1 Вступ

Кургани комарівської культури в долині верхнього Дністра досліджувалися аматорами ще у другій половині ХІХ ст., незважаючи на те, що ця група була виділена кілька десятиліть пізніше. Тогочасна методика досліджень була досить недосконалою, полягала на розкопуванні курганного насипу і спробі добратися до поховальної ями. Короткі повідомлення про наявність численних курганних могильників з пізнього неоліту і епохи бронзи у цьому регіоні з’являлися в різних публікаціях (Schneider 1871; Kirkor 1878; Kohn, Mechlis 1878; Ziemięcki 1884; 1887; Hempel 1885; Szaraniewicz 1886; Ossendowski 1890; Hadaczek 1907). Більшість з них зібрав Богдан Януш у своїй праці «Zabytki predhistoryczne Galicyi Wschodniej» (1918). На початку минулого століття, особливо у міжвоєнне двадцятиліття, завдяки інтенсивним польовим дослідженням польських та українських археологів, значно поглибися знання про кургани культури шнурової кераміки і комарівської культури, які часто розташовувалися поруч на верхньодністерських могильниках. Про ці дослідження повідомлялося в газетах, вони презентувалися в низці звітних статей, рідше – у джерельно-аналітичних публікаціях (Bryk 1932; Bryk 1934/35; Pasternak 1933; 1933a; 1936; 1937; 1937a; Sulimirski 1936; 1936a; 1937; 1939; Siwkówna 1938; Kozłowski 1939).

Особливе місце у цьому переліку літератури займали праці Тадеуша Сулімірского, пов’язані з проведеними ним у 30-х роках ХХ ст. численними розкопками: на епонімному могильнику в Комарові (у 1935–36 рр., спільно з тогочасним директором Покутського музею в Станіславі д-ром Яном Ґрабовским) та на інших могильниках комарівської культури. Машинопис підготовленої ним монографії про цю культуру був втрачений під час ІІ Світової війни. Велика частина колекції з археологічних досліджень, проведених у міжвоєнне двадцятиліття, була розпорошена і втрачена під час встановлення постялтинського порядку в Європі. У 60-х роках ХХ століття згаданий дослідник відновив значну частину первинного тексту, видавши друком монографію «Corded Ware and Globular Amphorae North-East of the Carpathians», яка до сьогодні є найповнішою збіркою відомостей про могильники комарівської культури в басейні Верхнього Дністра. Цю працю цитуємо у відповідних фрагментах каталогу, як основне і найповніше джерело інформації про результати попередніх досліджень. Наводимо з неї дані про досліджувані могильники (курсивом), у тому числі про кургани культури шнурової кераміки; проте ми опустили детальну інформацію з приміток. Фактично професор Тадеуш Сулімірский є співавтором нашої публікації. Лише для опису могильника в Буківні ми використали дані з інших джерел, зокрема, з неопублікованого машинопису Звіту авторства Яна Брика (1932a) i неопублікованого польового щоденника Маркіяна Смішка (1937). Ця пам’ятка була трактована по-особливому, оскільки тут (в рамках іншого проекту) були проведені також археологічні розкопки (Makarowicz, Lysenko, Kočkin 2016). В описі архівного матеріалу з курганів використано сучасні критерії класифікації, тому типи посудин запропоновані Т. Сулімірским, не відповідають нашій систематиці.

Після 1945 року з’явилося ще кілька джерелознавчих публікацій, в яких обговорювалися й інтерпретувалися матеріали з передвоєнних досліджень на Східному Передкарпатті. Зокрема, перший сезон розкопок в Буківні – дослідження Яна Брика, або джерелознавчо-узагальнююча стаття Ігоря Кириловича Свєшнікова про комарівську культуру на північному Передкарпатті і західній Волині. Інші статті і частини монографій, присвячені комарівській культурі, вже не мали такого великого значення, особливо щодо основних курганних могильників, вони лише узагальнено передавали відомі раніше відомості.

У 90-тих роках минулого століття розпочалася багаторічна польсько-українська дослідницька програма краківського і львівського науково-дослідницьких центрів під керівництвом професора Яна Махніка. Завдяки цій співпраці в басейні Верхнього Дністра зафіксовано понад 2500 курганів доби пізнього неоліту й епохи бронзи. Деякі з насипів були досліджені методом розкопок, при цьому фіксувалися також релікти обрядової діяльності спільнот комарівської культури. Цей науковий колектив за свою майже чвертьстолітню діяльність видав багато публікацій – статей і монографій – польською, українською й англійською мовами (найважливіші з них: Harmata, Machnik, Starkel [eds] 2006; Harmata, Machnik, Rybicka [eds] 2013; Czopek, Machnik, Pasterkiewicz, Pawliw, Petehyrycz [eds] 2016).

Ідея інвентаризації та документування курганних могильників комарівської культури в басейні Верхнього Дністра виникла у 2009 році під час поверхневих обстежень епонімного могильника в Комарові. Виявилося, що на північ від села, у тамтешньому великому лісовому масиві, розташованому на вододілі між Лімницею і Луквою – правими притоками Дністра, знаходяться численні ґрунтові насипи. Більшість з них була досліджена згаданим раніше методом, який залишав недослідженими значні частини курганів, кілька інших, особливо менших, мали сліди грабіжницьких вкопів, лише деякі були в непорушеному стані. Зацікавлення іншими курганними могильниками комарівської культури в районі долини верхнього Дністра призвело до формулювання ширшої дослідницької програми, яка отримала фінансування у вигляді гранту Національної Програми Розвитку Гуманістики (№ 12H 12 001981) «Каталог курганних могильників комарівської культури в басейні Верхнього Дністра (колишнє Станіславське воєводство)», який реалізовувався у 2013–2016 роках в Інституті Праісторії університету імені Адама Міцкевича (УАМ) в Познані. Проект реалізовано у міжнародній співпраці з українськими партнерами: Інститутом археології Національної академії наук України в Києві та кафедрою етнології і археології Інституту історії, політології і міжнародних відносин Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника в Івано-Франківську.

Основною метою цього проекту було створення каталогу відомих з фахової літератури курганних могильників, насипаних у ІІ тисячолітті до н.е. спільнотами комарівської культури – південно-східного відгалуження тшцінецького кругу – в басейні Верхнього Дністра, які знаходяться в територіальних межах тогочасного Станіславського воєводства (загалом 24 курганні могильники у 17 населених пунктах). Ступінь збереженості цих пам’яток різний: найкращий – на заліснених територіях, гірший – на луках і пасовищах, переважно залишки (або зовсім не збереглися) – на ріллі. У публікації охоплено увагою могильники, які перед війною знаходилися в межах Станіславського воєводства або на межі з Львівським воєводством вже на території останнього.

Вибір згаданої території досліджень був результатом наукових інтересів керівника проекту. Кургани комарівської культури з’явилися в цьому регіоні за 400–500 років після насипання останніх могил спільнотами культури шнурової кераміки, найчастіше власне на могильниках останньої. Схоже, що одним із факторів виникнення цих розлогих могильників була стратегічна роль Дністра як транзитного комунікаційного шляху, яким пересувалися люди, поступали товари і культурні взірці, відбувався трансфер знань і ноу-хау. Цей район можна можна визнати за важливу ланку в межах «дністерського» відрізка транзитного шляху, який поєднував – принаймні від IV тисячоліття до н.е. – території басейнів Балтійського і Чорного морів. Він знаходиться у широкій зоні пограниччя Східної і Західної Європи, яка визначається не лише географічно, але й у культурно-ментальних категоріях – як територія перехрещення впливів середньоєвропейських аграрних спільнот і лісостепових / степових традицій та синкретизації i трансформації вихідних культурних зразків. У II тисячолітті BC це також була зона інтенсивних контактів зі спільнотами високорозвинених культур епохи бронзи з Карпатської улоговини. Курганні могильники спільнот комарівської культури, крім поховальних функцій, відігравали також роль маркерів на місцевості, які визначали території юрисдикції локальних спільнот та етапні пункти на далекосяжних параторгівельних шляхах. Поховальний інвентар і численні депозити, задокументовані в насипах, часто були досить спектакулярними, а поховані особи безсумнівно були представниками місцевих еліт з космополітичними устремліннями.

Проведення широкомасштабних розвідок, комплексної інвентаризації і каталогування цих курганів із використанням сучасних неінвазійних методів було зумовлене їх науковою та історичною цінністю – як пам’яток культурного надбання спільнот пограниччя Східної і Західної Європи. До цієї активності спонукало також поступове руйнування курганів – видимих, помітних у ландшафті об’єктів характерної форми, спричинене антропогенними (вирубування лісу, агротехнічна діяльність) i природними процесами (водна й вітрова ерозія), а також пошестю, якою є пошуки за допомогою металодетекторів і грабіжницькі розкопування насипів, яких не можуть зупинити українські пам’яткоохоронні служби.

Реалізації цього проекту сприяв позитивний клімат польсько-української культурної й наукової співпраці (зокрема, в рамках Східного Партнерства – офіційної програми Європейського Союзу – та багато кооперативних ініціатив на регіональному і локальному рівнях), та формальні зв’язки між інституціями, які брали в ньому участь. Безпосередніми виконавцями згаданого проекту були науковці, докторанти та студенти з Польщі й України, об’єднані довкола двох видавничих серій Інституту Праісторії УАМ в Познані – англомовної Baltic-Pontic Studies та Archaeologia Bimaris, яка видається національними мовами.

Проект передбачав кілька дослідницьких етапів, які охоплювали: (a) вступні дослідження, (b) польові розвідки і виконання фотографічної документації, (c) виконання ситуаційно-орографічних планів могильників та магнітометричні дослідження вибраних курганів і курганних груп (доступних на місцевості) в межах досліджуваних могильників, (d) публікація результатів досліджень.

  1. Цей етап передбачав низку дій, пов’язаних із підготовкою польового етапу досліджень, зокрема, детальне вивчення архівної літератури й документації з попередніх розвідкових досліджень та розкопок «комарівських» курганних могильників в басейні Верхнього Дністра. Також було використано інформацію з архівів І. К. Свєшнікова, який у свою чергу отримав після війни частину архіву з досліджень Т. Сулімірского та польовий щоденник М. Смішка з досліджень у Буківні 19371. Пошуки в Археологічному музеї в Кракові увінчалися отриманням цінних архівних даних, які стосуються давніх досліджень на кількох верхньодністерських могильниках, особливо у згаданій Буківні2. Отримано топографічні карти, архівні мапи з XIX i XX ст. та супутникові знімки високої роздільної здатності, які полегшили аналіз безлісих територій, на яких знаходиться частина досліджуваних могильників. В межах описуваного етапу досліджень виконано фотографії, рисунки та описи знайдених артефактів з архівних досліджень, які зберігаються в різних музеях (Археологічний музей в Кракові, Львівський історичний музей, Івано-Франківський краєзнавчий музей, Львівський музей історії релігії, Музей історії Давнього Галича в Крилосі, Стрийський краєзнавчий музей).
  2. Специфічне розташування курганних об’єктів в ландшафті басейну Верхнього Дністра – на найвищих ділянках пагорбів, які простягаються вздовж вододілів річок – приток Дністра або тих, які знаходяться безпосередньо за його широкою долиною, а також схожі форми просторового розташування (групові і лінійно-групові скупчення насипів, які розташовані на певній віддалі, іноді на ділянці площею кілька квадратних кілометрів) передбачали прийняття окресленої стратегії польових досліджень. Етап проведення детальних польових розвідок полягав у кількаразовому проходженні і обстеженні районів розташування могильників, визначених на підставі аналізу архівних даних та аналізу топографічних карт і супутникових зображень. Кургани локалізовано за допомогою апаратури GPS RTK в системі GIS. Також виконано їх фотографічну й описову документацію.
  3. На черговому етапі досліджень було створено ситуаційно-орографічні плани могильників у дво- і тривимірному варіантах у різних масштабах (цифрові моделі територій пам’яток) з локалізацією курганів. На вибраних фрагментах могильників проведені магнітометричні дослідження курганів і курганних груп, керуючись доступністю території (переважно ступенем її залісненості). Цей метод дозволив зафіксувати магнітні аномалії, пов’язані з непомітними сьогодні на місцевості археологічними об’єктами.
  4. Крім цієї електронної публікації результати досліджень в рамках проекту будуть представлені англійською мовою у формі монографії «Catalogue of Komarów Culture Barrow Cemeteries in the Upper Dniester Drainage Basin (former Stanisławów province)» – «Каталог курганних могильників в басейні Верхнього Дністра (колишнє Станіславське воєводство)». Каталог містить комплексний опис пам’яток, який складається з архівних матеріалів і результатів сучасних досліджень.

«Каталог курганних могильників…» містить інформацію, яка стосується окремих могильників, розташованих в межах 17 населених пунктів (24 пам’ятки, які охоплюють певні курганні групи (рис. 1.1)). Схема представлення кожної пам’ятки однакова: містить інформацію про місце розташування могильника, опис географічного середовища, архівні матеріали (описова документація, рисунки й фотографії з давніх досліджень), характеристику просторового розташування могильників, окремих груп і курганів, опис насипів, їх фотографічну документацію, а також результати магнітометричних досліджень. Ми свідомі того, що представлена нами інформація стосується не лише існуючих курганів комарівської культури, a також насипів культури шнурової кераміки, проте остаточна верифікація можлива лише після проведення розкопок. З огляду на різний характер документації і публікацій з передвоєнних досліджень характеристика окремих могильників також відрізняється: від лаконічної до значно розширеної.

Розташування курганних могильників комарівської культури в басейні Верхнього Дністра (колишнє Станіславське воєводство). 1 – Братківці (Bratkivcy), 2 – Буківна (Bukivna), 3 – Дашава (Dashava), 4 – Янчин (Іванівка) (Ivanivka), 5 – Комарів (Komariv), 6 – Кавсько (Kavsko), 7 – Красів (Krasiv), 8 – Крилос (Krylos), 9 – Мединя (Medynia), 10 – Вікняни (Vikniany), 11 – Підгороддя (Pidgoroddia), 12 – Путятинці (Putiatyncy), 13 – Сарники (Sаrniki), 14 – Стопчатів (Stopchativ), 15 – Teнетники (Tenetnyky), 16 – Тлумач (Tlumach), 17 – Вікторів (Viktoriv)

риc. 1.1: Розташування курганних могильників комарівської культури в басейні Верхнього Дністра (колишнє Станіславське воєводство). 1 – Братківці (Bratkivcy), 2 – Буківна (Bukivna), 3 – Дашава (Dashava), 4 – Янчин (Іванівка) (Ivanivka), 5 – Комарів (Komariv), 6 – Кавсько (Kavsko), 7 – Красів (Krasiv), 8 – Крилос (Krylos), 9 – Мединя (Medynia), 10 – Вікняни (Vikniany), 11 – Підгороддя (Pidgoroddia), 12 – Путятинці (Putiatyncy), 13 – Сарники (Sаrniki), 14 – Стопчатів (Stopchativ), 15 – Teнетники (Tenetnyky), 16 – Тлумач (Tlumach), 17 – Вікторів (Viktoriv)

Ця двомовна, польсько-українська електронна книга (e-book), містить великий ілюстративний матеріал, який неможливо було вмістити у паперовому варіанті книги – англомовній монографії «Catalogue of Komarów Culture Barrow Cemeteries in the Upper Dniester Drainage Basin (former Stanisławów province)».

Під час реалізації дослідницької програми на території України ми зустрілися з великою доброзичливістю з боку наукових осередків та місцевих мешканців. Хочемо висловити подяку всім особам та інституціям, які допомагали нам в реалізації цього дослідницького проекту. Слова подяки висловлюємо д-ру Яцкові Ґурскому, директору Археологічного музею в Кракові; д-ру Богдану Чайковському, який недавно відійшов у вічність, директору Львівського історичного музею й працівникам цих установ; а також директорам і працівникам згаданих вище інших музеїв на заході України. Дякуємо також проф. Яну Махніку, д-ру Павлу Ярошу, Дмитру Павліву та Володимиру Петегиричу за їх допомогу в реалізації нашого проекту. Особливу подяку складаємо Оксані та Роману Рибчинам, гостинне помешкання яких в Буківні було нашою основною базою під час польових робіт.


  1. Висловлюємо сердечну подяку завідувачу відділом археології Інституту Українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України у Львові д.і.н. професору Олександру Ситнику за надання згаданої документації.

  2. За надання архівних даних висловлюємо подяку директору Археологічного музею в Кракові – д-ру Яцкові Ґурскому.