16 Могильник в Сірниках
риc. 16.1: Розташування могильника на фоні інших курганних могильниківів
риc. 16.2: Могильник в Сірниках - відео
16.1 Характеристика навколишнього природного середовища
Могильник в Сірниках розташований на межиріччі Білого Потоку і Свіржа, лівобережних приток Дністра. Описувана територія належить до Опільської височини, яка, у свою чергу, є західною частиною Подільської височини, виокремленої з огляду на досить неоднорідний рельєф місцевості. Регіон досить розчленований річками, відносні висоти – бл. 40 м над дном долини Дністра. Його характерною особливістю є відсутність виразних вирівняних вершинних ділянок. Ліві притоки Білого Потоку і праві притоки Свіржа розділяють досліджувану територію на пагорби і хребти. Але у випадку описуваного межиріччя виразних пагорбів нема, оскільки вони розчленовані двома розташованими поруч річковими системами приток Дністра.
Могильник розташований на останцевому фрагменті вододільного пагорба, розташованого на сході від Сірник, який характеризується майже меридіональним простяганням. Натомість хребти, розділені притоками Білого Потоку і Свіржа мають приблизно широтне простягання.
Фундамент височин складений переважно морськими відкладами крейди – вапняками і мергелями. Значне поширення на Подільській рівнині мають неогенові відклади, потужність яких на досліджуваній території сягає 100–200 м. Вони утворені пісками, пісковиками, вапняками та характерними для мілкого моря гіпсами й глинами. Неогенові відклади перекриті потужними товщами лесів, в які глибоко врізаються річкові долини (Łomnicki 1897; Czeppe et al. 1969; Rąkowski 2006). На поверхню виходять відслонення пісковиків і вапняків, які утворюють стрімкі урвища (Gudowski 2016).
Кургани в Сірниках розташовані дещо нижче від найвищих частин пагорбів, переважно на західному схилі вододільного хребта на висоті бл. 400 м н.р.м. Максимальні висоти, зафіксовані на цій території становлять 404 м н.р.м., а в найнижче розташованих річкових долинах з західного боку зафіксовані висоти бл. 295 м н.р.м. Вся територія дещо піднімається у східному напрямку. Нахил поверхні становить від 0,02° в межах днищ річкових долин до 20–26° на схилах цих долин. У двох місцях на схилах долин занотовано показники нахилів 27° i 52°. У цих місцях знаходяться стрімкі урвища, які виникли внаслідок підмивання цоколів височин притоками Білого Потоку.
16.2 Ситуаційний план могильника і характеристика курганів
Шість курганів (№№ 123, 125, 126, 128, 129, 130) виявлено на найвищих вирівняних ділянках розлогого підняття, яке простягається з північного заходу на південний схід. Могили розташовані смугою, яка повторює простягання пагорба (північний захід – південний схід), довжиною близько 600 м (риc. 16.3, риc. 16.4, риc. 16.5).
риc. 16.3: Сірники. Цифрова модель рельєфу могильника з нумерацією курганів
риc. 16.4: Сірники. Цифрова модель рельєфу могильника з нумерацією курганів (без насипів 129 i 130)
риc. 16.5: Сірники. Локалізація могильника на супутниковому знімку (Yandex)
Kурган 123 (риc. 16.6, риc. 16.7) – досліджуваний у 30-х роках ХХ століття (№ 1), знаходиться у центральній частині згаданого лінійного скупчення насипів, на висоті 422 м н.р.м., між могилами 130 i 128, на віддалі 130 м нa південний схід від першої з них та 13 м нa південь від другої. Географічні координати: N – 49°36’570’’; E – 024°21’286’’. Круглої форми, діаметр 27 м, висота 3 м. Помітна траншея з досліджень Т. Сулімірского.
риc. 16.6: Курган 123. Вигляд з північного заходу
риc. 16.7: Курган 123. Ситуаційно-орографічний план і профіль
Kурган 125 (риc. 16.8, риc. 16.9) – досліджуваний у 30-х роках ХХ століття (№ 2), локалізований на південно-східному краю скупчення насипів, на висоті 422 м н.р.м., на віддалі 80 м нa південь – південний схід від кургану 126 та бл. 100 м нa південь від могили 127. Географічні координати: N – 49°36’523’’; E – 024°21’426’’. Круглої форми, діаметр 17 м, висота 1,5 м. Помітний круглий вкоп діаметром бл. 8–9 м.
риc. 16.8: Kурган 125. Вигляд зі сходу
риc. 16.9: Kурган 125. Ситуаційно-орографічний план і профіль
Kурган 126 (риc. 16.10, риc. 16.11) насипаний у південно-східній частині скупчення курганів, на висоті 422 м н.р.м., на віддалі 10 м нa південь – південний схід від насипу 127 та бл. 80 м нa північний схід від кургану 125. Географічні координати: N – 49°36’523’’; E – 024°21’426’’. Круглої форми, діаметр 17 м, висота 1,5 м. Помітний круглий вкоп діаметром бл. 8–9 м.
риc. 16.10: Kурган 126. Вигляд з південного сходу
риc. 16.11: Kурган 126. Ситуаційно-орографічний план і профіль
Kурган 127 (риc. 16.12, риc. 16.13) знаходиться в центральній частині курганного пасма, на висоті 421,5 м н.р.м., між насипами 126 i 128, на віддалі 10 м нa північний схід від першого насипу i 35 м нa південний захід від другого з них. Географічні координати: N – 49°36’545’’; E – 024°21’340’’. Овальної форми: 26 × 22 м, висота 1,8 м.
риc. 16.12: Kурган 127. Вигляд з південного сходу
риc. 16.13: Kурган 127. Ситуаційно-орографічний план і профіль
Kурган 128 (риc. 16.14, риc. 16.15) задокументований у центральній частині пасма курганів, на висоті 422 м н.р.м., між насипами 123 i 127, на віддалі 15 м нa південь від першого та 35 м нa північний схід від другого з них. Географічні координати: N – 49°36’564’’; E – 024°21’298’’. Круглої форми, діаметр 30 м, висота 2 м.
риc. 16.14: Kурган 128. Вигляд з північного заходу
риc. 16.15: Kурган 128. Ситуаційно-орографічний план і профіль
Kурган 129 (риc. 16.16, риc. 16.17) розташований на північно-західному краю скупчення насипів, на висоті 424,5 м н.р.м., на віддалі 280 м нa північний захід від кургану 130. Географічні координати: N – 49°36’758’’; E – 024°21’091’’. Круглої форми, діаметр 33 м, висота 3 м.
риc. 16.16: Kурган 129. Вигляд з південного заходу
риc. 16.17: Kурган 129. Ситуаційно-орографічний план і профіль
Kурган 130 (риc. 16.18 – досліджуваний у 30-х роках ХХ століття (№ 3), знаходиться у центральній частині курганного пасма, на висоті 414 м н.р.м., між насипами 123 i 129, на віддалі 130 м нa північний захід від першого насипу та 280 м нa південний схід від другого з них. Географічні координати: N – 49°36’634’’; E – 024°21’249’’. Круглої форми, діаметр 16 м, висота 1,5 м. Помітний круглий вкоп діаметром 7 м.
риc. 16.18: Kурган 130. Вигляд з півночі
16.3 Геомагнітні дослідження
Курган 129 на могильнику в Сірниках є найбільшою поховальною конструкцією серед усіх, досліджених під час польового сезону 2015 року. Магнітометричні дослідження на ньому проводилися в межах чотирьох ґрідів розмірами 20 × 20 м кожен, але густий рослинний покрив дозволив закласти вимірювальні профілі лише через 1 м. Більше того, дерева часто ставали перешкодами, через які потрібно було пропускати вимірювання у певних місцях, що зафіксовано як світло-сірі смуги на магнітометричному зображенні. Загальна площа дослідженої поверхні становить 0,16 га (риc. 16.19. Значна висота кургану (бл. 3 м) викликала застереження щодо точності вимірювань. Чи у зв’язку з перенесенням магнітометра вгору і вниз по схилах насипу інструмент буде правильно позиціонований над вимірювальним профілем? Чи наступні вимірювання відповідатимуть тим самим стратиграфічним рівням кургану? Добрий стан збереженості, який відрізняв цю могилу серед інших об’єктів на могильнику, був вирішальним у виборі її для проведення магнітометричних досліджень.
риc. 16.19: Сірники. Розташування ділянки геомагнітних досліджень (курган 129)
Отримане зображення не вказує на чіткі відмінності між намагніченістю насипу та його оточення (риc. 16.20. Однак, контур кургану можна визначити на підставі нечіткої смуги з підвищеною намагніченістю, розташованої у центрі досліджуваної ділянки на місці розміщення насипу (риc. 16.20; риc. 16.19). Крім цього, у північно-західному секторі вдалося захопити аномалію, яка проходить по колу, і складається з показників 0 nT, але вона не достатньо далеко виступає в бік вимірювальної ділянки, щоб трактувати її як контур кургану. Можливо це внутрішній елемент конструкції кургану у формі персня, збудований з матеріалу, який має нижчу намагніченість відносно решти могили. Він з північного, північно-західного і західного боку оточує прямокутну в плані аномалію – також менш намагнічену ніж оточення, яка довшою стороною орієнтована вздовж осі північний захід – південний схід. Їх розділяє вузька смуга відкладів з підвищеною намагніченістю. Важко інтерпретувати світлу прямокутну аномалію як об’єкт або елемент конструкції, як це було зафіксовано геофізичними дослідженнями на інших курганах. Можливо, це лише накопичення ґрунтового матеріалу з нижчим вмістом мінералів магнітної фракції, що відрізняє його на фоні оточення. Варто також пам’ятати про великі розміри описуваної могили. Ймовірно, що пухкіше потужне ґрунтове покриття, намагніченість якого істотно не відрізняється від оточення, прикриває всі об’єкти, поховані глибше. Біля північно-західного краю світлої аномалії по центру помітний точковий сигнал, величина намагніченості якого сягає 5 nT. Цей значний контраст схиляє до думки – чи його джерелом є високонамагнічена структурна частина насипу, чи це ефект пізніших процесів, напр. розпалення вогнища на вершині кургану? Без сумніву, сучасне походження має анормальна дипольна аномалія у північно-західному куті вимірювальної сітки. Це, найімовірніше, металевий об’єкт, який був розташований на поверхні або дуже близько під верхнім шаром ґрунту. Детальніше вивчення джерел описаних вище аномалій повинно відбуватися з використанням інших археологічних методів.
риc. 16.20: Магнітометричне зображення кургану 129 на пам’ятці Сірники (магнітометр Bartington Fluxgate Grad 601-1; вимірювальний полігон 20,0 × 20,0 м; щільність вимірювань на віддаль між трансектами: 0,25 × 1,0 м, інтерпольована до 0,25 × 0,5 м; фактичні показники магнітної індукції у сірій шкалі звужені до діапазону -5 / +5 nT) (ліворуч). Магнітометричне зображення кургану 129 на пам’ятці Сірники з зазначеними аномаліями, описаними в тексті (праворуч).
16.4 Архівні відомості
Сірники, повіт Бібрка (за Sulimirski 1968:146–147) (сьогодні – Перемишлянський район Львівської області – прим. Г.П.)
Група з шести курганів розташованих на відрізку довжиною 700 м, орієнтованому по осі південний схід – північний захід, знаходилася на вершині узгір’я в лісі «Кам’янки» (Sulimirski 1968, Plan 5:1). Більше курганів на цьому ж узгір’ї знаходилося на території сусідніх сіл: Малі Ланки (на південий схід) та Жабокруки (сьогодні – село Квітневе – прим. Г.П.) (на північний захід). У 1931 і 1935 рр. я дослідив три кургани та четвертий в лісі «Грабовець». Весь поховальний інвентар переданий до Інституту Праісторії Львівського університету.
Kурган I (Sulimirski 1968, Plan 36:1) найбільший, розташований у центрі групи, мав 27 м в діаметрі та 2,5 м висоти. Насип був так густо порослий буками, що можливим було лише виконання поперечної траншеї (по осі південний схід – північний захід) шириною 3 м, у центральній частині кургану розширеної до 5 м. Біля центру кургану (a), на глибині 60 см, ще в насипі, виявлено предмети, які лежали поруч один біля одного: гранітну бойову сокиру, довжиною 9,3 см; плоский майже трикутний бронзовий стилет (Sulimirski 1968, Fig. 19:23) довжиною 9 см, без реберця, з трьома отворами на шнурки, крем’яний скребок довжиною 4,4 см. Під насипом у центрі кургану виявлено поховальну яму розмірами 2 м на 1,5 м, чотирикутну в плані, з заокругленими кутами, орієнтовану по осі схід – захід. Яма була вкопана 50 см у материк жовтого кольору і сягала глибини 3 м від вершини кургану. Нічого не виявлено, будь-яких решток скелету також не зафіксовано.
Kурган II. Розташований найдалі на схід зі всієї групи, 20 м в діаметрі і 50 см висоти. Його переріз виглядав наступним чином: 20 см попелястого лісового гумусу, під ним – насип темно-сірого кольору товщиною 35 см. Викопний гумус з’явився нижче, на глибині 55 см i сягав до глибини 90 см, був темного, місцями навіть чорного кольору з великою кількістю нірок землериїв. Нижче поступово переходив у жовтий колір, також зі слідами ходів землериїв. «Чистий» материк з’явився щойно на глибині 1,2 м від вершини кургану. У ньому нічого не виявлено.
Kурган III (Sulimirski 1968, Plan 36:2) розташований 80 м на північний захід від кургану I, мав 18 м в діаметрі i 60 см висоти. Його переріз схожий до перерізу кургану II. Біля центру кургану на стародавньому горизонті розкидані грудки деревного вугілля (e) та кілька перепалених пісковиків (h, j), нерегулярно вкриваючи ділянку розмірами 2 м на 1,5 м, орієнтовану більш-менш по осі схід – захід. Без сумніву, це було місце поховання, але не виявлено жодних слідів скелету. Крем’яний ніж (c) (Sulimirski 1968, Fig. 17:10), довжиною 9 см, знаходився 3,5–4 м на північ від цього місця, разом з крем’яним скребком (f) (Sulimirski 1968, Fig. 17:16) довжиною 6 см, який лежав за 1 м на південний захід від ножа. Кілька фрагментів кераміки (a, d) виявлено за 2 м західніше від поховання (гробу), а також на стародавньому горизонті. Фрагменти були частинами однієї великої посудини, виконаної з глини з домішкою шамоту, всередині чорного кольору, а зовні покритої червоною ангобою.
Kурган IV (риc. 16.21; Sulimirski 1968, Plan 36:3, 3a). Цей курган дещо ізольований, знаходився в лісі «Грабовець», на узгір’ї на захід від села. Мав 18 м в діаметрі i 1 м висоти. Невеликі грудки деревного вугілля, окремі дрібні фрагменти кераміки та крем’яні відщепи зафіксовані у насипі кургану та під ним. Вони знаходилися головним чином в межах ділянки у формі круга діаметром бл. 6 м довкола центру кургану. Чотирикутна поховальна яма (A) розмірами 1,6 м на 1,1 м, орієнтована по осі північний схід – південнний захід i вкопана на 25 см у стародавній горизонт. На дні ями вздовж її південно-східної стінки стояли чотири посудини: у північному кутку – тюльпаноподібний горщик (h) (риc. 16.22; Sulimirski 1968, Plate 18:1) який мав 14,6 см висоти і 13 см в діаметрі, з п’ятьма жолобками вздовж шийки та випуклим валиком; одна велика миска (j) (риc. 16.23; Sulimirski 1968, Plate 17:3), висотою 12,5 см і діаметром 19 см, з шістьма паралельними жолобками довкола шийки та лінією у вигляді «зигзага», заштрихованими трикутниками, косими відтисками і крапками у верхній частині тулуба. Менша миска (i) (риc. 16.24; Sulimirski 1968, Plate 17:6) стояла у південному куті поховання, висотою 11 см і 17,5 см в діаметрі, з шістьма паралельними врізними жолобками на шийці, і тулубом вкритим глибокими скісними жолобками. Поверхня посудини ретельно полірована, в окремих місцях висвітлена. Орнаментований горщик (n) (риc. 16.25; Sulimirski 1968, Plate 18:11), висотою 9,5 см, діаметром 9,6 см стояв біля попередньої миски; він повністю вкритий врізним орнаментом, який складався з групи вертикальних жолобків, розділених смугами скісних ліній. Горщик старанно виконаний. Скелету не виявлено, але легке забарвлення підтверджує, що він лежав головою на південний захід.
риc. 16.21: Оцифрований план кургану IV (Sulimirski 1968, Plan 36:3, 3a)
риc. 16.22: Горщик типу H111, на шийці орнаментований шістьма горизонтальними врізними лініями i горизонтальним наліпним валиком під ними. Вінця потовщені, зрізані назовні, дно слабо виділене. H – 25,5 см, R1 – 20,5 см, R2 – 18,7 см, R3 – 21,8 см, R4 – 12 см (фот. Sulimirski 1968, Plate 18:1)
риc. 16.23: Ваза типу W21, довкола орнаментована сімома врізними горизонтальними лініями, на тулубі – поперемінно – шістьма скісними врізними лініями, спрямованими почергово вліво або вправо, між ними знаходяться розташовані горизонтально один біля одного три круглі відтиски. Вінця потовщені заокруглені, дно виділене. Домішка товченого каміння і кременю. H – 13,5 см, R1 – 20,8 см, R2 – 17,5 см, R3 – 20,5 см, R4 – 8,7 см
риc. 16.24: Ваза типу W21, довкола під вінцями орнаментована окремими врізними ламаними лініями, на шийці – шістьма горизонтальними врізними лініями, до яких – на тулубі – знизу прилягають широкі скісні канелюри. Вінця фасетовані, дно виділене. Домішка товченого каміння і кременю. H – 12,2 см, R1 – 20 см, R2 – 16,3 см, R3 – 19,5 см, R4 – 9,3 см
риc. 16.25: Горщик типу P1a, по всій поверхні орнаментований поперемінно (вертикально) і довкола групами ламаних ліній i чотирьох горизонтальних врізних ліній. Таке розташування елементів повторюється тричі; у верхньому ряді ламані лінії згруповані по чотири врізних елементи, у решту рядах – по п’ять. Вінця заокруглені, дно виділене. H – 11,3 см, R1 – 11,4 см, R4 – 8 см (фот. Sulimirski 1968, Plate 18:11)