15 Могильник в Путятинцях
риc. 15.1: Розташування могильника в Путятинцях на фоні інших курганних могильників
риc. 15.2: Розташування могильника в Путятинцях - відео
15.1 Характеристика навколишнього природного середовища
Могильник в Путятинцях розташований у середній частині басейну Гнилої Липи, на лівому березі. Це територія західної частини Подільської височини, яка називається Опільською височиною. Пам’ятка локалізована на схід від Рогатина, що географічно відповідає Рогатинському Опіллю. Це регіон досить розчленований річками, поділений на пагорби і менші хребти, що надає йому горбистого характеру, без виразних вершинних ділянок. Такий ландшафт простягається аж до гирла Золотої Липи (Rąkowski 2006; Gudowski 2016).
Дністер і його притоки протікають глибоко врізаними долинами – каньйонами, або на більш вирівняних ділянках мають вигляд меандруючих річок, утворюючи численні вигини (Bogucki 2006). Від сіл Козарі і Цвітова Дністер випливає на широку Галицько-Букачівську улоговину. З півночі в нього впадають Свірж і Гнила Липа. Утворення улоговини пов’язане з нижньоплейстоценовим напрямом долини Дністра, яка проходила по лінії Бортники – Чернів – Галич. До сьогодні достеменно не відомо, коли Дністер змінив свій напрям (Gębica, Jacyszyn 2012). У середній течії Гнила Липа, ліва притока Дністра, протікає досить широкою підмоклою і заболоченою долиною. Про це свідчать географічні назви ріки і урочищ в долині: Гнила Липа, Мочари, На Болотах.
Могильник розташований на довгому схилі південної експозиції, кульмінацією якого на півночі є вершина Чортова Гора висотою 350 м н.p.м. Вершина має характер останця і оточена зі сходу і північного заходу широким пониженням, яке називається Глибока Долина. З півдня довгий схил оточують наступні долинні пониження, по яких протікають річки, напр., Студений Потік. З заходу описуваний схил оточує широка долина Гнилої Липи.
Кургани розташовані на схилі південної експозиції, над Студеним Потоком. Середні висоти Рогатинського Опілля становлять 350–400 м н.p.м., а максимальні сягають 470 м. Але на описуваній ділянці Опілля нижче, тут висоти сягають 237–398 м н.p.м. Відносне перевищення становить бл. 160 м. Кургани зареєстровані на привершинних ділянках схилів на висоті 258–260 м н.p.м. Дно долини Студеного Потоку розташоване на 20 м нижче, на висоті 242 м н.p.м. На вершинних вирівняних ділянках і на днищах долин занотовані нахили поверхні 0,13°; найбільші нахили зафіксовані на схилах долин – до 12,2°.
На схилах долин відслонюються відклади давнього фундаменту – мергелі і вапняки крейдового віку, а в долині Дністра – міоценові гіпси. У широких долинах – колись підмоклих, а сьогодні осушених – переважають пасовища і луки.
15.2 Ситуаційний план могильника і характеристика курганів
диночний курган (104) зареєстрований поза територією охопленою ситуаційно-орографічним планом. Два інші (105 i 106) – зруйновані оранкою – задокументовані на південному краю підняття, яке стрімко спадає на південь до залізничного полотна (риc. 15.3, 15.4). Ймовірно, на полі були інші кургани, які, через інтенсивні сільськогосподарські роботи, зараз не помітні (розорані).
риc. 15.3: Путятинці. Цифрова модель рельєфу могильника
риc. 15.4: Путятинці. Локалізація могильника на супутниковому знімку (Yandex)
Kурган 104 (риc. 15.5) одинокий насип, розташований на вершині пагорба. Географічні координати: N – 49°21’501’’; E – 024°40’945’’. Круглої форми, діаметр 30 м, висота 3,5 м. Курган недоступний, густо порослий чагарниками і деревами.
риc. 15.5: Kурган 104. Вигляд з півдня
Kурган 105 (риc. 15.6) зафіксований на південному краю підняття, на висоті 262 м н.р.м., на віддалі близько 300 м нa захід – північний захід від кургану 106, близько 150 м нa південь від польової дороги i 200 м нa північ від залізничного полотна. Географічні координати: N – 49°22’720’’; E – 024°39’440’’. Насип зруйнований оранкою?
риc. 15.6: Kурган 105. Вигляд з південного сходу
Kурган 106 (риc. 15.7, 15.8) задокументовано на південному краю пагорба, нa висоті 261 м н.р.м., на віддалі близько 300 м нa схід – південний схід від кургану 105, близько 150 м нa південь від польової дороги i 200 м нa північ від залізничного полотна. Географічні координати: N – 49°22’692’’; E – 024°39’609’’. Насип зруйнований оранкою. Збережена частина – діаметр 10 м, висота 0,4 м. Виконано магнітометричні дослідження.
риc. 15.7: Kурган 106. Вигляд з південного сходу
риc. 15.8: Kурган 106. Ситуаційно-орографічний план
15.3 Геомагнітні дослідження
Припускають, що в минулому на пам’ятці в Путятинцях існував сьогодні знівельований курганний могильник, пов’язаний з епохою неоліту або бронзи. Ділянка, визначена у 2015 р. для проведення магнітометричних досліджень, розташована біля південного краю орного поля, відразу над долиною локального струмка. Ділянка піднімається у південному напрямку, а її кульмінація, яка одночасно визначає територію досліджень, поросла дуже густою рослинністю. Вимірювання проводилися в межах одного ґріду розмірами 20 × 20 м, вздовж профілів, віддалених між собою на 0,5 м. Загалом досліджено 0,04 га поверхні (риc. 15.9).
риc. 15.9: Путятинці. Розташування ділянки магнітометричних досліджень
Результати досліджень не дозволяють стверджувати наявність магнітної аномалії, потенційно пов’язаної з існуванням у цьому місці слідів могили (риc. 15.10). Передусім, виявлено характерні сигнали, які відображають ріллю на сільськогосподарських угіддях. Борозни, залишені плугом, мають приблизний напрям по осі північний схід – південний захід i помітні у вигляді перемінних смуг з підвищеною і пониженою намагніченістю. Вздовж південного краю поля зафіксовано ряд сильних анормально поляризованих аномалій (залишкова намагніченість), які ймовірно випромінюються випадковими металевими предметами з великим вмістом оксидів заліза. Серед результатів досліджень вартими уваги є паралельні лінійні аномалії, які разом зі згаданими вище сигналами в борознах утворюють майже прямокутну в плані структуру (риc. 15.10).Станом на сьогодні важко визначити потенційне джерело такої намагніченості, але порівнюючи з результатами, отриманими для могил з інших пам’яток, – не можна вважати цю структуру залишками кургану.
риc. 15.10: (ліворуч). Магнітометричне зображення проведених досліджень на пам’ятці Путятинці (магнітометр Bartington Fluxgate Grad 601-1; вимірювальний полігон 20,0 × 20,0 м; щільність вимірювань на віддаль між трансектами: 0,25 × 0,5 м, інтерпольована до 0,25 × 0,25 м; фактичні показники магнітної індукції у сірій шкалі звужені до діапазону -5 / +5 nT). (праворуч) Магнітометричне зображення проведених досліджень на пам’ятці Путятинці із зазначеними аномаліями, описаними в тексті.
15.4 Архівні відомості
Путятинці, повіт Рогатин (за Sulimirski 1968:144; Kozłowski 1928:99, Pl. XIII:2, 3, 12)
У 1896 р. під час будівництва залізниці виявлено три бронзові шпильки і посудину. Ймовірно знахідки походять зі зруйнованих курганів, кількість яких ніколи не була зафіксована. Одна зі шпильок – кіпрська, типова для епохи ранньої бронзи (Sulimirski 1968, Fig. 19:15). Дві інші (риc. 15.11, риc. 15.12; Sulimirski 1968, Fig. 26:14,15) та посудина (риc. 15.13; Sulimirski 1968, Plate 16:17) є типовими для комарівської культури епохи середньої бронзи. Обидві були однакового типу, виконані з бронзового дроту. Верхня частина однієї з них мала чотирикутний переріз, головки натомість сформовані як тонкі, округлі і випуклі бляшки, оздоблені вузликами і перфораціями. Посудина, в якій містилися кальциновані людські кістки, мала шийку, вкриту трьома паралельними боріздками. Верхня частина посудини оздоблена звисаючими заштрихованими трикутниками. На тулубі – випуклості, одна з яких мала вертикальну перфорацію.
риc. 15.11: Бронзова шпилька з випуклою голівкою (капелюхоподібною) і скрученою в нижній частині ніжкою. Дріт в перерізі круглий, зверху – квадратний, товщиною 0,2–0,4 см. Довжина ніжки – 27,5 см; голівка в плані кругла, діаметром 3 см
риc. 15.12: Бронзова шпилька з випуклою голівкою (капелюхоподібною) і скрученою у верхній частині ніжкою. Дріт в перерізі круглий, зверху – квадратний, товщиною 0,4–0,6 см. Довжина ніжки – 36,5 см; голівка в плані овальна, розмірами 4,3 × 4 см, орнаментована довкола по периметру малими вузликами, по центру – більшим вузлом, оточеним довкола сімома меншими
риc. 15.13: Ваза типу W22, на шийці орнаментована шістьма врізними горизонтальними лініями, нижче – на тулубі – поперемінно – двома трикутниками, заштрихованими скісними врізними лініями та подвійними наліпними вузлами. Вінця потовщені, заокруглені, дно слабо виділене. H – 9 см, R1 – 15,5 см, R2 – 14,2 см, R3 – 17 см, R4 – 6,8 см (фот. Sulimirski 1968, Plate 16:17)