17 Могильник в Стопчатові
риc. 17.1: Розташування могильника в Стопчатові на фоні інших курганних могильників
риc. 17.2: Розташування могильника в Стопчатові - відео
17.1 Характеристика навколишнього природного середовища
Могильники в Стопчатові розташовані над Лючкою, правою притокою Пруту. Лючка і Пістинька, наступна притока Пруту, яка знаходиться на схід від Лючки, в нижній частині течії наближаються одна до одної, утворюючи спільну широку й заболочену долину меридіонального простягання. Кургани розташовані на надзаплавній терасі, на краю долини Лючки і її лівої притоки Красник.
Межиріччя між Прутом і Лючкою займає височина, яка репрезентує денудаційно-акумулятивний або денудаційно-ерозійний тип рельєфу. Найвищі абсолютні висоти в межах височини зафіксовані на низькогір’ї Слободи Рунгурської та в пониженні долини Ослави. Вони становлять 450–500 м н.p.м., дещо зростаючи в напрямку гір, де частіше перевищують 500 м н.р.м. Відносні висоти на цій території становлять 100–130 м. З точки зору геоморфологічного поділу височина поділяється на два підрегіони: Печеніженський та Ославський (Кравчук 1999). В першому регіоні домінуючим елементом рельєфу є денудаційно-акумулятивний рівень Лоєвої (VI тераса). Потужність глинисто-мулистих нашарувань тут становить 4–6 м; в околицях Слободи Рунгурської цей покрив перемішаний з відкладами педиментів. Місцями рівень VI тераси вкривають делювіальні (схилові) відклади. Їх потужність оцінюється на 1–1,5 м. Прут і його притоки розчленовують цей регіон на окремі плато. Межиріччя Пруту й Лючки Рунгурської є більш однорідне і вирівняне, але далі на схід до Лючки Яблунівської стає більш урізноманітненим. Його рисою є наявність численних останців, які виступають над місцевістю. Далі на південь, тобто в бік Карпат, простягається другий регіон – долина Ослави, яка має геоструктурну основу. Долина розташована на ділянці синкліналі, заповненої відкладами педиментів. Для всієї території межиріччя Пруту й Лючки типовими є процеси поверхневого, лінійного змиву та осипища, чому сприяють тектонічні рухи Карпат (Кравчук 1999).
Насипи розташовані в нижній частині височини, на висотах бл. 320 м н.p.м. Максимальні висоти довкола курганів становлять 422 м н.p.м., а дно долини розташоване на висотах бл. 300 м н.p.м. Розташування курганів нетипове, оскільки вони не займають вершинних ділянок пагорбів, а локалізовані на схилі долини на висоті 20 м над днищем. Варто зазначити, що недалеко від місця локалізації курганів долини приток Пруту – Лючки і Пістиньки починають об’єднуватися. Внаслідок цього виникло єдине велике долинне пониження, утворене й зайняте згаданими річками.
17.2 Ситуаційний план могильника і характеристика курганів
Два кургани (№№ 79 i 80) зареєстровано на пагорбі, який знаходиться на надзаплавній терасі річки Лючка, на віддалі 450 м нa захід від її русла, близько 100 м нa північний захід від шосе Коломия – Яблунів (риc. 17.3, риc. 17.4). Насипи, зафіксовані на полі під паром, яке сьогодні використовується як пасовище, були досить знівельовані. Нa південь від них, на віддалі понад 2 км, поза межами картографованої ділянки, зафіксовано два інші насипи, порослі деревами.
риc. 17.3: Стопчатів. Цифрова модель рельєфу могильника з нумерацією курганів
риc. 17.4: Стопчатів. Локалізація могильника на супутниковому знімку (Yandex)
Kурган 79 (риc. 17.5) насипаний на віддалі 20 м нa північний схід від кургану 80, на висоті 321,5 м н.р.м. Географічні координати: N – 48°26’055’’; E – 024°59’408’’. Насип зруйнований оранкою. Збережена частина – діаметр 10 м, висота 0,4 м. Проведено магнітометричні дослідження.
риc. 17.5: Курган 79. Вигляд з півдня
Kурган 80 (риc. 17.6) знаходився на віддалі 20 м нa південний захід від насипу 79, на висоті 321 м н.р.м. Географічні координати: N – 48°26’046’’; E – 024°59’399’’. Насип зруйнований оранкою. Збережена частина – діаметр 9 м, висота 0,3 м. Проведено магнітометричні дослідження.
риc. 17.6: Курган 80. Вигляд з півночі
17.3 Геомагнітні дослідження
У квітні 2015 р. було прийняте рішення про проведення магнітометричних досліджень на пам’ятці в Стопчатові – давньому курганному могильнику, на якому всі могили були досліджені методом розкопок на початку ХХ ст. Так само як у Путятинцях, дослідження були спрямовані на виявлення будь-яких реліктів розкопаних раніше і зовсім не помітних на місцевості курганів. Вибрана для досліджень ділянка – це тераса річки Стрий, яка сьогодні використовується як пасовище, що визначає відкритий характер пам’ятки (риc. 17.7). Незважаючи на уявну доступність для геофізичних досліджень, ділянка у цьому місці містила багато сучасних змін, які з огляду на свій характер могли мати значний вплив на якість результатів досліджень. До них, в першу чергу, відноситься енергетична інфраструктура – стовпи високовольтних ліній електропередач (ЛЕП), які з огляду на матеріали, з яких вони виготовлені (залізобетон, метал), самі по собі випромінюють широке й інтенсивне магнітне поле. Крім цього, зважаючи на спосіб використання пам’ятки, варто було очікувати численних менших перешкод, спричинених наявністю металевих відходів. Враховуючи описані вище незручності, на пам’ятці було закладено вимірювальну сітку з дев’яти ґрідів розмірами 20 × 20 м, сполучених між собою у формі великого квадрату зі стороною 60 м. Загалом площа дослідженої ділянки становила 0,36 га.
риc. 17.7: Стопчатів. Розташування ділянки геомагнітних досліджень
Результати магнітометричних досліджень не виявляють аномалій, потенційно пов’язаних з праісторичними курганами (риc. 17.8). Ділянка переважно має рівень магнітної індукції близько 2 nT, і є фоном для сильних аномалій, випромінюваних згаданими раніше сучасними об’єктами. Це, зокрема, помітно у випадку стовпів високовольтних ЛЕП. Вони, незважаючи на віддалення від них магнітометра на кілька метрів (сірі смуги помітні на риc. 17.7 вздовж горизонтальної осі), все ж значно вплинули на вимірювання. Утворювані ними сигнали поширюються в радіусі майже 20 м від першого стовпа ЛЕП на півдні і 10 м від другого, розміщеного в північній частині. Крім цього, на всій ділянці розсіяні джерела сильно поляризованих аномалій, які мають прояви залишкової намагніченості. Це, найімовірніше, залишені сучасні феромагнетики. Крім згаданих вище сигналів, привертає увагу аномалія, розташована у південній частині, східніше від стовпа ЛЕП (риc. 17.8). Вона характеризується нормальним розміщенням диполів, з додатним максимумом намагніченості 5 nT, оточеним з півночі, заходу і сходу набагато меншим від’ємним максимумом. Формою ця аномалія нагадує прямокутник з заокругленими кутами, розташований довшою стороною вздовж осі північ – південь. Походження описуваної аномалії важко визначити, однак варто звернути увагу на різницю в характері її намагніченості відносно інших сигналів, зафіксованих на пам’ятці. Об’єкт, який її випромінює, ймовірно є вкопом, заповнення якого має підвищену намагніченість відносно оточення. Малоймовірно, щоб джерело цієї аномалії було пов’язане з курганом або його залишками.
риc. 17.8: Зображення результатів магнітометричних досліджень на пам’ятці Стопчатів (магнітометр Bartington Fluxgate Grad 601-1; вимірювальний полігон 20,0 × 20,0 м; щільність вимірювань на віддаль між трансектами: 0,25 × 0,5 м, інтерпольована до 0,25 × 0,25 м; фактичні показники магнітної індукції у сірій шкалі звужені до діапазону -5 / +5 nT) (ліворуч). Зображення результатів магнітометричних досліджень на пам’ятці Стопчатів із зазначеними аномаліями, описаними в тексті (праворуч)
17.4 Архівні відомості
Стопчатів, повіт Коломия (за Sulimirski 1968:153–154) (сьогодні – Косівський район Івано-Франківської області – прим. Г.П.)
Д-р M. Смішко дослідив курган в цьому селі. Курган знаходився на узгір’ї, віддаленому за 100 м на північний захід від головної дороги Коломия – Яблунів (риc. 17.9; Sulimirski 1968, Plan 40:2).
риc. 17.9: Оцифрований план кургану (Sulimirski 1968, Plan 40:2)
Переріз мав наступний вигляд: гумус потужністю 40 см, нижче знаходився насип, стародавній горизонт зафіксований на глибині 80 см, нижче – викопний гумус, який ледь відрізнявся кольором від верхнього шару і переходив в материк, який складався з річкового гравію. На глибині 60 см зафіксовані рештки вогнища овальної форми, розмірами 2,5 м на 2 м, орієнтованого по осі південний захід – північний схід, локалізованого південніше від центру насипу (A). На схід від нього (b, c) виявлено дві купки кальцинованих людських кісток, змішаних з фрагментами кераміки. За метр на південний захід від них виявлено дві малі ями діаметрами бл. 35 см i 45 см та глибиною 12 см й 14 см. У їх заповненні були рештки стосу, деревного вугілля, кальцинованих кісток і фрагментів кераміки (l, m). На північно-східному краю вогнища знаходилася знищена бронзова пряжка (f). На північний схід від вогнища за метр від центру кургану виявлено скупчення деревного вугілля діаметром 30 см (e) з перепаленою керамікою. Метр далі у цьому ж напрямку в купі деревного вугілля і перепаленої глини знаходилася половина кінського вудила (d). На південно-східному краю насипу, під гумусом знайдено більший фрагмент посудини. Це поховання датоване VI ст. н.e., періодом переселення народів.
Поховання (A), описане вище, є вторинним похованням, розміщеним у кургані з середньої епохи бронзи. За 3 м на схід від центру кургану, у невеликому вкопі, який сягав до каміння, знайдено три посудини, які стояли одна біля одної (i): малу миску(риc. 17.10; Sulimirski 1968, Plate 20:12), миску з ручкою i кубок з ручкою (риc. 17.11; риc. 17.12; Sulimirski 1968, Plate 19:2,3) Тюльпаноподібна посудина (a) (риc. 17.13; Sulimirski 1968, Plate 20:1) була перевернута на бік, лежала на стародавньому горизонті за 1 м на південний схід. Дві малі посудини, мала миска і кубок (g) (Sulimirski 1968, Plate 20: 6,9), знаходилися у невеликій ямі, яка сягала до гравію. Всі ці посудини є типовими для комарівської культури. Саме у цьому місці було первинне поховання (B).
Тюльпаноподібна посудина (a) (Sulimirski 1968, Plate 20:1) висотою 17,7 см й діаметром 15 см, мала шорстку поверхню, тісто з домішками піску i дресви, слабо випалене і крихке. Мала миска (i) (Sulimirski 1968, Plate 20:12) висотою 5,5 см i 13,5 см в діаметрі, виконана тим самим способом. Кубок з ручкою (i) (Sulimirski 1968, Plate 19:3) висотою 12 см й діаметром 15 см, покритий тонким шаром ангоби: орнаментований чотирма горизонтальними жолобками довкола шийки і вертикальними врізами у верхній партії тулуба. Наліплення розміщені симетрично на плечиках посудини були оточені півокруглими подвійними жолобками. Широка ручка (3,5 см ширини) була орнаментована трьома жолобками, спрямованими зверху донизу. Миска з ручкою (i) (Sulimirski 1968, Plate 19:2), 10,5 см висоти, 16,5 см в діаметрі, виконана тим самим способом що й кубок, ручка виступала понад вінця. Орнамент складався з семи повторень чотирьох заокруглень, розміщених концентрично у верхній частині посудини. Наступна менша миска (g) (риc. 17.14; Sulimirski 1968, Plate 20:6) висотою 5 см й 9,7 см в діаметрі, неорнаментована з рівними вінцями. Знайдений поруч кубок (g) (риc. 17.15; Sulimirski 1968, Plate 20:9) висотою 5,2 см, 9 см в діаметрі, виконаний досить старанно, вкритий коричневою ангобою. Шийка звужена, а орнамент складався з концентричних півкіл у верхній частині посудини, так як на кубку з ручкою (i-3).
риc. 17.10: Миска типу M22, неорнаментована. Вінця заокруглені, дно не виділене. H – 6,1 см, R1 – 13,5 см, R4 – 5,6 см (фот. Sulimirski 1968, Plate 20:12)
риc. 17.11: Кубок типу K22, довкола на тулубі орнаментований короткими скісними врізними лініями, під ними – вигнутими лініями (фестонами), по чотири в групі. Вінця заокруглені, дно не виділене. H – 11 см (без ручки), 13 см (з ручкою), R1 – 12,8 см, R2 – 12,2 см, R3 – 15,8 см, R4 – 6,5 см (фот. Sulimirski 1968, Pl. 19: )
риc. 17.12: Дзбан типу D21, на шийці орнаментований горизонтальними врізними лініями, на тулубі – чотирма наліпними вузлами, оточеними трьома концентричними врізними колами, між якими знаходяться вертикальні врізні лінії. Вінця заокруглені, дно не виділене. H – 11,5 см (без ручки), 12,8 см (з ручкою), R1 – 12,5 см, R2 – 11,5 см, R3 – 16,8 см, R4 – 5,5 см (фот. Sulimirski 1968, Plate 18: 1)
риc. 17.13: Миска типу G21, неорнаментована. Вінця заокруглені, дно виділене. H – 4,5 см, R1 – 9,5 см, R4 – 4,5 см (фот. Sulimirski 1968, Plate 20: 6)
риc. 17.14: Горщик типу G112, неорнаментований. Вінця потовщені, заокруглені, дно не виділене. H – 18,5 см, R1 – 14,3 см, R2 – 13 см, R3 – 16,2 см, R4 – 7 см (фот. Sulimirski 1968, Pl. 20:1)
риc. 17.15: Ваза типу W11, довкола шийки орнаментована горизонтальними відтисками; на тулубі – вигнутими лініями (фестонами), групами по три, між ними – короткими вертикальними врізними лініями. Вінця зрізані рівно, дно не виділене. H – 5 см, R – 7 см, R2 – 6,9 см, R3 – 8,8 см, R4 – 3 см (фот. Sulimirski 1968, Plate 20:9)