8 Могильник в Янчині (Іванівці)
риc. 8.1: Ситуаційний план розташування могильника в Янчині (Іванівці) на тлі інших курганних могильників
риc. 8.2: Ситуаційний план розташування могильника в Янчині (Іванівці) - відео
8.1 Характеристика навколишнього природного середовища
Пам’ятка в Янчині (сьогодні – Іванівка – прим. Г.П.) розташована на Подільській височині, в долині Гнилої Липи – лівої притоки Дністра. Тут досліджено два кургани, насипаних близько один від одного, на лівому березі ріки, у верхній частині її басейну. Гнила Липа має довжину 87 км, бере початок у пасмі Гологори, найвищою вершиною яких є гора Камула (Czeppe et al. 1969).
Межами Подільської височини є: ріка Південний Буг на південному сході, долина Дністра на південному заході, Придніпровська височина на північному сході, а на північному заході – Гологори (Гологоро-Кременецький кряж), які відділяють Поділля від Волині високим обривом.
Західне Поділля – це антикліналь, фундамент якої утворений архейськими кристалічними породами (гранітами i гнейсами), перекритими товщами молодших відкладів, осадовими породами силуру, девону, верхньоюрського періоду, крейди (містять фосфорити) i неогену, які зверху вкриті лесами. Південно-західна частина височини, на якій розташовані кургани, – Опілля – досить розчленований річками регіон, поділений на пагорби і менші гряди, що надає території горбистого характеру. Такий ландшафт простягається аж до гирла Золотої Липи. Дністер та його притоки течуть або глибоко врізаними долинами – каньйонами, або на більш рівнинних ділянках мають вигляд меандруючих річок, утворюючи численні вигини русел (Bogucki 2006). Ще однією особливістю долини Дністра та його приток, у тому числі Гнилої Липи й Болотні, є заплавні торфовища, сьогодні значною мірою меліоровані і перетворені на луки.
У крайових зонах долин добре розвинена мережа ярів, як молодих – врізаних і вузьких, так і старих – типу «балок». Глибокі яри сформувалися в плейстоцені шляхом врізання річок у плиту, яка повільно піднімалася. Залежно від глибини врізів долин, в їх профілях відслонюються граніти, але значно частіше – розташовані над ними крейдові вапняки з численними кораловими скам’янілостями. Іншою особливістю Поділля є карстові явища, пов’язані з сеноманськими мергелями (околиці Золочева) або гіпсами міоцену (біля Дністра).
Обидва описувані кургани лежать над невеликою притокою Болотні, яка, у свою чергу, є притокою Гнилої Липи. Досліджувані курганні насипи розташовані на висоті близько 400 м н.p.м. Абсолютні висоти всієї досліджуваної території знаходяться в межах 271–400 м н.p.м. Найнижчі висоти зафіксовані на заплавній терасі. Один з курганів розташований на вирівняній вершинній ділянці, інший – на схилі долини р. Болотня. Діапазон крутизни схилів на досліджуваній території становить від 0,35° нa плоскогір’ях до 17° на крутих схилах річкових долин, врізаних у лесові відклади.
8.2 Ситуаційний план могильника
На пам’ятці задокументовано два кургани (№№ 225, 226), розташовані на віддалі 220 м один від одного (риc. 8.3, риc. 8.4). Перший насип розташований на вирівняній найвищій ділянці, другий – на схилі долини притоки р. Болотня. З огляду на руйнування кургану або відсутність доступу (густі чагарники) не виконано ситуаційно-орографічних планів.
риc. 8.3: Янчин (Іванівка). Цифрова модель рельєфу могильника
риc. 8.4: Янчин (Іванівка). Розташування кургану на супутниковому знімку (Yandex)
Курган 225 (риc. 8.5) знаходився за 220 м на схід від насипу 226, на висоті 391 м н.p.м. Географічні координати: N – 49°33’792’’; E – 024°40’631’’. Курган розораний, порослий деревами; на ньому збудована капличка. Овальної форми, 14 × 6 м, висота 1 м.
риc. 8.5: Курган 225. Вигляд з південного сходу (ліворуч) i з півдня (праворуч)
Kурган 226 (риc. 8.6) локалізований за 220 м на захід від насипу 225, на висоті 358 м н.p.м. Географічні координати: N – 49°33’810’’; E – 024°40’502’’. Круглої форми, діаметр 10 м, висота 0,5 м. Порослий густим чагарником.
риc. 8.6: Курган 226. Вигляд з північного сходу
8.3 Архівні відомості
Янчин, повіт Перемишляни (Sulimirski 1968: 130)
У 1933 р. д-р Пастернак (Pasternak 1936, 172) дослідив курган на полі «Могилки». Він мав діаметр 26 м і був сильно розораний. У центрі насипу на глибині 16 см, були виявлені два сильно зруйновані скелети у витягнутому положенні. Вони були розташовані паралельно один до одного і знаходилися на відстані 2 м. Біля стоп скелету, розташованого ліворуч (чоловік) був знайдений кубок висотою 6–7 см і 10 см в діаметрі, прикрашений діагональними канелюрами. Біля голови другого скелету (жінки) був неорнаментований кухоль з вузьким горлом, з висотою 12,5 см, розміром 12,5 см в діаметрі. Обидві посудини належать до комарівської культури.
Матеріали не були опублікавані.