13 Могильник у Вікнянах
риc. 13.1: Розташування могильника у Вікнянах на фоні інших курганних могильників
риc. 13.2: Розташування могильника у Вікнянах - відео
13.1 Характеристика навколишнього природного середовища (Вікняни і Тлумач)
Могильники у Вікнянах і Тлумачі розташовані на правому березі Дністра, за 1–1,5 км один від одного. Геоморфологічно цей регіон належить до Подільської височини, яка на описуваній території має характер гористо-горбистої височини, розчленованої правими притоками Дністра. Найвище підняття цієї частини височини називається Чортові гори або Балагори i характеризуються меридіональним проляганням. З заходу їх омиває потік Тлумач, а зі сходу – невелика притока Дністра – Солониця, яка бере початок з джерела Вікно (звідти – Вікняни) i вже через 3 км впадає в Дністер. Ці річки характеризуються великим нахилом долин і значною силою ерозії.
Так як і на всій території Подільської височини, геологічна основа описуваного регіону складена кристалічними породами, гранітами, гнейсами, які вкриті молодшими відкладами. У стратиграфії чітко виділяються відклади мезозою, верхньоюрського періоду і крейди. Дуже важливим етапом в геологічному розвитку регіону є неоген. Саме тоді у мілкому морі утворилися піски, пісковики, вапняки, а найперше – міоценові гіпси і глини. Потужність неогенових відкладів складає навіть 100–200 м. Ці відклади перекриті лесами.
Специфікою описуваної частини Поділля є так звані «вікна», «вертеби» або «говди». Такими різними назвами позначаються заглиблення, пониження місцевості, які виникли у результаті карстових явищ у гіпсових породах. Вода, розчиняючи гіпсові породи, утворює порожнини, а після певного часу обвалюється стеля такої карстової форми i виникає западина у формі лійки, глибиною 6–10 м і такого ж діаметру. Але трапляються карстові форми більших розмірів. Описувані западини досить часто трапляються в районі Вікнян і Тлумача (Czeppe et al. 1969).
Для території Поділля характерні повільні висхідні тектонічні рухи. Їх наслідки можна спостерігати в річкових долинах. Від Нижнева починається каньйонний відрізок Дністра, рельєф якого характерний для описуваної території, a сформувався головним чином у плейстоцені. На крайових ділянках добре розвинута яркова сітка – як молодих – врізаних і вузьких, так і старих – типу «балок». Залежно від глибини врізів долин, в їх перерізах відслонюються або граніти, або значно частіше залягаючі зверху крейдові вапняки з численними кораловими скам’янілостями (Gudowski 2016).
Могильники в Тлумачі і Вікнянах займають пагорб між двома притоками Дністра. Цей пагорб є нижчий і вужчий у північній частині, де скупчення курганів більш чисельне. Натомість у південній частині, де пагорб вищий і ширший, зафіксовано два кургани (Тлумач). Перепади висот між днищами річкових долин і вододілами знаходяться в межах від 243 до 359 м н.р.м. Кургани в районі Тлумача розташовані на висоті бл. 359 м н.р.м. Насипи в районі Вікнян займають більш пологі і вирівняні схилові ділянки з висотами 340–345 м н.р.м. Показники крутизни схилів на описуваній території значно коливаються: від 0,32° у днищах долин і біля плоских вершин міждолинних пагорбів до майже 12° на стрімких, підрізаних схилах яркових долин.
13.2 Ситуаційний план могильника і характеристика курганів
Могильник у Вікнянах складається з двох груп курганів, насипаних на узгір’ї, яке є частиною вододілу між річкою Тлумач на заході i безіменним потоком на сході (риc. 13.3, риc. 13.4). Скупчення насипів знаходяться на віддалі бл. 3 км на схід від русла Тлумача. Перше скупчення утворюють сім курганів (№№ 81, 88–92, 165), розташованих лінійно на осі північний захід – південний схід на відрізку 150 м. Друге скупчення, яке складається з 13 насипів (№№ 82–87, 95–101), характеризується більш компактним розташуванням, в рамках якого можна виділити кургани, що утворюють короткі ланцюги, орієнтовані по осі північний захід – південний схід i північний схід – південний захід.
риc. 13.3: (ліворуч) Вікняни. Цифрова модель рельєфу. (праворуч) Вікняни. Цифрова модель рельєфу могильника з нумерацією курганів (нумерація лише в досліджуваній частині могильника)
риc. 13.4: Вікняни. Локалізація могильника на супутниковому знімку (Yandex)
I група курганів
Kурган 81 (риc. 13.5, риc. 13.6) знаходиться біля польової дороги, на периферії лісу, нa північно-західному краю групи насипів, на пологому схилі західної експозиції. Був насипаний на висоті 340 м н.p.м., за 35 м нa північний схід від кургану 92. Географічні координати: N – 48°52’635’’; E – 025°03’618’’. Круглої форми, діаметр 15 м, висота 0,5 м. Насип порослий деревами і кущами.
риc. 13.5: Kурган 81. Вигляд з півдня
риc. 13.6: Kурган 81. Ситуаційно-орографічний план і профіль
Kурган 88 (риc. 13.7) зафіксований у центральній частині згаданої групи, на віддалі 75 м нa південний схід від насипу 81, між курганами 89 з південного сходу i 165 з заходу, за 15 м від першого з них i 25 м від другого. Насипаний на висоті 341,5 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°52’615’’; E – 025°03’677’’. Круглої форми, діаметр 15 м, висота 0,5 м. Насип порослий деревами і кущами.
риc. 13.7: Kурган 88. Вигляд з півдня
Kурган 89 (риc. 13.8) задокументований у південно-східній частині описуваної групи насипів, на висоті 341,5 м н.р.м., за 25 м нa північний захід від кургану 90 i 15 м нa південний захід від насипу 91. Географічні координати: N – 48°52’606’’; E – 025°03’688’’. Круглої форми, діаметр 15 м, висота 0,5 м. Насип порослий деревами і кущами.
риc. 13.8: Kурган 89. Вигляд з південного заходу
Kурган 90 (риc. 13.9) зафіксований на південно-східному краю групи, за 25 м нa південний схід від насипу 89 i 23 м нa південь від кургану 91, на висоті 343,5 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°52’597’’; E – 025°03’712’’. Круглої форми, діаметр 25 м, висота 1,5 м. Насип порослий деревами і кущами.
риc. 13.9: Kурган 90. Вигляд з заходу
Kурган 91 (риc. 13.10) досліджуваний у 30-х роках ХХ століття, зафіксований на північно-східному краю групи, за 15 м нa північний схід від насипу 89 i 23 м нa північ від насипу 90, на висоті 343,5 м н.p.м. Географічні координати: N – 48°52’614’’; E – 025°03’707’’. Помітний розкоп круглої форми діаметром близько 10 м. Насип порослий деревами і кущами.
риc. 13.10: Kурган 91. Вигляд зі сходу
Kурган 92 (риc. 13.11) задокументовано у північно-західній частині групи, на висоті 340 м н.p.м., за 35 м нa південний схід від кургану 81 i 5 м нa північний захід від насипу 165. Географічні координати: N – 48°52’622’’; E – 025°03’645’’. Круглої форми, діаметр 15 м, висота 0,5 м. Насип порослий деревами і кущами.
риc. 13.11: Kурган 92. Вигляд з південного заходу
Kурган 165 (риc. 13.12) зафіксовано у центрально-північній частині описуваного скупчення насипів, на висоті 340,5 м н.p.м., за 5 м нa південний схід від кургану 92. Географічні координати: N – 48°52’618’’; E – 025°03’646’’. Круглої форми, діаметр 13 м, висота 0,4 м. Насип порослий деревами і кущами.
риc. 13.12: Kурган 165. Вигляд з півдня
II група курганів
Kурган 82 (риc. 13.13, риc. 13.14) знаходиться на південному краю групи, на пологому схилі південно-західної експозиції, на висоті 349 м н.p.м. Разом з насипами 83 i 84 утворює пасмо, орієнтоване по осі північний схід – південний захід. Розташований за 20 м нa південний захід від насипу 83. Географічні координати: N – 48°52’482’’; E – 025°03’862’’. Круглої форми, діаметр 12 м, висота 1 м. Насип порослий деревами і кущами.
риc. 13.13: Kурган 82. Вигляд з півдня
риc. 13.14: Kурган 82. Ситуаційно-орографічний план і профіль
Kурган 83 (риc. 13.15) – досліджуваний у 30-х роках ХХ століття (?), виявлений на південно-східному краю групи насипів, на висоті 349,5 м н.p.м., між курганами 82 i 84, на віддалі 20 м нa північний схід від першого з них i 24 м нa південний захід від другого. Географічні координати: N – 48°52’489’’; E – 025°03’880’’. Круглої форми, первинний діаметр близько 10 м. Насип порослий деревами і кущами. У насипі помітні вкопи.
риc. 13.15: Kурган 83. Вигляд з південного сходу
Kурган 84 (риc. 13.16) – досліджуваний у 30-х роках ХХ століття (?), зафіксований у центрально-східній частині групи, на висоті 350 м н.p.м., нa східному краю пасма з трьох курганів, за 24 м нa північний схід від кургану 83. Географічні координати: N – 48°52’503’’; E – 025°03’897’’. Насип повністю розкопаний.
риc. 13.16: Kурган 84. Вигляд з північного заходу
Kурган 85 (риc. 13.17, риc. 13.18) – досліджуваний у 30-х роках ХХ століття (?), задокументований у центрально-західній частині скупчення насипів, на висоті 349 м н.p.м., нa південно-східному краю курганної групи. Разом з курганами №№ 97–99 утворює пасмо орієнтоване по осі північний захід – південний схід. Знаходиться за 12 м нa схід від насипу 96 i 25 м нa південний схід від кургану 97. Географічні координати: N – 48°52’507’’; E – 025°03’836’’. Круглої форми, діаметр 26 м, висота 2,5 м. Насип порослий деревами і кущами. В насипі помітний великий вкоп.
риc. 13.17: Kурган 85. Вигляд зі сходу
риc. 13.18: Kурган 85. Ситуаційно-орографічний план і профіль
Kурган 86 (риc. 13.19) – досліджуваний у 30-х роках ХХ століття (?), зареєстрований у південній частині скупчення курганів, на висоті 349,5 м н.p.м. Знаходиться за 3 м на захід від кургану 87 i 20 м нa південний схід від насипу 86. Географічні координати: N – 48°52’499’’; E – 025°03’857’’. Круглої форми, діаметр 12 м, висота 1 м. Насип порослий деревами і кущами. У насипі помітний великий вкоп діаметром 4 м.
риc. 13.19: Kурган 86. Вигляд зі сходу
Kурган 87 (риc. 13.20) – досліджуваний у 30-х роках ХХ століття, задокументований у південній частині групи насипів, на висоті 349,5 м н.p.м. Знаходиться за 3 м нa схід від кургану 86 i 14 м нa північний захід від насипу 83. Географічні координати: N – 48°52’498’’; E – 025°03’866’’. Насип повністю розкопаний. Приблизний діаметр понад 10 м.
риc. 13.20: Kурган 87. Вигляд з півдня
Kурган 95 (риc. 13.21) – досліджуваний у 30-х роках ХХ століття (?), знаходиться на західному краю групи насипів, на висоті 348,5 м н.p.м. Локалізований за 14 м нa північний захід від кургану 96. Географічні координати: N – 48°52’519’’; E – 025°03’808’’. Круглої форми, діаметр 20 м, висота 0,5 м. Насип порослий деревами і кущами. У насипі помітні два вкопи.
риc. 13.21: Kурган 95. Вигляд з північного заходу
Kурган 96 (риc. 13.22) відкритий на західному краю курганної групи, на висоті 348 м н.p.м. Розташований за 14 м нa південний схід від кургану 95 i 17 м нa захід від насипу 85. Географічні координати: N – 48°52’509’’; E – 025°03’815’’. Круглої форми, діаметр 10 м, висота 0,4 м. Густо порослий молодим лісом.
риc. 13.22: Kурган 96. Вигляд з південного сходу
Kурган 97 (риc. 13.23) зафіксований у центральній частині описуваного скупчення насипів, на висоті 350 м н.p.м. Разом з могилами 85, 98 i 99 утворює пасмо, орієнтоване по осі північний схід – південний захід. Знаходиться за 25 м нa північний захід від кургану 85 i 20 м нa південний захід від насипу 98. Географічні координати: N – 48°52’516’’; E – 025°03’863’’. Круглої форми, діаметр 20 м, висота 0,8 м. Насип порослий деревами і кущами. У східному секторі насипу помітний вкоп.
риc. 13.23: Kурган 97. Вигляд зі сходу
Kурган 98 (риc. 13.24) знаходиться у центрально-східній частині групи насипів, на висоті 350,5 м н.p.м. Разом з могилами 85, 97 i 99 утворює пасмо, орієнтоване по осі північний схід – південний захід (є другим за рахунком насипом зі східного боку). Знаходиться між курганами 97 i 99, на віддалі 20 м нa південний захід від першого i 26 м нa південний схід від другого. Географічні координати: N – 48°52’524’’; E – 025°03’885’’. Насип порослий деревами і кущами. Круглої форми, діаметр 8 м, висота 0,3 м.
риc. 13.24: Kурган 98. Вигляд з північного заходу
Kурган 99 (риc. 13.25) зафіксований у східній частині скупчення курганів, на висоті 351 м н.p.м. Локалізований на східному краю курганного пасма, орієнтованого по осі північний схід – південний захід, на віддалі 25 м нa північний схід від кургану 198. Географічні координати: N – 48°52’533’’; E – 025°03’915’’. Круглої форми, діаметр 20 м, висота 0,4 м. Насип порослий деревами і кущами. У насипі помітний вкоп.
риc. 13.25: Kурган 99. Вигляд з півдня
Kурган 100 (риc. 13.26) зафіксований у північній частині описуваного скупчення, на висоті 350,5 м н.p.м., 24 м нa північний схід від кургану 98 i 35 м нa північний захід від насипу 90. Географічні координати: N – 48°52’533’’; E – 025°03’915’’. Круглої форми, діаметр 8 м, висота 0,3 м. Насип порослий деревами і кущами. У насипі помітний грабіжницький вкоп.
риc. 13.26: Kурган 100. Вигляд з південного сходу
Kурган 101 (риc. 13.27) зафіксований у північній частині описуваного скупчення, віддалений від інших курганів, на висоті 350,5 м н.p.м., 68 м нa північ від кургану 100. Географічні координати: N – 48°52’582’’; E – 025°03’880’’. Круглої форми, діаметр 10 м, висота 0,3 м. Насип порослий деревами і кущами. У насипі помітний грабіжницький вкоп.
риc. 13.27: Kурган 101. Вигляд з півдня
13.3 Геомагнітні дослідження
У квітні 2015 р. досліджено два кургани (№№ 81 і 85), розташовані в межах могильника в Вікнянах. Вони були вибрані для досліджень з огляду на їх добрий стан збереженості та невеликі розміри, зокрема, висоту, які дозволили виразно зафіксувати їх на отриманому зображенні разом з найближчим оточенням. Могили досліджено в рамках двох незалежних вимірювальних полігонів. Перший курган охоплено шістьма, а другий – чотирма ґрідами розміром 10 × 10 м. Загалом площа дослідженої ділянки становить 0,1 га (риc. 13.28).
риc. 13.28: (ліворуч) Вікняни. Розташування ділянки магнітометричних досліджень (курган 81). (праворуч) Вікняни. Розташування ділянки магнітометричних досліджень (курган 85)
Отримане магнітометричне зображення для кургану 81 вказує на незначну відмінність між магнітним полем в місці насипу та його оточення (риc. 13.29, риc. 13.28). Показники здебільшого коливаються в межах від -1 дo 1 nT, a контури кургану можна визначити лише на підставі вузької оточуючої аномалії з підвищеною до рівня 2 nT намагніченістю. Перебіг цієї смуги-аномалії у південній частині не чіткий (риc. 13.29). Всередині цієї оконтуреної ділянки знаходиться ще одна аномалія невизначеної форми з додатнім максимумом, який сягає бл. 4 nT; цю аномалію важко зінтерпретувати. В межах всієї вимірювальної сітки зафіксовано багато сигналів у вигляді нормально або анормально поляризованих диполів (які вказують на залишкову намагніченість), значна концентрація яких припадає на північно-західний ґрід. Ймовірно, це спричинено нагромадженням там сучасних предметів з високим вмістом оксидів заліза. Повз цей курган із західного боку проходить лісова дорога, біля якої зафіксовано багато викинутого сміття, яке, найімовірніше, випромінює згадані аномалії.
риc. 13.29: (ліворуч). Магнітометричне зображення кургану № 81 на пам’ятці Вікняни (магнітометр Bartington Fluxgate Grad 601-1; вимірювальний полігон 10,0 × 10,0 м; щільність вимірювань на віддаль між трансектами: 0,25 × 0,5 м, інтерпольовано до 0,25 × 0,25 м; фактичні показники магнітної індукції у сірій шкалі звужені до діапазону -5 / +5 nT). (праворуч) Магнітометричне зображення кургану № 81 на пам’ятці Вікняни із зазначеними аномаліями, описаними в тексті.
Наступна з досліджених могил (№ 85), так само як перша, не має чітко окреслених контурів на отриманому зображенні, але матеріал, з якого вона була насипана, має сильнішу намагніченість (риc. 13.30, риc. 13.28). Контур насипу плавно переходить у магнітний фон оточення. Центр кургану відрізняється лише неоднорідною з точки зору рівня намагніченості та невиразною в плані аномалією. Остання виглядає видовженою по осі захід – схід із незначним розгалуженням у північному напрямку (риc. 13.30). Рівень її намагніченості в окремих місцях сягає навіть 5 nT. Хоча її складну форму важко окреслити, все ж можна припустити, що центральну частину насипу заповнює ґрунтовий матеріал з вищою намагніченістю, який зазнав індукційної намагніченості. По центру зображення, а також у крайніх північній і східній частинах, зафіксовані сильні сигнали з чіткою поляризацією. Вони відрізняються від рівня намагніченості оточення і, ймовірно, випромінюються об’єктами, які мають значний вміст мінералів зі сполуками заліза. Найімовірніше, джерелами цих сигналів є сучасні предмети або об’єкти (наприклад, металеві вироби, або залишки вогнищ).
риc. 13.30: (ліворуч). Магнітометричне зображення кургану № 85 на пам’ятці Вікняни (магнітометр Bartington Fluxgate Grad 601-1; вимірювальний полігон 10,0 × 10,0 м; щільність вимірювань на віддаль між трансектами: 0,25 × 0,5 м, інтерпольована до 0,25 × 0,25 м; фактичні показники магнітної індукції у сірій шкалі звужені до діапазону -5 / +5 nT). (праворуч) Магнітометричне зображення кургану № 85 на пам’ятці Вікняни із зазначеними аномаліями, описаними в тексті.
13.4 Архівні відомості
Вікняни, повіт Тлумач (за Sulimirski 1968:152–153)
Біля двадцяти добре помітних курганів знаходилося в лісі і на прилеглих до нього полях. Один з них (I) був досліджений мною у 1934 р., а другий (II) у той самий час досліджувала панна I. Сівек. Отримані знахідки потрапили до Інституту Праісторії Львівського університету.
Kурган I (Sulimirski 1968, Plan 38:2). Знаходився в лісі «Росош», мав бл. 22 м в діаметрі і бл. 2 м висоти. Біля центру на вершині насипу знайдено бойову сокиру (d) типу x-4 (Sulimirski 1968, Fig. 13:7), виконану з граніту, довжиною 10,5 см. У центральній частині під насипом у стародавньому горизонті зафіксовано поховання. Воно було розташоване на північний схід від центру кургану, глибиною 70 см, знаходилося у стародавньому горизонті – чорноземі. Лише в кількох місцях досягав жовтого шару під чорноземом, тому важко було окреслити контур ями. Вона мала розміри 3 м × 2 м, орієнтована по осі південний схід – північний захід. Не зафіксовано слідів скелету; на дні ями знаходилося лише кілька крем’яних сколів (e), деякі з них були загострені. Над ямою, ймовірно в дерев’яній скриньці, знайдений поховальний інвентар; у східній частині, на віддалі метра одна від одної стояли дві посудини – кубок, оздоблений відтиском шнура (Zapfenbecher) (Sulimirski 1968, Plate 9:14), висотою 16 см, діаметром 13,5 см, червонуватого кольору, недостатньо випалений, крихкий та цілком розчавлений горщик (ймовірно) (b), темного кольору, який розпався. У центрі знаходилася мала бойова сокира, добре виконана, з зеленуватого каменю (c) типу y-3, довжиною 7 см. Дві наступні бойові сокири лежали одна біля одної у західній частині цієї ділянки. Одна з них (j-2) типу x-2 (Sulimirski 1968, Fig. 13:4), довжиною 10 см, якісно виконана і відполірована, із зеленуватого каменю. Інша – типу x-2 (j-1), довжиною 9 см, виконана з темного каменю (граніт?), незакінчена і неполірована.
Назовні поховання, за 2 м на північний схід від нього, на стародавньому горизонті знаходилися три великі вапняки (g), a 1,5 м на захід від них зафіксовано крем’яний наконечник (k). За 2 м на південний захід від поховання, на стародавньому горизонті, утворюючи пряму лінію, лежало кілька валунів (h), a за 2 м від них, на цьому ж рівні, виявлено крем’яний наконечник стріли (f). У різних частинах насипу відкрито кілька крем’яних відщепів.
Kурган II (риc. 13.31; Sulimirski 1968, Plan 38:1). Знаходився в лісі «Кам’яні Ліски», мав 20 м в діаметрі і 2 м висоти. У верхній частині насипу відкрито багато нетипових кременів. Сам насип досягав глибини 1,30–1,40 см i знаходився на старожитному, коричневому, розкладеному чорноземі, потужністю 60–70 см, який поступово переходив у жовтий лес. Знайдено 11 посудин, які, будучи легко занурені у стародавній горизонт, утворювали дві окремі групи. Перша група, мабуть поховальний інвентар одного поховання, нараховувала чотири посудини: миска з двома малими ручками (c) (риc. 13.32; Sulimirski 1968, Plate 16:16), яка знаходилася 50 см західніше від центру насипу; 1,2 м на північ від неї була миска (d) (риc. 13.33; Sulimirski 1968, Plate 16:15 або 18:15), a 60 чи 70 см західніше від миски «c» одна над іншою стояли дві тюльпаноподібні посудини (a, b) (риc. 13.34:1, риc. 13.35; Sulimirski 1968, Fig. 28:3; Plate 18:6). Друга група вкопаних посудин, яка ймовірно визначала друге поховання, знаходиться на схід від центру кургану; за 2 м на схід від посудини «с» була посудина «g», ймовірно тюльпаноподібний горщик, від якого збереглася лише нижня частина, аь верхня була втрачена (риc. 13.36). На південь від неї знаходилася миска «v» (риc. 13.37; Sulimirski 1968, Plate 16:15 lub 18:15) i великий тюльпаноподібний горщик «f» (риc. 13.38; Sulimirski 1968, Plate 18:4), за 50 см на захід від миски. За 1 м на південний захід від посудини «v» знаходилася група з трьох посудин: ваза з двома ручками «h» (риc. 13.39; Sulimirski 1968, Plate 17:11), кубок з ручкою «i» (риc. 13.40; Sulimirski 1968, Plate 17:9) i ще одна ваза з двома ручками «l» (риc. 13.34:2; Sulimirski 1968, риc. 28:1). Біля цих посудин знайдено кілька керамічних фрагментів (e). Поруч біля кераміки виявлено три наконечники стріл, але в рапорті не вказано локалізації. Три з них були типової трикутної форми зі злегка увігнутою основою, а третій виконаний з пластини (Sulimirski 1968, Plate 9:20, 21, 30).
риc. 13.31: Вікняни. Оцифрований план кургану II (Sulimirski 1968, Plan 38:1)
риc. 13.32: Ваза типу W22b, орнаментована на тулубі двома горизонтальними врізними лініями, нижче довкола – широкими, вертикальними жолобками. Вінця потовщені, рівно зрізані, дно виділене, ручка горизонтально проколота. Домішка товченого каміння і кременю. H – 12 см, R1 – 18,4 см, R2 – 17,4 см, R3 – 20,3 см, R4 – 7,8 см
риc. 13.33: Миска типу M21, орнаментована довкола під вінцями клиноподібними вертикальними штампами (відтисками), під ними – трьома горизонтальними врізними лініями, на тулубі – вертикальними, клиноподібними врізними лініями. Вінця зрізані рівно, дно не виділене. Домішка товченого каміння і кременю. H – 8,6 см, R1 – 15 см, R3 – 17см, R4 – 8см
риc. 13.34: 1 – горщик типу G111, орнаментований на шийці горизонтальним наліпним ребром і розміщеним на ньому косою наліпною шишкою («корком»). Вінця зрізані рівно, дно виділене. H – 18,2 см, R1 – 13,6 см, R2 – 13,4 см, R3 – 16 см, R4 – 8,5 см. 2 – ваза типу W22c (з ручками), орнаментована під вінцями горизонтальною врізною лінією; на тулубі – двома горизонтальними лініями i прикріпленими до них врізними трикутниками, заштрихованими навкісними врізними лініями. Вінця заокруглені, дно не виділене, ручки типу ansa lunata. H – 13 см (без ручок), 14 см (з ручками), R1 – 13,5 см, R2 – 12,2 см, R3 – 16,5 см, R4 – 7,3 см
риc. 13.35: Горщик типу G111, орнаментований на шийці горизонтальним наліпленим ребром. Вінця заокруглені, дно не виділене. Домішка товченого каміння і кременю. H – 11 см, R1 – 10,5 см, R2 – 9,5 см, R3 – 10,5 см, R4 – 6 см
риc. 13.36: Посудина збережена частково (горщик?), неорнаментована. Дно не виділене. Домішка товченого каміння і кременю. R4 – 5,5 см
риc. 13.37: Кубок типу P1, неорнаментований. Вінця зрізані рівно, дно слабо виділене. Домішка товченого каміння і кременю. H – 12 см, R1 – 15 см, R4 – 8,5 см
Тюльпаноподібний горщик «a» (Sulimirski 1968, Fig. 28:3) висотою 19 см, 16,5 см в діаметрі, червонуватого кольору, дуже крихкий, його орнамент – врізний жолобок довкола верхньої частини тулуба, з чотирма похилими ручками, розміщеними на однакових відстанях. Другий тюльпаноподібний горщик «b» висотою 12,5 см, 11,5 см в діаметрі, мав схожий жолобок в нижній частині шийки. Третій і найбільший тюльпаноподібний горщик «f» (Sulimirski 1968, Plate 18:4) висотою 25,4 см, 20 см в діаметрі, рівні вінця, коричнуватого кольору і випуклий валик в нижній партії шийки. Миска «c» (Sulimirski 1968, Plate 16:16) висотою 12,5 см, 20 см в діаметрі, два горизонтальні врізні жолобки на стику шийки і тулуба та дві горизонтально проколоті ручки. Тулуб покритий вертикальними жолобками. Посудина «g» ймовірно була малим тюльпаноподібним горщиком, від якого залишилася лише дно, діаметром 5 см. Так само як інші посудини, горщик дуже крихкий, і так само як інші був виконаний з дуже змішаної глини. Ваза «h» (Sulimirski 1968, Plate 17:11) висотою 13,7 см і 19 на 20 см в діаметрі, мала дві великі ручки. На шийці два паралельні врізні жолобки і пунктирна лінія між ними. Схожий валик був довкола основи шийки, а нижче був ряд врізних трикутників. Друга ваза з двома ручками «l», з якої залишилося лише кілька фрагментів, мала 13 см висоти, 16,5 см в діаметрі (Sulimirski 1968, Fig. 28:1). Два горизонтальні врізні жолобки підкреслювали перехід шийки в тулуб, а в його верхній частині знаходився ряд заштрихованих трикутників. Горщик з ручкою «i» (Sulimirski 1968, Plate 17:9) висотою 6,7 см (разом з ручкою – 8,7 см), 9,3 см в діаметрі, неоздоблений, сіро-коричневого кольору. Горщик «x» (риc. 13.41; Sulimirski 1968, Plate 18:17) мав 4 см висоти, 5,5 см в діаметрі i був неоздоблений.
риc. 13.38: Горщик типу G111, орнаментований на шийці горизонтальним наліпленим ребром. Вінця потовщені, заокруглені, дно слабо виділене. Домішка товченого каміння і кременю. H – 25,3 см, R1 – 18,3 см, R2 – 16,3 см, R3 – 19,2 см, R4 – 9,1 см
риc. 13.39: Ваза типу W22c (з ручками), орнаментована під вінцями і на тулубі двома горизонтальними врізними лініями, з відтисками між ними; нижче другої пари ліній – довкола на тулубі – розташований ряд трикутних відтисків. Вінця заокруглені, дно слабо виділене, ручки стрічкоподібні, типу ansa lunata. Домішка товченого каміння і кременю. H – 15,2 см (без ручок), 16,8 см (з ручками), R1 – 16,5 см, R2 – 16,5 см, R3 – 23 см, R4 – 9 см
риc. 13.40: Кубок типу K22, неорнаментований. Вінця заокруглені, дно виділене, ручка типу ansa lunata. Домішка товченого каміння і кременю. H – 6,5 см (без ручки), 8,5 см (з ручкою), R1 – 7,8 см, R2 – 7,3 см, R3 – 9,6 см, R4 – 4,5 см
риc. 13.41: Миска типу M21, неорнаментована. Вінця зрізані рівно, дно не виділене. Домішка товченого каміння і кременю. H – 5 см, R1 – 6,1 см, R4 – 3,9 см
Відсутні визначення двох останніх посудин. Ніхто не може описати посудини «d» з західної групи, ні посудини «v» зі східної групи. Одна з цих посудин (Sulimirski 1968, Plate 16:15) – це миска, висотою 8 см і діаметром 16 см, з плоскими вінцями; на шийці – три горизонтальні врізні жолобки і смуга вертикальних відтисків. Тулуб вкритий скісними врізами. Інша посудина (Sulimirski 1968, Plate 18:15) – це неорнаментований горщик з широкою плоскою основою, плоскими стінками, які легко розширювалися доверху, висотою 9,5 см і діаметром 12 см.
Наконечники стріл довжиною 3 i 3,5 см. Третій наконечник був загостреним крем’яним відщепом довжиною 3,5 см.