9 Могильник в Кавсько
риc. 9.1: Розташування могильника в Кавську на фоні інших курганних могильників
риc. 9.2: Розташування могильника в Кавську - відео
9.1 Характеристика навколишнього природного середовища
Могильник в Кавську розташований на Дрогобицькій височині. Рельєф описуваного району сформувався в результаті денудаційно-акумулятивно-ерозійних процесів. Височинну область обмежують: з заходу верхня частина долини Дністра, зі сходу – р. Стрий. Ця область поділяється на дві менші одиниці: Підбузьку височину та Колодницьку височину. Межею між ними є долина річки Тисмениці. Кургани локалізовані на Колодницькій височині. Найвищі висоти на Дрогобицькій височині зафіксовані в центральній частині (417 м н.р.м.); зменшуються у напрямку Дністра і Стрия. Перевищення рельєфу в безпосередній близькості біля пагорбів становить близько 100 м, а біля Дністра 70 м. Середня довжина схилів на досліджуваній території становить 200–400 м.
Ділянка Колодницької височини, на якій знаходиться курганний могильник, має абсолютні висоти в діапазоні 276–306 м н.р.м. Два з виявлених курганів розташовані на пологому схилі височини, що знижується в бік долини, на висотах відповідно 298 м н.р. м. і 295 м н.р.м. Два інших розташовані незвично – у широкій долині Колодниці на висотах 277–278 м н.р.м. Тобто, їх розділяє майже 20-метровий укіс – край долини. Узагальнюючи, можна сказати, що вони утворюють лінійну систему розташування, орієнтовану по осі північний захід – південний схід.
Характерною особливістю досліджуваного району є його значне розчленування ріками – Бистрицею Підбузькою, Тисменицею, Колодницею, Ступницею та їх меншими притоками. У широких долинах типу балок спостерігаються системи терас. Рівень височинних ділянок відповідає VI терасі, або рівню Лоєвої. Це денудаційно-акумулятивний рівень. Близько до гір для нього характерні педименти. Наступні тераси, зафіксовані в широких долинах річок – тераси V і IV. Вони виникли під впливом ерозійних та акумулятивних процесів. Значна частина долини Колодниці та її допливів – заболочені ділянки, станом на сьогодні осушені й перетворені на луки і пасовища. Важко однозначно сказати, як виглядала гідрологічна ситуація в долині в часи спорудження курганів. Дослідження долини Стрия (Gębica, Jacyszyn 2012; Gębica 2013) вказують на зволоження клімату й наявність повеневих відкладів між 2300–2100 BP. Раніший період флювіальної активності датований 5600–5400 ВР. Тому, можливо, відносна стабільність флювіальних процесів між цими двома періодами дозволила використовувати долину у тому числі й для спорудження курганів.
9.2 Ситуаційний план могильника
У процесі поверхневих досліджень зафіксовано чотири кургани (№№ 155–158), які простягалися на відрізку 500 м по осі захід – схід (риc. 9.3, риc. 9.4). Два з них (№№ 155 i 156) розташовані на полі й майже повністю знівельовані – розкопані у 50-х роках ХХ століття. Інші два виявлені на краю плоскогір’я, в лісі (№№ 157 i 158). Останній локалізовано поза межами досліджуваної ділянки.
риc. 9.3: Кавсько. Цифрова модель рельєфу могильника з нумерацією курганів
риc. 9.4: Кавсько. Розташування могильника на супутниковому знімку (Yandex)
Курган? 155 (риc. 9.5) – його залишки зафіксовано на полі, 200 м нa на схід від кургану 157 i 150 м нa північний захід від решток кургану 156, нa висоті 279 м н.p.м. Географічні координати: N – 49°20’895’’; E – 023°48’602’’. Пляма темнішого ґрунту діаметром близько 18 м.
риc. 9.5: Курган? 155 (залишки). Вигляд з півдня
Курган? 156 (риc. 9.6) – його залишки зареєстровано на схід від краю групи з чотирьох насипів, 150 м нa південний схід від кургану 155, нa висоті 278 м н.p.м. Географічні координати: N – 49°20’850’’; E – 023°48’752’’. Пляма темнішого ґрунту діаметром близько 20 м.
риc. 9.6: Курган? 156 (залишки). Вигляд з південного заходу
Курган 157 (риc. 9.7, риc. 9.8) знаходиться в лісі, близько 60 м нa схід від межі підвищення, 40 м нa захід від насипу 158, нa висоті 296 м н.p.м. Географічні координати: N – 49°20’925’’; E – 023°48’416’’. Круглої форми, діаметр 17 м, висота 0,4 м. Курган досліджений магнітометричним методом.
риc. 9.7: Курган 157. Вигляд з південного сходу
риc. 9.8: Курган 157. Ситуаційно-орографічний план і профіль
Курган 158 (риc. 9.9, риc. 9.10) розташований в лісі, близько 100 м нa схід від межі підвищення, 40 м нa схід від насипу 157, нa висоті 294,5 м н.p.м. Географічні координати: N – 49°20’925’’; E – 023°48’416’’. Круглої форми, діаметр 16 м, висота 0,4 м. Курган досліджений магнітометричним методом.
риc. 9.9: Курган 158. Вигляд з південного сходу
риc. 9.10: Курган 158. Ситуаційно-орографічний план і профіль
Курган 229 (риc. 9.11) на полі, близько 600 м на північний схід кургану 157, на висоті 306 м н.р.м. Географічні координати: N – 49°21’060’’; E – 023°48’222’’. Круглої форми, діаметр 10 м, висота 0,7 м.
риc. 9.11: Курган 229. Вигляд з півночі
9.3 Геомагнітні дослідження
У квітні 2015 року на пам’ятці Кавсько було досліджено два кургани (№№ 157 і 158), розташовані на північ від лісової дороги на залісненому підвищенні, яке є терасою річки Стрий. Обидва кургани досить добре виражені на місцевості і в момент початку досліджень не мали ознак порушення. Їх охоплено двома окремими ґрідами, розмірами 20 × 20 м, що загалом становить 0,08 га (риc. 9.12).
риc. 9.12: Кавсько. Розташування ділянки магнітометричних досліджень
Перша могила (№ 157), розташована більш південніше, має виразну круглу форму, що чітко зафіксовано на отриманому магнітометричному зображенні (риc. 9.13). Курган відділяє від оточення аномалія у формі кільця дещо нижчої намагніченості, яка замикає всередині ділянку, на якій зафіксовані значно вищі (додатні) показники градієнта (риc. 9.13). Ця ділянка має неоднорідну структуру, що проявляється у розпорошених від’ємних та додатних максимумах, утворюючи тим самим складну конструкцію насипу. Додатний максимум магнітного поля бачимо на північній частині центру кургану, де він має форму овалу, розтягнутого по осі північний захід – південний схід. З іншого боку, більшість від’ємних показників зафіксовано у південній частині насипу, де місцями вони викладаються у лінійну структуру. Всі згадані аномалії, найімовірніше, мають індукційний характер, що дозволяє стверджувати, що вони є наслідком первинної людської активності у цьому місці, пов’язаної з насипанням могили. Лише одиночна аномалія в межах насипу має особливо високий рівень намагніченості, більш типовий для новіших або сучасних решток. Вона має нормальне розташування диполів, а від’ємний максимум майже таких самих розмірів як і додатний. Хоча візуально не зафіксовано металевого «сміття» всередині досліджуваної ділянки, однак воно може розташовуватися близько до поверхні ґрунту.
риc. 9.13: Магнітометричне зображення кургану 157 на пам’ятці Кавсько (магнітометр Bartington Fluxgate Grad 601-1; вимірювальний полігон 20,0 × 20,0 м; щільність вимірювань на віддаль між трансектами: 0,25 × 1,0 м, інтерпольована до 0,25 × 0,5 м; фактичні показники магнітної індукції у сірій шкалі звужені до діапазону -5 / +5 nT) (ліворуч). Магнітометричне зображення кургану 157 на пам’ятці Кавсько із зазначеними аномаліями, описаними в тексті (праворуч)
Другий курган в Кавсько (№ 158) розташований дещо далі на північ відносно першого насипу. Він характеризується подібними до першого розмірами та станом збереженості. Вдалося досить добре зафіксувати просторові межі насипу, хоча, через дерева, які росли на кургані, необхідно було пропустити окремі вимірювання, – ці ділянки зображені у вигляді сірих смуг, розтягнутих по осі північ – південь (риc. 9.14). З точки зору намагніченості, курган не виділяється дуже чітко від оточення. Його видно, перш за все, по аномалії, яка оконтурює насип по колу і має підвищену намагніченість відносно зовнішнього оточення та внутрішньої частини кургану (риc. 9.14). Ця аномалія не однорідна за показниками намагніченості, які в одних місцях більші, а в інших – менші. Також у самому центрі насипу помітний круглий сигнал – сильніший ніж оточуюче його поле з нижчими показниками намагніченості. Можливо маємо справу зі специфічною конструкцією кургану у вигляді зовнішнього перстня, збудованого з матеріалу з вищою намагніченістю відносно оточення (напр., оточуючий рівчак із заповненням) та центрального об’єкту у вигляді гробу (напр., поховальна яма, вкопана в материк, або оточена специфічною конструкцією). На такий висновок наштовхує нормальний характер поляризації, яка відповідає описаним вище аномаліям та діапазон показників, які не досягають максимальних величин градієнта (-5 / 5 nT). Однак, ці інтерпретації потрібно перевірити, спираючись на інші методи археологічних досліджень.
риc. 9.14: Магнітометричне зображення кургану 158 на пам’ятці Кавсько (магнітометр Bartington Fluxgate Grad 601-1; вимірювальний полігон 20,0 × 20,0 м; щільність вимірювань на віддаль між трансектами: 0,25 × 1,0 м, інтерпольована до 0,25 × 0,5 м; фактичні показники магнітної індукції у сірій шкалі звужені до діапазону -5 / +5 nT) (ліворуч). Магнітометричне зображення кургану 158 на пам’ятці Кавсько із зазначеними аномаліями, описаними в тексті (праворуч)
9.4 Архівні відомості
Kaвськo, повіт Меденичі (wg Sulimirski 1968: 132–133) (сьогодні – Стрийський район, Львівська область – прим. Г.П.)
У 1956–1957 рр. К. В. Бернякович розкопав 6 насипів, які були розпорошені на поверхні 1 км2 на заболочених луках широкої долини Ступниці. У стародавньому горизонті під курганами відкрито неглибокі ями овальної або круглої форми. Вони були заповнені попелом, деревним вугіллям змішаним з ґрунтом, фрагментами кераміки, на окремих з них зафіксовані різні відбитки. У стародавньому горизонті зафіксовано кілька темних плям різних розмірів, круглої або овальної форми, діаметром від 45 × 148 см до 60 × 195 см. В курганах не виявлено решток скелетів, лише в кургані № 5 в одній з ям зафіксоване тілопальне поховання. Артефакти, зафіксовані в насипах, були двох типів. У кожному кургані виявлено крем’яні сокири, лінзоподібні в перерізі; кам’яні сокиро-молотки або бойові топірці; посуд, який зберігся повністю або частково (у вигляді уламків) і т.д. Ці артефакти не відрізнялися від типового поховального інвентаря суб-карпатської групи курганних поховань. Крім перелічених вище знахідок зафіксовано також фрагменти посуду, крем’яні знаряддя, жорна, і т.д., які не належать до типового облаштування таких поховань.
Описані вище кургани трактовані Берняковичем і Свєшніковим як залишки поселення, а радше сезонного поселення, на пасовищі. Однак не погоджуюся з такими поглядами і вимушений визнати їх як кургани схожі за походженням до тих, які я досліджував в Коропужі або Стоянці. Відсутність скелетів не суперечить такому поглядові: це підтверджене явище для більшості групи суб-карпатських курганних поховань; кислотність ґрунтів призвела до цілковитого розкладання кісток, за винятком тих, які були хоча б частково кальциновані. Кераміка, яка зафіксована у цих насипах, ніколи не була зафіксована на території поселень, натомість крем’яні сокири і кам’яні бойові топори представляють типовий поховальний інвентар суб-карпатської групи курганних поховань. Той факт, що в кургані № 5 зафіксоване поховання також підкреслює поховальний характер цих об’єктів. Я особисто виявляв шматки деревного вугілля та ями в стародавніх горизонтах кількох курганів, наприклад, в Раковій, де більшість насипів не викликає ні найменшого сумніву щодо мети їх створення.
В подальшому описі викладаю деталі стосовно досліджених курганів і об’єктів, які були до цього часу опубліковані узагальнено. І. К. Свєшніков в переписці зі мною люб’язно збагатив ці описи окремими деталями.
Курган 1. 18–20 м в діаметрі, 86 см висоти. На стародавньому горизонті зареєстровано три «вогнищеві ями» та кілька плям з розкиданим деревним вугіллям. Знайдено кам’яну бойову сокиру типу x-I, кам’яну булаву, три крем’яні сокири, вісім крем’яних знарядь (ножі і скребки), 22 крем’яні відщепи, нуклеус крем’яний, два «жорна» та 57 фрагментів посудин. З останніх вдалося реконструювати декоровану миску з плоским дном. Згідно з ескізом, який показав мені І. Свєшніков, ці рештки виявлено на двох рівнях: ті, що були у північно-західній частині, лежали на глибині 40–60 см, ймовірно на стародавньому горизонті; а ті, що знаходилися далі на схід, лежали на глибині 80–100 см. Їх положення дезорієнтоване. Але віддалі між сокирами, топором i скупченням кераміки підтверджують тезу про те, що тут були принаймні два поховання, розташовані на відстані близько 4 м одне від одного, орієнтовані по лінії південний захід – північний схід, одне – на стародавньому горизонті, друге – на 40 см глибше.
Kурган 2. 13–14 м в діаметрі, 64 см висоти. Зафіксовано дев’ять «вогнищевих ям», а також одне велике вогнище. Ями мали глибину бл. 90 см, в той час як вогнище фіксувалося на глибину 40 см, ймовірно, над стародавнім горизонтом. На цьому ж горизонті знаходилися дві посудини, а третя посудина і кілька скупчень кераміки були дещо нижче. Виявлено наступні предмети: один бойовий топір, дві крем’яні сокирки, шість ножів, крем’яних скребків та ін., два крем’яні нуклеуси, 19 крем’яних відщепів, один фрагмент сідлоподібного жорна, 71 фрагмент кераміки та три посудини. Крім цього, виявлено сім трапецієвидних наконечників, які жодним чином не відрізняються від наконечників тарденуазької культури; однак вони трактуються як вкладиші до складних серпів, оскільки вони мають висвітлений край – підтвердження цього, що не використовувалися як наконечники. Виявлений посуд це: (a) широка миска з плоским дном, орнаментована відтиском шнура, схожа до посуду з кургану VIII в Колпці (Sulimirski 1968, ryс. 12:14); (b) пляшка з плоским дном та циліндричною, оздобленою шнуровим орнаментом шийкою; (c) неорнаментована посудина з плоским дном, найімовірніше, глибока миска, в якої відсутня верхня частина.
Kурган 3. Від 22,5 м до 24 м в діаметрі, 60 см висоти. Відкрито одну «вогнищеву яму» та сліди двох вогнищ на стародавньому горизонті. Знайдені такі предмети: крем’яний кинджал (Sulimirski 1968, tablica 11:4), крем’яну сокирку, два крем’яні ножі та сім інших знарядь, три крем’яні нуклеуси, 30 крем’яних відщепів, три трапецієвидні наконечники стріл (або частинки серпа з крем’яними вкладками), уламки сідлоподібного жорна, одну посудину та 49 уламків кераміки. Посудина – це неорнаментований горщик.
Kурган 4. 14 м в діаметрі, 48 см висоти. Зафіксовано одну «вогнищеву яму» та сліди чотирьох вогнищ. Виявлено наступні предмети: зламаний крем’яний ніж, 10 інших знарядь, один крем’яний нуклеус, 30 крем’яних відщепів, п’ять трапецієвидних наконечників (вкладишів), дві посудини і 172 фрагменти кераміки. Одна з посудин – широка, глибока миска (риc. 9.15:1; Sulimirski 1968, риc. 29:1) круглого профілю, з відігнутими вінцями і плоским дном; її єдиним орнаментом є випуклий валик довкола верхньої частини посудини. Інша посудина – це малий неорнаментований кубок, з широкими вінцями, з профілем, який звужується, нагадуючи унетицький тип (риc. 9.15:2; Sulimirski 1968, риc. 29:4).
риc. 9.15: 1. Горщик типу G112, на шийці орнаментований горизонтальним наліпним валиком. Вінця заокруглені, дно слабо виділене. H – 17,6 см, R1 – 19,2 см, R2 – 18 см, R3 – 23,8 см, R4 – 7,5 см. 2. Кубок типу K1, неорнаментований. Вінця заокруглені, дно виділене, ручка стрічкова. H – 5 см, R1 – 12 см, R4 – 3 см.
Kурган 5. Діаметр – 12 м, висота – 45 см. Відкрито чотири плями з попелом та шахту, 4,45 м × 3,7 м, заповнену попелом, деревним вугіллям і кальцинованими людськими кістками. Останні мабуть є вторинним тілопальним похованням, але це не є переконливим. Кремація відбувалася на місці, а кістки не були повністю кальциновані. Фрагменти черепа (особа мала 30–35 років) знаходилися в південній частині шахти. Близько 90 см на північ від шахти на глибині 25 см на стародавньому горизонті виявлено типовий для комарівської культури орнаментований кубок (риc. 9.16:2; Sulimirski 1968, риc. 29:5).
Інші знайдені предмети: дев’ять крем’яних знарядь, одне сідлоподібне жорно, один крем’яний відщеп, дві посудини і 86 фрагментів кераміки. Одна з посудин – це глибокий неорнаментований горщик або миска (риc. 9.16:1; Sulimirski 1968, риc. 29:2) схожа до виявленої в кургані 4, але менших розмірів; горщик з плоскими вінцями, орнаментований валиком на шийці (риc. 9.16:3; Sulimirski 1968, риc. 29:6).
Kурган 6. Діаметром 14 м, висотою 25 см. В межах насипу не виявлено вогнищ. Були зафіксовані наступні предмети: два крем’яні ножі, п’ять крем’яних відщепів, циліндричний кубок, оздоблений шнуровим орнаментом (Sulimirski 1968, ryс. 12:11), типовий для пізньої фази культури шнурової кераміки та 18 фрагментів інших посудин.
риc. 9.16: 1. Горщик типу G112, орнаментований на шийці горизонтальним пластичним валиком. Вінця заокруглені, дно виділене. H – 18,2 см, R1 – 18,6 см, R2 – 17 см, R3 – 19 см, R4 – 6,1 см. 2. Дзбан типу D1, під вінцями довкола орнаментований трьома горизонтальними врізними лініями, з яких звисають врізні дужки, які виходять з одного центру (шість, по три в пучку), на тулубі довкола – три горизонтальні врізні лінії і звисаючі з них врізні дужки (п’ять, по три в пучку), відхилені вліво. H – 14,4 см, R1 – 12 см, R2 – 11,6 см, R3 – 16 см, R4 – 5,1 см. 3. Горщик типу G112, на шийці орнаментований горизонтальним пластичним валиком. Вінця заокруглені, дно слабо виділене. H – 12,2 см, R1 – 16 см, R2 – 14,4 см, R3 – 15,1 см, R4 – 8 см.