7 Могильник в Дашаві
риc. 7.1: Розташування могильника в Дашаві на фоні інших курганних могильників
риc. 7.2: Розташування могильника в Дашаві - відео
7.1 Характеристика навколишнього природного середовища
Могильник у Дашаві розташований в межиріччі річки Стрий, а точніше, Бережниці, яка протікає у східній частині басейну, та р. Сукіль – притоки Свічі.
Територія, на якій зафіксовані кургани, лежить у привершинному пасмі Моршинської височини. Абсолютні висоти у південній частині цієї височини, знаходяться в діапазоні від 320 м н.р.м. до 380 м н.р.м. Кургани розташовані у північній – нижчій частині описуваної височини. Абсолютні показники відповідають другому за висотою морфологічному рівневі Передкарпаття. На згаданій ділянці це найвищий рівень сформований денудаційними процесами, а пізніше покритий гравієм і лесами. Останні дослідження підтвердили, що акумуляція лесів відбувалася головним чином впродовж трьох етапів в пленігляціалі (Łanczont, Bogucki 2007). Навіювання лесів відбувалося з заходу на схід, про що свідчить зменшення діаметру частинок пилу у східному напрямі на ділянках його поширення.
Локалізація більшості курганів пов’язана з абсолютними висотами 310–335 м н.p.м. Це висоти, які відповідають рівневі Лоєвої у північній частині Моршинської височини (VI морфологічний рівень). Всі проаналізовані кургани знаходяться біля потоків другого і третього порядків (Крехівка, Махлинець). У річкових долинах чітко визначаються терасові рівні. Можна виділити V–II плейстоценові та голоценові тераси. Тераси V–II розвинуті в долинах приток Дністра. Найнижча І тераса та заплава, розташовані в річковій долині, сформувалися у пізньому вістуліані й голоцені. В басейні Свічі розвинені три плейстоценові тераси. Цоколі цих терас збудовані з валуново-гравієво-піщаних алювіальних відкладів. П’ята тераса піднімається на 50–70 м над руслом; IV середньоплейстоценова тераса – на 35–50 м; III тераса має відносну висоту 35–25 м; a II тераса піднімається над руслом на 8–15 м. Дві останні згадані тераси утворилися у верхньому плейстоцені, а перша, яка має висоту 2,5–4 м над руслом, – виникла в голоцені (Gębica, Jacyszyn 2016).
На схилах Моршинської височини беруть початок численні менші потоки, які впадають в Березницю і Свічу, наприклад, Крехівка і Махлинець, який впадає в Крехівку. Ріки протікають глибокими ярами, прорізаними в лесах. Краї височин характеризуються наявністю розвинених ерозійних форм (ярів). Специфікою території є нижній відрізок ріки Стрий, який протікає Стрийсько-Жидачівською улоговиною, однією з двох улоговин (разом з Самбірською), які належать до Верхньодністерської улоговини (Кравчук, 1999). Її походження, як і походження інших западин, зумовлене тектонічно. Стрий, протікаючи через улоговину, в багатьох місцях має розгалужене русло, що свідчить про «здичавіння» річки, спричинене великою кількістю транспортованого матеріалу при меншому нахилі долини на території улоговини. Відносні перевищення між вершинними ділянками та дном річкової долини найбільші у південній частині досліджуваної території й становлять близько 60 м.
7.2 План могильника
У ході польових розвідок зафіксовано 35 курганів, розташованих у формі лінійно-групових скупчень на найвищих ділянках та північно-східних схилах підвищення, орієнтованого по осі північний схід – південний захід (риc. 7.3, риc. 7.4). Насипи утворюють кілька окремих груп, які загалом простягаються на ділянці довжиною близько 2,5 км. Перевищення між найвище і найнижче розташованими курганами становить бл. 24 м (310–334 м н.р.м.). На північному заході знаходиться скупчення у вигляді групи з 19 насипів (недосліджені кургани – на карті без нумерації), сконцентрованих на ділянці (N–S: E–W) 0,7 × 0,5 км. На південний схід від неї, на віддалі 0,5 км, зафіксовано групу з трьох курганів (№№ 152–154). На південний захід, на віддалі 420 м, знаходиться одинокий насип (№ 151), a 180 м нa південь від нього – група з чотирьох курганів, насипаних вздовж умовної лінії, орієнтованої по осі північний захід – південний схід (№№ 147–150) на відрізку 80 м. Далі у південно-східному напрямку на віддалі 450 м, задокументовано сім насипів, розташованих вздовж умовної лінії, орієнтованої по осі північ – південь (№№ 140–146) на відрізку 140 м (риc. 7.5). Останнє, недосліджене поховання, зафіксоване 300 м нa південний схід від згаданої групи курганів.
риc. 7.3: Дашава. Цифрова модель рельєфу могильника (ліворуч). Дашава. Цифрова модель рельєфу могильника з нумерацією курганів (праворуч)
риc. 7.4: Дашава. Розташування кургану на супутниковому знімку (Yandex)
риc. 7.5: Дашава. План центральної частини південної групи курганів
7.3 Характеристика курганів (центральна частина некрополя)
Курган 140 (риc. 7.6, риc. 7.7) задокументований у південній частині могильника, у буковому лісі, у групі з семи курганів, на висоті 332,5 м н.p.м. Знаходиться на віддалі 20 м на південний схід від насипу 144 i 8 м на захід від кургану 141. Географічні координати: N – 49°14’617’’; E – 024°00’814’’. Круглої форми, діаметр 24 м, висота 2 м. У центральній частині помітний неглибокий грабіжницький вкоп.
риc. 7.6: Курган 140. Вигляд зі сходу
риc. 7.7: Курган 140. Ситуаційно-орографічний план і профіль
Курган 141 (риc. 7.8) локалізований у центральній частині групи з семи курганів, на висоті 332,5 м н.p.м., на віддалі 8 м нa схід від насипу 140. Географічні координати: N – 49°14’605’’; E – 024°00’810’’. Круглої форми, діаметр 13 м, висота 0,4 м.
риc. 7.8: Курган 141. Вигляд з південного заходу
Курган 142 (риc. 7.9, риc. 7.10) знаходиться на віддалі 30 м нa північний схід від кургану 140, на висоті 333 м н.p.м. Географічні координати: N – 49°14’610’’; E – 024°00’813’’. Круглої форми, діаметр 13 м, висота 0,5 м.
риc. 7.9: Курган 142. Вигляд із заходу
риc. 7.10: Курган 142. Ситуаційно-орографічний план і профіль
Курган 143 (риc. 7.11, риc. 7.12) – крайній у групі з семи курганів – розташований на віддалі 22 м на північ від насипу 144, на висоті 333 м н.p.м. Географічні координати: N – 49°14’637’’; E – 024°00’818’’. Круглої форми, діаметр 23 м, висота 1,2 м. У кургані помітні великі грабіжницькі вкопи.
риc. 7.11: Курган 143. Вигляд із заходу
риc. 7.12: Курган 143. Ситуаційно-орографічний план і профіль
Курган 144 (риc. 7.13, риc. 7.14) зафіксований у північній частині згаданого скупчення курганів,7 м нa південь від насипу 140, на висоті 331,5 м н.p.м. Географічні координати: N – 49°14’628’’; E – 024°00’797’’. Круглої форми, діаметр 14 м, висота 0,5 м.
риc. 7.13: Курган 144. Вигляд зі сходу
риc. 7.14: Курган 144. Ситуаційно-орографічний план і профіль
Курган 145 (риc. 7.15, риc. 7.16) задокументовано у південній частині групи з семи курганів, 15 м на захід від кургану 146, на висоті 332,5 м н.p.м. Географічні координати: N – 49°14’582’’; E – 024°00’833’’. Круглої форми, діаметр 18 м, висота 1,8 м.
риc. 7.15: Курган 145. Вигляд з північного сходу
риc. 7.16: Курган 145. Ситуаційно-орографічний план і профіль
Курган 146 (риc. 7.17, 7.18) знаходиться на південному краю згаданої групи насипів, на відстані 15 м на схід від кургану 145, на висоті 332 м н.p.м. Географічні координати: N – 49°14’569’’; E – 024°00’820’’. Круглої форми, діаметр 11 м, висота 0,3 м. Проведено магнітометричні дослідження кургану.
риc. 7.17: Курган 146. Вигляд з півдня
риc. 7.18: Курган 146. Ситуаційно-орографічний план і профіль
Курган 147 (риc. 7.19) задокументовано у південній частині частині групи з чотирьох насипів, на висоті 331 м н.p.м., на віддалі 15 м нa північний захід від кургану 148. Географічні координати: N – 49°14’747’’; E – 024°01’080’’. Круглої форми, діаметр 21 м, висота 2,5 м.
риc. 7.19: Курган 147. Вигляд з південного сходу
Курган 148 (риc. 7.20) насипаний на південному краю скупчення з чотирьох насипів, на висоті 331 м н.p.м., на віддалі 15 м нa південний схід від кургану 147. Географічні координати: N – 49°14’737’’; E – 024°01’085’’. Круглої форми, діаметр 14 м, висота 1 м.
риc. 7.20: Курган 148. Вигляд зі сходу
Курган 149 (риc. 7.21) зафіксовано в межах скупчення з чотирьох курганів, 8 м нa північ від насипу 147, на висоті 331 м н.p.м. Географічні координати: N – 49°14’753’’; E – 024°01’081’’. Круглої форми, діаметр 13 м, висота 0,6 м.
риc. 7.21: Курган 149. Вигляд з північного заходу
Курган 150 (риc. 7.22) знаходиться на північному краю згаданої групи з чотирьох курганів, 45 м нa північний захід від кургану 149, на висоті 331 м н.p.м. Географічні координати: N – 49°14’770’’; E – 024°01’062’’. Круглої форми, діаметр 13 м, висота 0,4 м.
риc. 7.22: Курган 150. Вигляд із заходу
Курган 151 (риc. 7.23) зафіксовано на північ від групи з чотирьох курганів, 180 м на північний схід від кургану 150, на висоті 323,5 м н.p.м. Географічні координати: N – 49°14’941’’; E – 024°01’032’’. Круглої форми, діаметр 10 м, висота 3 м. Курган густо порослий високою травою і кущами.
риc. 7.23: Курган 151. Вигляд із заходу
Курган 152 (риc. 7.24) належить до групи з трьох курганів, розташованих 400 м нa північний схід від насипу 151, на висоті 332 м н.p.м. Він знаходиться на зрубі між курганами 153 i 154, на віддалі близько 25 м нa північний схід від першого і на такій же віддалі на південний схід від другого. Географічні координати: N – 49°15’014’’; E – 024°01’436’’. Круглої форми, діаметр 19 м, висота 1 м.
риc. 7.24: Курган 152. Вигляд з південного сходу
Курган 153 (риc. 7.25) задокументовано у згаданій групі з трьох насипів, 25 м нa південний схід від кургану 152, на висоті 321 м н.p.м. Географічні координати: N – 49°15’004’’; E – 024°01’452’’. Круглої форми, діаметр 18 м, висота 0,8 м.
риc. 7.25: Курган 153. Вигляд з півночі
Курган 154 (риc. 7.26) найпівнічніший курган у згаданій групі з трьох насипів. Зафіксований за 25 м нa південний захід від кургану 152, на висоті 323 м н.p.м. Географічні координати: N – 49°15’023’’; E – 024°01’455’’. Круглої форми, діаметр 20 м, висота 0,5 м.
риc. 7.26: Курган 154. Вигляд з півдня
7.4 Магнітометричні дослідження
У квітні 2015 р. були проведені геомагнітні дослідження двох курганів на могильнику в Дашаві (№№ 142 і 146). Їх охоплено двома окремими вимірювальними ділянками (риc. 7.27). Перший курган (№ 146) розташований на північ від лісової дороги, яка ділить пам’ятку, відразу біля наступної великої могили. Його зареєстровано в межах окремого ґріду розмірами 20 × 20 м, що у підсумку охоплює поверхню 0,04 га. З огляду на невеликі розміри, цей курган не дуже помітний на місцевості. До того ж, насип кургану підрізаний пролягаючими поблизу лісовими дорогами, які спричинилися до його нівелювання. Незважаючи на відсутність ознак розкопування, курган має інші сліди людського впливу, датовані новітнім часом. Це залишки вогнищ і численне «сміття», залишене на поверхні насипу та довкола нього. Ці предмети істотно вплинули на результати вимірювань, що видно на рисунку, представленому нижче (риc. 7.28).
риc. 7.27: Дашава, курган 146. Розташування ділянки геомагнітних досліджень (ліворуч). Дашава, курган 142. Розташування ділянки геомагнітних досліджень (праворуч)
риc. 7.28: Магнітометричне зображення кургану 146 на пам’ятці Дашава (магнітометр Bartington Fluxgate Grad 601-1; вимірювальний полігон 20,0 × 20,0 м; щільність вимірювань на віддаль між трансектами: 0,25 × 1,0 м, інтерпольована до 0,25 × 0,5 м; фактичні показники магнітної індукції у сірій шкалі звужені до діапазону -5 / +5 nT) (ліворуч). Магнітометричне зображення кургану № 146 на пам’ятці Дашава з зазначеними аномаліями, описаними в тексті (праворуч)
Межі насипу ледь помітні на представленому зображенні і їх вдається відрізнити лише завдяки нечіткій, але досить широкій аномалії з діапазоном показників магнітного поля від 2 до 4 nT (риc. 7.28). Ця аномалія більш-менш співпадає з центральною частиною могили (риc. 7.27). З огляду на величину показника та дипольний характер аномалії, її можна визнати як ефект індукційної намагнічності. Вона оточена півколом з незначним від’ємним ступенем намагніченості (-1 – -2 nT), яке можна інтерпретувати як зовнішній периметр насипу (риc. 7.28, риc. 7.27). У центрі могили спостерігаємо також три аномалії овальної форми розмірами бл. 1,5 × 0,5 м, довшою стороною розташовані по осі захід – схід. Одна з них повністю складається з від’ємних показників градієнта, які перевищують рівень -5 nT i символізує об’єкт зі значно нижчою магнітною здатністю відносно насипу кургану. Дві інші виявляють нормальну поляризацію (широкий додатній максимум, локалізований з південного боку меншого – від’ємного максимуму), але показники у їх випадку є вищими (від 4 до 5 nT). Їх розташування і характер вказують, що ймовірно це можуть бути сигнали, випромінювані археологічними об’єктами, похованими під ґрунтовим насипом кургану. Проте, згадана велика кількість сучасних «елементів» на пам’ятці наводить на іншу інтерпретацію про не праісторичне походження джерел цих сигналів (напр., на кургані зафіксовано кілька цеглин та сліди вогнища). Схожі предмети виявлено також в оточенні кургану, що фіксують сильні поляризовані аномалії у західній і північно-східній частині досліджуваного полігону. Тому, під час інтерпретації результатів досліджень потрібно бути досить обережним.
Друга досліджена могила в Дашаві (№ 142) локалізована на південь від дороги, дещо віддалено від описаного вище кургану. В момент початку досліджень могила не мала жодних видимих слідів руйнувань, але її поверхня була густо поросла деревами (риc. 7.27). Невеликі розміри кургану дозволили вмістити його в межах двох ґрідів розмірами 10 × 10 м (0,02 га). Завдяки цьому вдалося захопити також невеликий контекст, який контрастує на зображенні з показниками магнітного поля самої могили (риc. 7.29). Фон не відрізняється істотними коливаннями від сталої величини поля (бл. 1 nT), але сам насип містить приблизно чотири аномалії неправильної форми (риc. 7.29). Всі вони вказують на рівень намагніченості близько 5 nT i можуть бути пов’язані з індукційною намагніченістю. Однак, їх локалізація опирається на вже оброблене зображення і необов’язково повинна свідчити про кілька незалежних джерел, які випромінюють ці аномалії. Вони розділені лише вузькими смугами зі зниженою намагніченістю, показники якої наближені до величин з периметру кургану. Площа згаданих аномалій покриває майже всю ділянку насипу. Вони можуть випромінюватися одним суцільним шаром матеріалу з підвищеною намагніченістю (напр., шар згарища), або трьома розташованими глибоко але сильно намагніченими об’єктами (напр., могилами). Незважаючи на це, сильний контраст з оточенням дозволяє стверджувати, що ці аномалії є результатом антропогенних факторів, ймовірно пов’язаних зі структурою кургану і його використанням як поховального об’єкту. Просторові межі гробівця можуть бути визначені на основі округлої смуги від’ємних показників, які сягають рівня -3 nT (риc. 7.29).
риc. 7.29: Магнітометричне зображення кургану 142 на пам’ятці Дашава (магнітометр Bartington Fluxgate Grad 601-1; вимірювальний полігон 20,0 × 20,0 м; щільність вимірювань на віддаль між трансектами: 0,25 × 1,0 м, інтерпольована до 0,25 × 0,5 м; фактичні показники магнітної індукції у сірій шкалі звужені до діапазону -5 / +5 nT) (ліворуч). Магнітометричне зображення кургану № 142 на пам’ятці Дашава з зазначеними аномаліями, описаними в тексті (праворуч).
7.5 Архівні матеріали
Дашава, Стрийський район (за Sulimirski 1968: 130–131)
Понад 40 курганів розташовані на високому підвищенні на південь від села; групи налічують від кількох до кільканадцяти курганів. Вони поєднані з курганами в лісах сусідніх сіл Юсиптичі (сьогодні – Йосиповичі – прим. Г.П.) і Олексичі. Кургани мають від 20 до 30 метрів у діаметрі і від 50 см до 3 м висоти. Кургани, розташовані на полях, значною мірою були розорані. У 1930 р. виявлена бойова крем’яна сокира фат’янівського типу, довжиною 20 см. Виконана з каменю зеленуватого кольору, сокира була виорана з одного з курганів на галявині. Таким чином ця сокира потрапила до Інституту Праісторії Львівського університету.
У 1932 р. я дослідив два кургани, які знаходилися в межах села Юсиптичі, на ріллі, яка належала до господарства Басівка. Ці кургани були частиною групи з 12-ти могил, одна з яких знаходилася в околицях Юсиптичів. Дві інші могили, які належали до цієї групи, були знищені. Одна – під час будівництва будинку, друга була перерізана під час встановлення водогону.
Kурган № I. 22 м в діаметрі, 70 см висоти. Перерізаний польовою дорогою; контур насипу появився на глибині 20 см під лісовим гумусом: спочатку контур мав сірий колір, а глибше та ближче до центру кургану ставав щораз темнішим. Викопний гумус на стародавньому горизонті був відкритий під насипом на глибині 70 см. У нижній партії мав чорний колір, переходив в материк. У стародавньому горизонті (90 см нижче від вершини кургану), 5 см від центру виявлено кілька розкиданих нетипових уламків кераміки цеглистого кольору, кілька грудок вохри і один крем’яний відщеп.
Kурган № II. Був локалізований на відстані 35 м на південний захід від першого, сильно розораний, діаметром 18 м, висотою 50 см. Його профіль був подібний до першого. Після знівелювання насипу, на глибині 65 см, відкрито три предмети, які лежали поруч один біля одного в центрі поховання на стародавньому горизонті: цілковито розчавлена, покладена на боці тюльпаноподібна посудина, миска з двома ручками (риc. 7.30; Sulimirski 1968, tabl. 17:7) та горщик, також цілковито розчавлений. За 2 м на північ від цих знахідок виявлено жменю деревного вугілля. Ґрунт у цьому місці був кальцинований, містив попіл та рештки деревного вугілля; а поруч знаходився невеликий крем’яний уламок. Поховання повинно було міститися десь між предметами і шматками вугілля: гріб знаходився в стародавньому горизонті, але без викопаної ями. Слідів скелету не виявлено.
риc. 7.30: Амфора типу A112, збережена фрагментарно. Під вінцями орнаментована пучками ялинок. Вінця зокруглені, дно виділене. H – 17 см, R1 – 19,2 см, R2 – 19,3 см, R3 – 23,5 см, R4 – 7,8 см
Тюльпаноподібна посудина мала висоту 26 см, діаметр дна – 19 см. Посудина мала відігнуті назовні вінця, плоске дно, була без орнаменту, виконана з глини з великою кількістю домішок піску. Миска (риc. 7.30; Sulimirski 1968, tabl. 17:7) мала висоту 14 см, діаметр 19,5 см, дві ручки одна навпроти одної і врізний ялинкоподібний орнамент під вінцями. Її реконструкція виявилася неможливою. Весь посуд виготовлений одним і тим самим способом, недостатньо випалений і крихкий.