc. 14.28: Kурган 119. Вигляд з північного сходу
14.2.3 Північно-східна група (рис. 14.29)
риc. 14.29: Підгороддя. Північно-східна група (частина групи)
Kурган 122 (рис. 14.30, рис. 14.31) насипаний у північній частині підгрупи, на висоті 427,5 м н.р.м. Знаходився в межах лінійного угруповання з семи насипів (№№ 215, 217–219, 122, 221 i 223), орієнтованого по осі південний захід – північний схід, між курганами 221 i 223, на віддалі 60 м на північний схід від першого, 45 м на південний захід від другого і 10 м на схід від могили 206. Географічні координати: N – 49°29’309’’; E – 024°38’416’’. Овальної форми, 24 × 15 м, висота 1,5 м. Ймовірно, два кургани поруч один біля одного. Проведено магнітометричні дослідження.
риc. 14.30: Kурган 122. Вигляд з північного сходу
риc. 14.31: Kурган 122. Ситуаційно-орографічний план і профіль
Kурган 205 (рис. 14.32) зафіксовано на східному краю підгрупи і одночасно одного з лінійних скупчень насипів (№№ 205, 206, 207, 209, 212, 227, 228), орієнтованого по осі схід – захід, на висоті 431 м н.р.м., на віддалі 150 м нa схід від могили 207. Географічні координати: N – 49°29’289’’; E – 024°38’540’’. Круглої форми, діаметр 13 м, висота 0,7 м. Порослий молодим лісом.
риc. 14.32: Kурган 205. Вигляд з півночі
Kурган 206 (рис. 14.33, рис. 14.34) задокументовано у центрально-східній частині підгрупи в межах згаданого вище лінійного скупчення насипів, на висоті 428 м н.р.м., між могилами 122 і 221, на віддалі 10 м на захід від першої і 45 м на північний схід від другої. Географічні координати: N – 49°29’289’’; E – 024°38’450’’. Круглої форми, діаметр 17 м, висота 0,3 м.
риc. 14.33: Kурган 206. Вигляд з північного заходу
риc. 14.34: Kурган 206. Ситуаційно-орографічний план і профіль
Kурган 207 (рис. 14.35) находиться у східній частині підгрупи, в межах згаданого вище скупчення насипів, на висоті 429 м н.р.м., між курганами 205 i 206, на віддалі 150 м нa захід від першого і 22 м нa схід від другого з них. Географічні координати: N – 49°29’291’’; E – 024°38’474’’. Круглої форми, діаметр 15 м, висота 0,3 м.
риc. 14.35: Kурган 207. Вигляд з півдня
Kурган 208 (рис. 14.36) насипаний у південно-східній частині підгрупи, на південь від згаданого ряду курганів, на висоті 427,5 м н.р.м., на віддалі 20 м нa південь від насипу 206 i 32 м нa південний захід від кургану 207. Географічні координати: N – 49°29’276’’; E – 024°38’453’’. Круглої форми, діаметр 14 м, висота 0,6 м.
риc. 14.36: Kурган 208. Вигляд з півдня
Kурган 209 (рис. 14.37, рис. 14.38) знаходиться у центральній частині підгрупи, в межах згаданого вище ряду курганів, на висоті 427,5 м, між насипами 122 i 210, на віддалі 13 м на південний схід від першого з них i 12 м нa північний схід від другого. Географічні координати: N – 49°29’292’’; E – 024°38’432’’. Круглої форми, діаметр 10 м, висота 0,4 м. Проведено магнітометричні дослідження.
риc. 14.37: Kурган 209. Вигляд з півночі
риc. 14.38: Kурган 209. Ситуаційно-орографічний план і профіль
*Kурган 210 (рис. 14.39, рис. 14.40) розташований у центральній частині підгрупи, на південь від згаданого вище скупчення насипів, на висоті 427 м н.р.м., на віддалі 12 м на південний захід від кургану 209 і 20 м на схід – південний схід від могили 216. Географічні координати: N – 49°29’282’’; E – 024°38’417’’. Круглої форми, діаметр 14 м, висота 0,6 м. Курган досліджений магнітометричним методом.
риc. 14.39: Kурган 210. Вигляд з півдня
риc. 14.40: Kурган 210. Ситуаційно-орографічний план і профіль
Kурган 211 (рис. 14.41) зареєстрований у центральній частині підгрупи, нa південь від згаданого вище скупчення курганів, на висоті 427,5 м н.р.м., за 28 м на південь від насипу 228. Географічні координати: N – 49°29’287’’; E – 024°38’408’’. Круглої форми, діаметр 13 м, висота 0,4 м. Курган досліджений магнітометричним методом.
риc. 14.41: Kурган 211. Вигляд з південного заходу
Kурган 212 (рис. 14.42) знаходиться у центральній частині угруповання, нa південь від згаданого скупчення семи курганів, на висоті 428 м н.р.м., на віддалі 8 м на південь – південний захід від насипу 216 і 15 м на схід від могили 228. Географічні координати: N – 49°29’291’’; E – 024°38’390’’. Круглої форми, діаметр 19 м, висота 1,5 м. З південно-західного боку зруйнований дорогою. Проведено магнітометричні дослідження кургану.
риc. 14.42: Kурган 212. Вигляд зі сходу
риc. 14.43: Kурган 212. Ситуаційно-орографічний план і профіль
Kурган 213 (рис. 14.44, рис. 14.45) насипаний у південно-західній частині підгрупи, в межах згаданого вище скупчення насипів, на висоті 426,5 м н.р.м., на віддалі 18 м нa південь від кургану 214 i 17 м нa південний схід від насипу 215. Географічні координати: N – 49°29’282’’; E – 024°38’341’’. Круглої форми, діаметр 15 м, висота 1 м.
риc. 14.44: Kурган 213. Вигляд з південного заходу
риc. 14.45: Kурган 213. Ситуаційно-орографічний план і профіль
Kурган 214 (рис. 14.46, рис. 14.47) задокументований у південно-західній частині підгрупи, на висоті 428 м н.р.м., між насипами 212 i 215 на віддалі 25 м на південний захід від першого і 15 м на схід від другого. Географічні координати: N – 49°29’278’’; E – 024°38’358’’. Круглої форми, діаметр 15 м, висота 0,8 м.
риc. 14.46: Kурган 214. Вигляд з південного заходу
риc. 14.47: Kурган 214. Ситуаційно-орографічний план і профіль
Kурган 215 (рис. 14.48, рис. 14.49) був локалізований у західній частині згаданого скупчення насипів, на висоті 428 м н.р.м., у західній частині ряду з семи курганів, 15 м на захід від кургану 214 і 18 м на північний захід від насипу 213. Географічні координати: N – 49°29’282’’; E – 024°38’341’’. Круглої форми, діаметр 15 м, висота 1 м.
риc. 14.48: Kурган 215. Вигляд з заходу
риc. 14.49: Kурган 215. Ситуаційно-орографічний план і профіль
Kурган 216 (рис. 14.50, рис. 14.51) зареєстрований у центральній частині підгрупи, на висоті 428 м н.р.м., за 8 м нa північ від насипу 212 i 20 м нa південний захід від кургану 122. Географічні координати: N – 49°29’293’’; E – 024°38’391’’. Круглої форми, діаметр 10 м, висота 0,5 м.
риc. 14.50: Kурган 216. Вигляд з південного сходу
риc. 14.51: Kурган 216. Ситуаційно-орографічний план і профіль
Kурган 217 (рис. 14.52) зафіксований на південно-західному краю підгрупи (i одночасно ряду з семи могил), на висоті 426,5 м н.р.м., на віддалі 4 м нa південний захід від кургану 218. Географічні координати: N – 49°29’267’’; E – 024°38’316’’. Круглої форми, діаметр 11 м, висота 0,6 м.
риc. 14.52: Kурган 217. Вигляд з півдня
Kурган 218 (рис. 14.53) задокументовано на південно-західному краю підгрупи (і одночасно ряду з семи насипів), на висоті 426,5 м н.р.м., між курганами 217 i 219, на віддалі 4 м нa північний схід від першого i 10 м нa південний захід від другого. Географічні координати: N – 49°29’264’’; E – 024°38’314’’. Круглої форми, діаметр 9 м, висота 0,4 м.
риc. 14.53: Kурган 218. Вигляд з південного сходу
Kурган 219 (рис. 14.54) насипаний у західній частині підгрупи (і одночасно лінії з семи насипів), на висоті 427 м н.р.м., між курганами 215 i 218, на віддалі 4 м нa південний захід від насипу 218. Географічні координати: N – 49°29’264’’; E – 024°38’314’’. Овальної форми, 13 × 10 м, висота 0,6 м.
риc. 14.54: Kурган 219. Вигляд з півночі
Kурган 220 (рис. 14.55) розташований на південно-західному краю підгрупи, на висоті 418 м н.р.м., на віддалі 150 м нa південний захід від кургану 222 та 100 м нa південь – південний захід від насипу 217. Географічні координати: N – 49°29’272’’; E – 024°38’318’’. Круглої форми, діаметр 11 м, висота 0,4 м.
риc. 14.55: Kурган 220. Вигляд з півдня
Kурган 221 (рис. 14.56, рис. 14.57) знаходиться у центрально-північній частині підгрупи (і одночасно лінії з семи насипів), на висоті 428,5 м н.р.м., між курганами 122 i 215, на віддалі 60 м нa південний захід від першого i 34 м нa північний схід від другого. Географічні координати: N – 49°29’296’’; E – 024°38’371’’. Круглої форми, діаметр 13 м, висота 0,7 м.
риc. 14.56: Kурган 221. Вигляд з північного заходу
риc. 14.57: Kурган 221. Ситуаційно-орографічний план і профіль
Kурган 222 (рис. 14.58) зареєстрований за 60–70 м нa південь від більшості курганів з описуваної підгрупи, на висоті 425 м н.р.м., за 64 м нa південний захід від насипу 208. Географічні координати: N – 49°29’251’’; E – 024°38’410’’. Круглої форми, діаметр 12 м, висота 0,5 м.
риc. 14.58: Kурган 222. Вигляд з півночі
Kурган 223 (рис. 14.59) знаходиться на північному краю підгрупи (i одночасно на північно-східному краю лінії з семи курганів), на висоті 428 м н.р.м., на віддалі 45 м нa північний схід від насипу 122. Географічні координати: N – 49°29’296’’; E – 024°38’371’’. Круглої форми, діаметр 13 м, висота 0,4 м.
риc. 14.59: Kурган 223. Вигляд з півночі
Kурган 228 (рис. 14.60, рис. 14.61) знаходиться у центральній частині підгрупи, на висоті 427,5 м н.р.м., між курганами 122 i 215, на віддалі 12 м нa схід від могили 212 i 5 м нa південний захід від насипу 210. Географічні координати: N – 49°29’285’’; E – 024°38’400’’. Круглої форми, діаметр 10 м, висота 0,6 м.
риc. 14.60: Kурган 228. Вигляд з півдня
риc. 14.61: Kурган 228. Ситуаційно-орографічний план і профіль
14.3 Геомагнітні дослідження
Пам’ятка в Підгородді однозначно належить до найбільш комплексно досліджених могильників, охоплених в рамках проекту. У квітні 2015 р., незважаючи на відсутність опрацювання джерельної бази у вигляді карт, археологам вдалося виявити кілька скупчень курганів, розташованих на заліснених пагорбах. Серед них було вибрано дві групи для магнітометричних досліджень (група І – південно-західна і ІІ – північно-східна) (рис. 14.62). В обох випадках ґріди не розташовували на окремих вибраних могилах, а ними охоплювали цілі скупчення в межах широкоплощинних вимірювальних сіток. З цією метою закладалися вимірювальні полігони (ґріди) розмірами 20 × 20 м. Натомість вимірювання проводилися стандартно – вздовж профілів, віддалених між собою на 1 м, головним чином через густий рослинний покрив і значні розміри насипів. Завдяки цьому, в межах обох вибраних скупчень досліджено поверхню загальною площею 0,56 га. В окремих місцях необхідно було пропустити вимірювання через дерева, які знаходилися в межах ґрідів. Ці пропуски зафіксовані на отриманих зображеннях у вигляді сірих смуг, розташованих вздовж осі північ – південь.
риc. 14.62: Підгороддя. Локалізація ділянки геомагнітних досліджень (південно-західна група)
Досліджена в першу чергу ІІ курганна група розташована у південній частині пам’ятки. В межах закладеної на її поверхні вимірювальної сітки захоплено три реальні кургани і один ймовірний, який слабо вимальовується як на місцевості так і на отриманому магнітометричному зображенні (рис. 14.63). Починаючи інтерпретацію зображення з півдня, вартими уваги є виразні аномалії, пов’язані з двома розташованими у цій частині курганами. Насип, локалізований на крайньому півдні (№ 116), має найбільші розміри з усіх охоплених об’єктів. Цікавою є широка ниркоподібна за формою аномалія, розташована на південь від центру насипу (рис. 14.63). Її ймовірно індукційний характер і рівень намагнічення, який сягає 5 nT передбачає, що вона найімовірніше пов’язана із внутрішньою структурою кургану i може означати поховальну яму. Крім неї, насип описуваного кургану характеризується підвищеною намагніченістю ґрунтового матеріалу, з якого він насипаний. Максимальні межі можна визначити на підставі оточуючої смуги низьких показників магнітного поля.
Наступний курган, розташований далі на північ (№ 115), має схожу просторову структуру розташування аномалій (рис. 14.63). Дещо південніше від центру насипу спостерігаємо сигнал інтенсивної намагніченості діаметром кілька метрів, який пов’язаний з закладанням могили під шаром ґрунту. Цей показник оточений смугою з підвищеною напруженістю магнітного поля, яка, разом із зовнішньою – світлою півкруглою смугою, власне визначає межі насипу.
риc. 14.63: Магнітометричне зображення ІІ курганної групи – південно-західної (кургани №№ 113–116) на пам’ятці Підгороддя (магнітометр Bartington Fluxgate Grad 601-1; вимірювальний полігон 20,0 × 20,0 м; щільність вимірювань на віддаль між трансектами: 0,25 × 1,0 м, інтерпольована до 0,25 × 0,5 м; фактичні показники магнітної індукції у сірій шкалі звужені до діапазону -5 / +5 nT) (ліворуч). Магнітометричне зображення ІІ курганної групи – південно-західної (кургани №№ 113–116) на пам’ятці Підгороддя із зазначеними аномаліями, описаними в тексті (праворуч)
Могила, розташована найпівнічніше в лінії курганів (№ 114), яка розтягується вздовж осі північ – південь, не проявляє такої сильної намагніченості, як два описані вище кургани. Однак, її межі все ж добре читаються на магнітометричному зображенні (рис. 14.63). Тут знову поле з підвищеною магнітною напруженістю округлої форми оточене смугою понижених показників ґрадієнта, але на цей раз не зафіксовано сильного показника по центру, який раніше інтерпретувався як поховальна яма. Замість точкової аномалії, розташованої у центральній точці насипу, можна побачити дещо сильніший видовжений сигнал, який розтягнутий по осі захід – схід нижче від центру насипу.
У північно-східному куті вимірювальної поверхні помітний контур четвертого кургану (№ 113), хоча силою намагнічення він не схожий до трьох описаних раніше об’єктів (рис. 14.63). Цей курган фактично ледь помітний на місцевості, а від решти могил його відділяє лісова дорога, яка ймовірно порушила південно-західний край могили. На отриманому зображенні він вирізняється лише завдяки неправильної форми вузькій смузі від’ємних показників градієнта, яка оточує ділянку приблизно круглої форми, яку можна ідентифікувати як насип кургану. У центрі цієї ділянки можна побачити невелику аномалію з від’ємним рівнем намагніченості, яка розтягується по осі північ – південь. В її межах розташований невеликий додатний магнітний максимум.
Крім згаданих аномалій, пов’язаних з праісторичними об’єктами, також зафіксовано низку розпорошених сильно поляризованих сигналів з різною орієнтацією диполів, які є результатом залишкової намагніченості. Найімовірніше вони випромінюються залишеними тут сучасними металевими предметами.
Досліджена І курганна група складається з більшої кількості насипів, у зв’язку з чим її охоплено ширшою сіткою полігонів. Магнітометричне зображення характеризується складнішою сукупністю аномалій як у плані форм, так і в плані поширення (рис. 14.64). Інформація, отримана в ході попередніх розвідок на місцевості, дозволяла припустити наявність могил навіть там, де вони не чітко підтверджені у вигляді виразних аномалій магнітного поля. Візуально могили відрізняються розмірами, але лише магнітометричні дослідження виявляють їх внутрішні відмінності, спричинені різними способами їх спорудження.
Починаючи опис ділянки з південного заходу, потрібно звернути увагу на могилу великих розмірів (№ 216), діаметр насипу якої перевищує 15 м (рис. 14.64). Проведені на кургані вимірювання виявили наявність у центрі широкої інтенсивної аномалії (показники на рівні 5 nT) неправильної форми. Вона оточена кількома іншими високими показниками, які спільно утворюють зону підвищеної намагніченості, виражену різкими змінами градієнта. Можливо, тут маємо справу зі складною структурою, напр., у вигляді дому померлих, збудованого з дерева i каміння. Після цієї структури залишилися сліди різного типу, такі як магнітно податливі шари вигорілої і звугленої деревини, або каміння чи іншого матеріалу, багатого на сполуки заліза. Максимальні межі могили визначає світла округла смуга від’ємних показників магнітного поля. На південний схід від описуваного насипу розташовані наступні сильні нормально поляризовані показники, які найімовірніше походять з наступного, але вже меншого кургану. Його не вдалося повністю охопити магнітометричними вимірюванями, але він помітний на орографічному плані (рис. 14.62).
Далі на схід розташовані два наступні кургани, розміщені один відносно одного по осі північний захід – південний схід. На перший з них (№ 214), розташований південніше, вказує лише нечітка ділянка дещо знижених показників градієнта (рис. 14.64). Зовнішню межу насипу важко визначити, тому пропонується з цією метою користуватися орографічним планом (рис. 14.62). Всередині цього круга знаходиться наступний додатний максимум, більш намагнічений порівняно з оточенням. Цілком ймовірно, що ця аномалія потенційно вказує на елемент внутрішньої конструкції кургану, яка продовжується у південному напрямі, поза межами ареалу досліджень.
Дещо на північний схід від описаної вище могили знаходиться курган (№ 228), який набагато виразніше вимальовується у плані змін намагніченості (рис. 14.64). Цей курган має однозначно інший характер аномалій – зона з підвищеними відносно оточення показниками намагнічення, оточена, особливо з західного, північного і східного боків, смугою нижчих показників. З цієї сукупності можна виділити дві незалежні аномалії, ймовірно утворені індукційною намагніченістю, додатні максимуми яких розташовані у південно-західному і північно-східному секторах. Опираючись лише на магнітометричне зображення важко визначити джерела цих показників, але ймовірно, вони відображають внутрішні структури кургану.
риc. 14.64: Магнітометричне зображення І курганої групи – північно-західна група (кургани №№ 122, 206, 209, 210, 212, 216, 228) на пам’ятці Підгороддя (магнітометр Bartington Fluxgate Grad 601-1; вимірювальний полігон 20,0 × 20,0 м; щільність вимірювань на віддаль між трансектами: 0,25 × 1,0 м, інтерпольована до 0,25 × 0,5 м; фактичні показники магнітної індукції у сірій шкалі звужені до діапазону -5 / +5 nT) (ліворуч). Магнітометричне зображення І курганної групи – північно-західна група (кургани №№ 122, 206, 209, 210, 212, 216, 228) на пам’ятці Підгороддя із зазначеними аномаліями, описаними в тексті (праворуч)
Перейшовши до наступної смуги ґрідів у північному напрямку (між 20 і 40 м на геодезичній осі Х), натрапляємо на низку виразних аномалій, яким не завжди відповідає форма рельєфу на місцевості. Починаючи з західного боку, фіксуємо два скупчення сигналів різної величини, які можуть бути двома окремими курганами. Насправді лише у місці розташування південної аномалії спостерігається підняття на місцевості (рис. 14.64). Тобто, його можна ідентифікувати як курган (№ 212), який має максимум напруженості магнітного поля неправильної форми, оточений нижчими показниками, які слабо контрастують з оточенням. Згадана раніше сильна аномалія в центрі, ймовірно, випромінюється поховальною структурою.
Друге скупчення аномалій, розташоване на північний захід від першого, складається з ниркоподібної форми додатного максимуму намагнічення з відповідним йому по формі від’ємним максимумом, який з північно-східного боку оточений кількома набагато нижчими додатними показниками (рис. 14.64). Незважаючи на те, що це скупчення аномалій не має відповідника у формі насипу, все ж потрібно врахувати можливість, що воно також вказує на об’єкти потенційно пов’язані з могильником.
Поруч з описаним вище скупченням з північного боку знаходяться чотири аномалії, які мають круглі або більш-менш овальні у формі додатні магнітні максимуми діаметром кілька метрів, оточені світлими контурами, яким відповідають від’ємні показники градієнта (рис. 14.64). Три з них продовжуються у частині пам’ятки, яка не охоплена дослідженнями, а одна була охоплена повністю. Зважаючи на велику кількість антропогенних об’єктів типу могил, які знаходяться на цій невеликій ділянці, можна припустити, що також і ці чотири аномалії мають схожий характер і пов’язані з людською активністю в праісторичні часи. Порівняння отриманого магнітометричного зображення з орографічним планом, створеним для цієї курганної групи (рис. 14.62), вказує на невелике підняття, розташоване поблизу згаданих вище чотирьох аномалій та інтерпретоване як курган № 206. Тому можливо, що дві найбільш східні аномалії структурно пов’язані з цим об’єктом. Крім поховальної функції, вони можуть також бути слідами ям або вогнищ, які виникли в результаті поховального обряду.
У південно-східному напрямку від описаного вище скупчення аномалій проявилися три наступні зі схожим просторовим розташуванням додатних і від’ємних максимумів (рис. 14.64). Вони простягаються в ряд по осі південний захід – північний схід, який є ніби продовженням кургану позначеного № 212. Знову можемо зробити висновок про праісторичний характер джерел, які випромінюють ці аномалії. Ці джерела можуть бути могилами або іншими залишками. Однак потрібно мати на увазі, що описуваний фрагмент території насправді є пониженням у вигляді неглибокого блюдця, в якому збирається вода. У цьому підмоклому місці були розкидані численні гниючі кореневища i гілки дерев, які не можливо було повністю прибрати. У зв’язку з цим виникає питання, чи помірно високий сигнал та його індукційний характер не спричинені нагромадженням органічної матерії. Велика кількість води порівняно з оточенням також могла спричинити цей контраст, якщо припустити що вона містить сполуки заліза. Перевірка цієї гіпотези повинна проводитися з використанням інших методів.
Два наступні сигнали, які мають відповідники у формі курганів, розташовані східніше (рис. 14.64). Перший з них (№ 210) представлений сильнішою аномалією ймовірно індукційного характеру – ниркоподібний додатний магнітний максимум розташований з південного боку від від’ємного максимуму (нормальна поляризація). Ймовірно, цей сигнал виходить з центральної частини могили і є виразніший порівняно з магнітно слабшим зовнішнім ґрунтовим шаром.
Останнє з описуваних скупчень аномалій одночасно пов’язане з найбільшим археологічним об’єктом типу кургану (№ 122), який належить до згаданої групи. Він має не круглий, а овальний видовжений по осі схід – захід контур насипу, з двома кульмінаціями на протилежних кінцях (рис. 14.64). Пов’язані з ним аномалії охоплюють додатно намагнічений центр та оточуючі його від’ємні показники. Незважаючи на те, що високі показники, зафіксовані над насипом, свідчать про підвищену магнітну сприйнятливість матеріалу, з якого він був насипаний, все ж градієнт намагнічення помітно змінюється від південної частини в напрямку на північ. Загалом, показники отримані на території першої з них ближчі до максимального рівня 5 nT. Ці найвищі сигнали скупчуються у кількох місцях, набираючи овальних форм. Чим далі на північ, тим сила намагнічення спадає. Цікаво, що західну і східну частини об’єкту відділяє широка бл. 5 м смуга дещо знижених відносно оточення показників. Можливо, аналізований об’єкт є ще одним прикладом «подвійного» кургану, відомого з пам’ятки в Буківні. З наявним об’ємом інформації важко стверджувати, чи це результат навмисного об’єднання двох схожих форм кургану, чи вузька смуга між ними з часом була заповнена матеріалом, який сповзав по схилах. Ця тема однозначно вимагає подальших досліджень. Підсумовуючи варто зазначити, що представлене скупчення курганів у Підгородді має своє продовження у східному напрямку, де не вдалося продовжити вимірювальної сітки. Важливо було б у майбутньому відновити магнітометричні дослідження таким чином, щоб завершити картографування змін градієнту магнітного поля для цієї частини пам’ятки в Підгородді.
14.4 Архівні відомості
Підгороддя, повіт Станіславів (за Sulimirski 1968:138) (сьогодні – Рогатинський район Івано-Франківської області – прим. Г.П.)
У 1936 р. д-р Я. Пастернак дослідив курган, в якому виявлено тілопальне поховання комарівської культури. Не опубліковано жодних деталей.
Матеріали не були опубліковані.